Deep Purple – рок-група з Британії. Заснована була в 1968 році в англійському місті Хартфорді, стала основоположником жанру хард-рок і в 70-х роках XX століття була однією з найбільш впливовий рокових колективів.
Нижче наведена коротка історія групи і склад Deep Purple по роках.
Пріквел
Той, у кого з’явилася ідея утворити групу, був Кріс Кертіс – барабанщик, який раніше грав у групі The Searches. Під час складного періоду, після відходу з минулого колективу, йому зустрілася така ж блукаюча душа в особі Джона Лонда – клавішника. Він також тільки що покинув колектив The Artwoods. Третім учасником стає гітарист Річі Блекмор, який до входження до складу вже мав за плечима досвід і навіть встиг створити свою команду The Three Musketeers.
Спочатку у колективу була інша назва – Roundabout.
Незабаром додаються чевертый і п’ятий учасники: Боббі Вудман (барабанщик) і Дейв Кертисс (басист).
Кертисс покидає групу, починаються пошуки басиста і вокаліста.
Погляд падає на музиканта Ніка Симпера, але під час репетицій учасники і сам Нік розуміють, що той є птахом іншого польоту.
На місце співака приходить молодий хлопець по імені Рід Еванс, а на роль нового барабанщика (після ще одного догляду, але вже Вудмана) призначають Ієна Пейса.
Склався квінтет-склад Deep Purple з оновленим ім’ям і під командуванням менеджера Тоні Едвардса здійснює тур по Данії. Так почався творчий шлях легендарної групи.
Перший склад “Deep Purple” (1968-1969)
Спочатку у колективу не було точного рішення, в якому стилі вони б хотіли грати. Але пізніше перед ним з’явився маятник в особі групи Vanila Fudge (психоделічний рок).
Перший великий виступ випало на квітень 1968 року в Данії. Незважаючи на обговоренное нове ім’я, група провела концерт під старим ніком. Судячи з реакції публіки, їх “проба сцени” закінчилася неймовірним успіхом.
Дебютний альбом групи під назвою “Shades of Deep Purple” записали всього за 2 дні. В червні цього ж року народжується пісня “Hush”, яку вирішили використовувати в якості старту. У Сполучених Штатах треку вдалося зайняти четверте місце.
Другий альбом “The Book of Taliesyn” був менш успішний. На відміну від США, Британія не була зацікавлена в колективі. Але незважаючи на невдачу групі вдалося підписати угоду з американським лейблом Tetragrammaton Records.
У 1969 році записується третя робота, в якій музика носить більш жорсткий і складний характер. Проте внутрішні взаємини не клеїлися, що досить наочно позначалося на діяльності групи (в останньому виступі їх освистали), в ході чого склад Deep Purple знову зазнає змін.
Другий склад (1969 – 1972)
Ведеться запис нового треку “Hallelujah”. На пост приходять Іен Гіллан (вокаліст) і його напарник по дуету барабанщик Роджер Гловер.
Новий альбом під назвою “Concerto for Group Orchestra”, створений в 1969 році, забезпечив групі успіх, зумівши потрапити в британський чарт.
Робота над четвертим альбомом Deep Purple In Rock почалася у вересні того ж року і тривала до квітня 67-го. Британські списки тримали роботу в 30 кращих цілий рік, а раптово написаний трек “Black Nigth” навіть придбав статус візитної картки на деякий час.
П’ятий студійний альбом під ніком “Fireball” виходить у липні для британських слухачів і в жовтні – для американських.
У 1972 році досягають світового успіху, завдяки своєму шостого альбому “Macine Head”, яка піднялася на 1 місце в Англії і разошедшемуся 3 мільйонами екземплярів в США.
До кінця того ж року гурт оголошують найпопулярнішої в світі – вони перевершили за популярністю колектив “Rolling Stones”.
Сьома робота видалася для музикантів менш вдало: у ньому гідними, на думку критиків, були лише два треки.
У зв’язку із загостренням відносин між Блэкмором і Гловером, останній подає заяву про звільнення. Вокаліст Гіллан в той же час йде з колективу, і дата їх останнього концерту припадає на 1973 року червень в Японії.
Склад “Deep Purple” змінюється знову.
Третій склад (1973-1974)
На місце вокаліста приходить Девід Ковердэйл і басист з півчими даними Гленн Х’юз.
У новому складі народжується восьмий альбом “Burn”, щоправда, з нотами ритм-н-блюзу (пісенно-танцювальний стиль, далекий від харда).
Дев’ятий альбом “Stormbringer” порівняно з попереднім виявився слабшим, можливо, із-за розбіжностей в питаннях жанру.
Четвертий склад (1975 – 1976)
На місце Блекмора приходить гітарист Томмі Болін, який зробив великий внесок у десятий альбом “Come Taste the Band”.
Після серії невдалих концертів, учасники розділилися на 2 сторони: одні були за джазово-танцювальний стиль, другі ж хотіли орієнтуватися на хіт-чарти.
У липні 1976 року група розпадається.
П’ятий склад (1984 – 1989)
1984 рік – довгоочікуване возз’єднання класичного складу “Deep Purple”. У компанію, прийнятої вважати традиційною, входили Гіллан, Лорд, Гловер, Блекмор і барабанщик Пейс – єдиний учасник, який не сходив зі свого поста жодного разу за всю історію групи.
Нова спільна робота “Perfect Stranges” піднімається до гідних місць у британських і американських чартах.
Шостий склад (1989 – 1992)
Незважаючи на успіх, відносини між учасниками не складалися, і на місце вокаліста Гіллана приходить Джо Тернер.
Виходить черговий альбом “Greg Rike Productions”, який був не дуже вдалим, на думку критиків.
Сьомий склад (1993-1994)
Між Тернером та іншими членами колективу спілкування ставало все більш напруженим – на його місце вирішили повернути Гіллана.
Альбом “The Battle Rages On” 1993 року не зміг зійти на колишні місця.
Після декількох невдалих і відмінних концертів групу залишає гітарист Блекмор.
Восьмий складу (1994 – 2002)
На місце колишнього інструменталіста тимчасово приходить Джо Сатріані. Після успішно проведених проектів, йому пропонують залишитися на постійній основі, але він змушений був відмовитися у зв’язку з договірними зобов’язаннями інших контрактів.
З новим учасником Стівом Морсом був записаний 15-ий та 16-ий за рахунком альбоми “Purpendicular” з “Abandon”.
23 липня 1996 рік – дата першого концерту в Росії за весь час існування групи. Музиканти, крім основної програми, виконали геніальний цикл Мусоргського “Картинки з виставки”.
Дев’ятий складу (2002 – по теперішній час)
Клавішник Лорд робить вибір у бік сольної діяльності, і на його місце приходить піаніст Дон Ейрі.
Новий склад “Deep Purple” випускає вперше за останні 5 років 17-ий альбом “Bananas”, яким аудиторія залишається задоволена.
У 2005 році на світло народжуються ще 2 студійних роботи – “Rapture on the Deep” та “Rapture on the Deep tour” .
Проект “Now What?!” 2013 року випускається навіть у Росії до їх 45-річчя.
У 2017 році створюється останній, 20-й за рахунком альбом, “Infinity”. Група передбачала відзначити 50-річчя прощальним туром і піти на спокій.
Причиною такого рішення, за словами Пейса, є очевидна різниця між групою з молодим складом, коли-то всім було по 21 року, а зараз вже восьмий десяток.
Заслуги
Група “Deep Purple”, незважаючи на її регулярну мінливість, змогла створити 20 студійних робіт, провести сотні концертів і зайняти своє почесне і заслужене місце в Залі слави.
