Що таке кредитний ризик? Управління кредитними ризиками

Підприємницька діяльність завжди супроводжується певними ризиками. Це відноситься до всіх форм і типів власності. Не є винятком із загального правила і банківські установи – ці фінансові артерії сучасної держави. Їх може спіткати велика кількість проблем, як і інші комерційні структури. Але в силу особливості діяльності, їм доводиться працювати з деяким зміщенням у пріоритетах. На першу роль тут виходять кредитні ризики банку. Що вони собою являють? У чому полягає процес їх управління? На ці питання буде дана відповідь у рамках статті.

Загальна інформація

Починати слід з термінології. Що таке кредитний ризик? Це комплексне поняття, куди входять можливі проблеми при роботі з позичальником. Але найчастіше воно використовується в значенні ризику прострочення чи неповернення платежів по банківській позичці. В якості основних причин такого розвитку подій набувають:

Втрата (зниження) платоспроможності позичальника.

Погіршення його ділової репутації.

Кредитні ризики банку можуть реалізуватися як в окремих позики, що надаються фінансовою установою, так і в усьому портфелі. Тому важливим є розробка адекватної політики – документально оформленої схеми організації, а також системи контролю за здійснюваною діяльністю. Адже якщо одиночна подія ще якось можна пережити, то сукупний кредитний ризик може становити суттєву небезпеку.

Щоб навчити справлятися з виникаючими проблемами, було розроблено спеціалізований курс. Називається він – управління кредитними ризиками. Він вирішує завдання по зниженню ймовірності невиконання контрагентами узятих на себе зобов’язань по поверненню основної суми боргу, а також відсотків по ньому в обумовлені терміни. Даною сферою займаються:

Законодавчі та регуляторні органи, які встановлюють нормативи ліквідності, мінімальний розмір статутного капіталу та інші впливають показники.

Органи нагляду (в їх ролі виступають Центробанки), які здійснюють моніторинг за дотриманням нормативів.

Акціонери, які призначають рада директорів, вища управлінська ланка і аудиторів;

Рейтингові агентства, що займаються інформуванням громадськості про наявність прихованих ризиків.

Рада директорів. Він несе відповідальність за комерційну структуру, визначає проведену кредитну політику, а також процедури і заходи, спрямовані на управління.

Зовнішні і внутрішні аудитори, які займаються оцінкою дотримання визначених параметрів діяльності, а також надають висновок про ефективність.

Як відбувається управління кредитними ризиками

Цей процес проводиться в кілька етапів. Спочатку необхідно визначити кредитну політику, де будуть розглянуті основні орієнтири, від яких безпосередньо залежить формування портфеля. Потім увага переключається на аналіз платоспроможності, здійснення моніторингу клієнтів-позичальників, ведення робіт з відновлення проблемних боргів. Третій етап – це оцінка та проведення аудиту ефективності реалізованої кредитної політики. Існує кілька методів, які допомагають впоратися з викликами:

Встановлення лімітів на який видається обсяг позик. В якості мети може виступати один або група позичальників, ціла галузь і навіть регіон.

Диверсифікація портфеля. У такому випадку створюється ціла група критеріїв. Увага приділяється ступенями ризику, категоріями позичальників, видами кредитів, термінів позик, наданих застав.

Резервування. Передбачає створення спеціальних фондів, з яких будуть братися гроші для покриття виникаючих втрат, згідно можливим проблемам. У даному випадку велику роль відіграє оцінка кредитного ризику.

Страхування та хеджування.

Слід зазначити, що управління кредитними ризиками здійснюється не тільки при формуванні портфелів. Фінансові організація постійно ведуть спостереження за його станом і займаються оптимізацією. Це може здійснюватися шляхом укладення договорів переуступок, які називаються – цесія. Завдяки цьому виникає вторинний ринок позик. Він дозволяє ще більш активно займатися управлінням кредитних ризиків.

Про ефективність діяльності

Кредитний ризик та результативність управління – це ключовий фактор, від якого залежить успішність діяльності фінансової установи. Але в моменти виникнення криз важливість ефективної системи додатково зростає, адже вона дозволяє вижити в жорсткій конкуренції з боку багатьох інших банківський організацій і пропонованих продуктів.

Також вона дозволяє мінімізувати негативний вплив з-за недосконалості та нестабільності фінансового законодавства. Банки повинні постійно контролювати свій портфель позичок і його якісний склад. Тут необхідно згадати про дилему «прибутковість – ризик». З-за її невблаганного впливу доводиться обмежувати норму прибутку. Це зроблено з метою страхування від зайвих ризиків. Необхідно проводити політику розосередження.

Не потрібно допускати концентрації кредитів у декількох великих позичальників. Адже це загрожує значними наслідками, якщо позику не зможе погасити один з них. Також банк не повинен ризикувати грошима своїх вкладників, забезпечуючи фінансування спекулятивних (нехай і високоприбуткових) проектів. За цим уважно стежать контролюючі органи під час періодичних ревізій. Щоб банк здійснював ефективну діяльність, кредитний портфель повинен бути представлений за впливає на нього факторів:

Дохідності і ризику окремих позичок.

