Ох, вже ця ріпка
Давайте познайомимося з ще однією короткою сценкою для дітей, яка порадує як глядачів, так і самих учасників. Тут ми будемо перегравати знамениту казку “Ріпку”, але тільки на новий лад. Всі дії виконуються мовчки, персонажі лише іноді вставляють репліки, а основний текст повинен читати ведучий, перебуваючи за лаштунками:
Виходить дід у поле і бачить величезну ріпку. Тягне-потягне, а витягнути не виходить. Він кличе на допомогу бабцю – і знову ніяк. Бабця пішла за онукою, та за своїм братиком, але ріпка ніяк не піддається – надто вже велика. Тут уже на допомогу виходять мишка з котом і собакою, тому що їм набридло спостерігати за муками сім’ї. Як і раніше, тягнуть-потягнуть, а витягнути не можуть. Дід витирає з чола піт рукавом, діти лежать на землі, спершись на ріпку і тяжко зітхають, бабуся дивиться в небо. Тут повз проходить маленька дівчинка і питає, чому всі такі втомлені. Їй відповідають, що не можуть витягнути ріпку – велика і міцно засіла в землі. Тоді дівчинка стукає себе долонею про лоба і каже:
– Ви чого! Адже її можна викопати було!
Після цих слів дівчинка підстрибом іде зі сцени. Всі персонажі переглядаються один на одного і починають сміятися: “То-о-очно!”.
