Причини і фактори ризику спайкового процесу в малому тазу
У відповідь на зменшення постачання тканин киснем або їх пошкодження утворюються спайки як захисний відповідь організму. Схильність до цього процесу у різних індивідів різна і залежить від деяких особливостей. Головні причини спайкового процесу:
- надмірна реактивність сполучної тканини;
- низька імунний захист;
- схильність черевної порожнини до таких реакцій.
Фактори ризику виникнення спайкової хвороби:
- Внутрішні (ендогенні) – це генетичні особливості організму індивіда. Вони зменшують його здатність до утворення гіпоксії.
- Зовнішні (екзогенні). До них відносяться причини ззовні, вони по своїй силі і потужності впливу на організм перевищують його адаптаційні можливості.
- Поєднання двох попередніх факторів. У цьому випадку можливість освіти і поширеність спайок висока.
Найпоширеніші причини спайкової хвороби малого тазу:
- Операції. На вираженість процесу формування спайок впливає обсяг та вид оперативного втручання, введення дренажів в малий таз з метою відтоку рідини і крові; видалення яєчника, маткової труби, міоми матки, екстирпація матки. Після повторних хірургічних втручань в області живота збільшується ймовірність утворення спайкового процесу.
- Інфекції, викликані ускладненнями в період вагітності або пологів, штучним перериванням вагітності; контрацепцією з використанням внутрішньоматкової спіралі, діагностичним вишкрібанням.
- Зовнішній ендометріоз органів малого тазу.
- Патології сполучної тканини, наприклад системний червоний вовчак, ревматизм, склеродермія та інші.
Коротко механізм розвитку спайок можна описати так: в результаті запального процесу набрякають їм уражені тканини. На очеревині утворюється білковий наліт фібрину, який сприяє склеюванню прилеглих тканин. Таким чином, виникає перешкода, і далі запалення не поширюється. Після одужання утворюються тканинні зрощення, вони і називаються спайками.