Попиту з боку позичальників на окремі види кредитів.

Нормативи ризиків, встановлені Центробанком.

Структуру кредитних ресурсів у розрізі термінів їх погашення.

Необхідно намагатися, щоб був збалансований кредитний портфель, коли підвищений ризик в одному випадку компенсується надійністю і прибутковістю в іншому.

Невеликий відступ про діяльність та оцінки

Слід зазначити, що кредитні операції самі по собі ризикові. Тому, необхідно домагатися зниження рівня проблем. Для цього, в основному, використовуються такі методи:

Оцінка платоспроможності позичальника та присвоєння йому кредитного рейтингу.

Використання політики диверсифікації позик. Їх розподіл здійснюється за групами позичальників, видами, розмірами.

Страхування депозитів і кредитів.

Формування ефективної організаційної структури фінансової установи.

Створення резервів для покриття можливих втрат за наявними позиками.

Найважливіше – потрібна адекватна оцінка кредитного ризику. Якщо поставитися до цього легковажно – не дуже складної ситуації може виявитися, що було втрачено важливий момент, і грошей для подальшої роботи не вистачає. Якщо формувати дуже велика кількість резервів, то знижується прибутковість і банк може закінчити звітний період із збитками. Все це необхідно враховувати. В російських реаліях для цього широко використовуються зовнішні джерела інформації, корпоративне управління ризиками, а також оцінка платоспроможності потенційних клієнтів.

Які фактори необхідно враховувати

Аналіз кредитних ризиків передбачає, що відомі потенційно слабкі місця. На них можуть вплинути наступні фактори:

Політична та економічна ситуація в країні, а також у регіоні, коли добре проявляється дія макро – і мікроекономічних факторів. В якості прикладу потенційного джерелами проблем можна навести незавершеність формування банківської системи, а також кризовий стан економіки перехідного періоду.

Платоспроможність, репутація й типи позичальників.

Ступінь концентрації кредитної діяльності по окремим галузям, а також чутливість до можливих змін в економіці.

Ймовірність банкрутства позичальника.

Питома вага кредитів, а також інших банківських контрактів, що припадають на клієнтів, які відчувають фінансові труднощі.

Рівень зловживань (шахрайства) з боку позичальників.

Питома вага нових і недавно залучених клієнтів, про яких у банку немає достатньо інформації.

Використання як застави важкі для реалізації або піддані швидкому знеціненню цінності.

Ступінь диверсифікації застави.

Нездатність отримати забезпечення для кредиту або втрата застави.

Точність техніко-економічного обґрунтування для комерційного/інвестиційного проекту та кредитної угоди.

Наявність/відсутність часткових змін в політиці фінансової організації з надання позик і формування їх портфеля.

Види, форми і розміри наданих кредитів, а також використовується для них забезпечення.

Слід зазначити, що ці фактори можуть впливати в протилежних напрямках, наприклад, позитивні моменти можуть нівелювати негативні результати. Якщо всі вони доставляють проблеми, то їхній вплив може збільшуватися за спільної дії.

Про внутрішніх і зовнішніх факторах

Кредитний ризик комерційного банку може стабілізуватися силами співробітників тільки в обмеженому діапазоні. Адже банк самостійно не може, наприклад, виправити політичну чи економічну ситуацію в країні. Тому і здійснюється поділ на зовнішні і внутрішні фактори. До перших можна віднести:

Стан, а також перспективи розвитку країни в цілому.

Проведена в державі грошово-кредитна, зовнішня та внутрішня політика.

Існуючі механізми регулювання, а також їх можливі зміни.

Крім цього, необхідно згадати про такі зовнішні кредитні ризики: політичний, соціальний, галузевої, законодавчий, економічний, регіональний, інфляційний, зміна процентної ставки. Все це не можна точно спрогнозувати. Ці фактори впливають на умови функціонування банку. А що з внутрішніми? До цих факторів належать ті, що пов’язані з діяльністю фінансової установи, а також позичальників. Вони знаходяться під контролем. Тут потрібно згадати:

Керівний чинник на всіх рівнях.

Вибраний тип ринкової стратегії.

Адекватність кредитної політики.

Здатність розробки, пропозиція та просування нових банківських продуктів.

Фактори тимчасового ризику (наприклад, при кредитуванні у валюті, процентна маржа, доходи по цінних паперів).

Дострокове відкликання домовленостей з-за невиконання умов договору.

Кваліфікація персоналу.

Рівень використовуваних технологій.

Якщо говорити про позичальника, то грають роль:

Умови його комерційної діяльності.

Репутація.

Чинники ризику.

Рівень управління.

На підставі всіх цих факторів виділяють зовнішні та внутрішні ризики.

Потреби і можливості

Що призводить до виникнення проблем? Ризики кредитної організації, незалежно від свого масштабу, поділяються на:

Фундаментальні. Сюди відносяться можливі проблеми, що пов’язані з прийняттям рішень управлінцями, які займаються пасивними та активними операціями. Тобто, це рішення про видачу позики позичальнику, який повною мірою не задовольняє висунутим вимогам, маржа застави, процентний та валютні ризики з боку банківської установи.

Комерційні. Це все, що пов’язано з діяльністю підрозділів. Комерційний кредитний ризик – це здійснювана політика банку щодо фізичних осіб, малого, середнього і великого бізнесу.

Індивідуальні і сукупні. Сюди відносять ризик кредитного портфеля. Іншими словами, це ймовірність проблем з-за недоліків кредитного продукту, послуг, операцій, а також можливі зупинки діяльності позичальника через не залежні від нього причини.

Тому, розглядаючи будь-який продукт і портфель, необхідно переконатися в його відповідності потребам і можливостям. Мова йде про термін і суму. Крім цього, необхідно уважно розглядати, яке захід кредитується, надійний джерело погашення позики. Не зайвим буде переконатися в достатності та якості забезпечення.

Якщо говорити про сукупний кредитний ризик, то слід зазначити, що у нього є свої особливості. Для позначення об’єктів впливу використовують таке поняття, як «портфель активів і пасивів», а також його якісний аспект. На що необхідно звертати увагу? На якісний аспект, на структури і методи оцінки.

Про регулювання

Тут можна працювати на макро – і мікрорівнях. У першому випадку мається на увазі регулювання з боку Банку Росії (РФ), у другому – самостійні дії окремого комерційного фінансової установи. Перший варіант включає в себе встановлення максимального рівня ризику та формування резерву на законодавчо-нормативному рівні. Але для нас більш цікаво те, що робиться безпосередньо самими комерційними структурами:

Проводиться диверсифікація кредитного портфеля. Завдяки збільшенню різноманітності зменшується ймовірність виникнення ризиків.

Попередній аналіз клієнта.

Страхування кредитних ризиків, залучення достатнього забезпечення.

На підставі наявних даних про можливості проблем банки вирішують, як їм вберегтися. Для цього використовуються такі методи кредитного ризику:

Розробка регламенту процедур прийняття рішень про видачу позик.

Створення додаткових резервів на випадок виникнення непогашених кредитів.

Прийняття рішень про допустимих розмірах ризиків, використання плаваючих процентних ставок, перевірки господарсько-фінансової діяльності, продовження роботи після видачі позики.

Щоб це все належним чином було реалізовано на практиці, необхідно подбати про якісну організацію справ. Наприклад, створити аналітичний, кредитний, науково-дослідний відділи. Головне – це зниження кредитного ризику. Але непомірно роздувати штат не варто.

Про кредитної політиці, цілях і механізмах

Необхідно визначити завдання, а також пріоритети діяльності фінансової установи. Кредитна політика має включати стратегію і тактику проведення операцій. Головне її завдання – створювати найкращі умови для ефективного розміщення отриманих коштів, щоб забезпечити стабільний ріст прибутку. Тут найважливіші принципи – це адекватність, оптимальність, наукова обґрунтованість і єдність всіх елементів. Завдяки цьому можна мінімізувати кредитний ризик. Також виділяють специфічні принципи (дохідність, прибутковість, безпечність і надійність).

Загалом, до стратегії відносять пріоритети і цілі. Тоді як на тактичному рівні вирішуються питання про використання фінансового та іншого інструментарій, що є необхідним для здійснення угод, а також правила їх здійснення та порядок організації процесу передачі коштів. Якщо все зроблено правильно і адекватно, то банківські кредитні ризики падають практично до нуля. Переслідувані при цьому мети – визначити пріоритетні напрямки розвитку, а також вдосконалення банківської діяльності при інвестуванні доступних ресурсів і розвиток процесу вкладення з одночасною мінімізацією всіх негативних процесів. Які механізми використовуються для їх досягнення? Це:

Створення і організація роботи апарату управління кредитними операціями з чіткими повноваженнями співробітників.

Контроль та керування процесами. Обґрунтований аналіз всіх випадків видачі кредитів, прийнятих процесів схвалення, систематичний моніторинг всіх оформлених позик та їх стану.

Організація кредитного процесу на різних етапах укладення та реалізації договору.

Висновок

В загальних рисах було розглянуто, що являє собою кредитний ризик. Також у статті порушено питання про внутрішніх і зовнішніх факторах ризику, про те, яку політику має проводити кредитні організації при роботі з клієнтами, що мають різний статус (постійні, первинні, беруть великі позики і дрібні). Наданий матеріал досить зрозуміло пояснює, що таке фінансово-кредитні ризики, а також те, яку політику має проводити організації, що надають подібні послуги.