Синдром Туретта: причини, симптоми, діагностика і лікування

Синдром Туретта представляє собою серйозне неврологічний розлад. Воно зазвичай відзначається у дітей і підлітків у віці до 20 років. Хлопчики страждають цією патологією набагато частіше, ніж дівчатка. Захворювання супроводжується мимовільними рухами, тики та вигуками. Хвора людина далеко не завжди може контролювати ці дії. Патологія не позначається на розумовому розвитку дитини, але серйозні відхилення в поведінці істотно ускладнюють його спілкування з оточуючими.

Патогенез

Що це за хвороба – синдром Туретта? На перший погляд прояви патології виглядають як дивацтва в поведінці, а іноді як звичайна невихованість. Однак захворювання являє собою серйозний розлад нервової системи і психіки.

В даний час існують різні теорії про механізм розвитку цього порушення. Встановлено, що в патологічний процес втягуються базальні ганглії фронтальної підкірки. і лобових часток. Це ділянки мозку, які відповідають за рухову функцію. Саме їх ураження призводить до появи тиків і неконтрольованих рухів.

Крім цього, у людей з синдромом Туретта виявляється підвищена продукція дофаміну. Ця речовина вважається “гормоном задоволення”, воно відповідає за настрій людини. Однак надлишок дофаміну призводить до надмірного нервового збудження. Тому діти, які страждають цим захворюванням, часто бувають гіперактивними. Синдром Туретта у дорослих нерідко супроводжується підвищеною імпульсивністю, запальністю, емоційною нестійкістю.

Причини розладу

Точна етіологія цього синдрому не встановлена. Є лише гіпотези про походження захворювання. Серед вчених-медиків найбільш поширені такі припущення про ймовірні причини патології:

  • Генетичний фактор. Пацієнтів часто цікавить питання, чи передається по спадку синдром Туретта. Встановлено, що якщо один з батьків страждає цією недугою, то ймовірність народження хворої дитини становить близько 50%. На сьогоднішній день не визначено ген, відповідальний за розвиток синдрому. Іноді патологія виявляється не у батьків, а у інших близьких родичів хворих дітей. При передачі гена у дитини необов’язково виникає синдром Туретта. Однак у міру дорослішання у людини можуть з’явитися інші форми тиків або синдрому нав’язливих станів.
  • Аутоімунні патології. Якщо у людини є спадкова схильність до цієї хвороби, то причиною синдрому Туретта можуть стати перенесені стрептококові інфекції. Після скарлатини або фарингіту нерідко виникають аутоімунні ускладнення, які чинять негативний вплив на нервову систему і можуть спровокувати тики.
  • Патологічний перебіг вагітності у матері дитини. Кисневе голодування плоду, токсикози, а також родові травми можуть призвести до розвитку синдрому Туретта у малюка. Захворювання у дитини може виникнути і в тому випадку, якщо майбутня мати вживає деякі ліки на ранніх термінах вагітності.
  • Вживання нейролептичних препаратів. У нейролептиків є неприємна побічна дія, що ці ліки можуть викликати гіперкінези – стани, що супроводжуються хаотичними мимовільними рухами. Даний синдром теж відноситься до гіперкінетичним порушень.
  • Класифікація за МКХ

    За Міжнародною класифікацією хвороб десятого перегляду ця патологія відноситься до тиків і позначається шифром F95. Повний код синдрому Туретта по МКБ – F95.2. У цю групу входять захворювання, що супроводжуються множинними моторними тиками в поєднанні з голосовими порушеннями (вокализмами). Ознакою цього виду патологій вважається наявність у пацієнта декількох рухових тиків і хоча б одного вокалізму.

    Рухові розлади

    Перші прояви захворювання відмічаються у віці 2-5 років. Нерідко батьки і оточуючі приймають ці симптоми за особливості поведінки дитини. Слід звернути увагу на наступні ознаки:

  • Малюк часто блимає, гримасує, будує пики. Ці рухи повторюються постійно і носять мимовільний характер.
  • Дитина часто витягає губи і складає їх у вигляді трубочки.
  • Відзначаються часті і мимовільні рухи плечима і кистями (знизання, посмикування).
  • Дитина періодично нахмурює чоло, почісується, аж, трясе головою.
  • Такі рухи називаються простими моторними мастиками. Зазвичай в них задіяна одна група м’язів. Тики повторюються періодично у вигляді нападів. Рухи носять нав’язливий характер, і маленька дитина не може їх зупинити вольовими зусиллями.

    По мірі прогресування хвороби в патологічних рухах задіяно відразу кілька груп м’язів. Приступи стають більш важкими. З’являються складні моторні тики, які зачіпають не тільки особа, але і кінцівки:

  • Дитина починає постійно присідати.
  • Малюк часто підстрибує.
  • Відзначаються хлопки руками або нав’язливе торкання пальцями різних предметів.
  • При важких твк дитина вдаряється головою об стіни або до крові кусає губи.
  • Синдром Туретта завжди супроводжується змінами в поведінці дитини. Малюк стає надмірно емоційним, неспокійним і примхливим. Він уникає спілкування з однолітками. Спостерігаються перепади настрою. У дитини відзначаються часті депресії, які потім змінюються підвищеної енергійністю і агресивністю. Діти стають неуважними, їм дуже важко сконцентруватися на сприйнятті інформації або виконанні шкільного завдання.

    Діти, які страждають цим синдромом, часто бігають носом. Це теж є різновидом тика, однак батьки можуть прийняти цей ознака хвороби за симптом застуди.

    Голосові розлади

    Разом з мимовільними рухами спостерігаються і голосові порушення. Вони теж виникають у формі нападів. Раптово дитина починає видавати дивні звуки: виття, шипіння, бурчання, мукання. Нерідко діти під час нападу вигукують нічого не значущі слова.

    У більш старшому віці у дітей спостерігаються такі голосові розлади:

  • Ехолалія. Дитина повторює за оточуючими частини слів або цілі слова і речення.
  • Палилалия. Діти багато разів повторюють одні й ті ж самі фрази.
  • Копролалия. Це нав’язливе вигукування образ або лайок. Такий симптом дуже ускладнює життя пацієнтів. Далеко не всім оточуючим відомо, що це за хвороба. Синдром Туретта перешкоджає нормальному спілкуванню і життя в соціумі. Копролалию найчастіше сприймають як брутальність і невихованість. З цієї причини хворі нерідко бувають замкнуті і уникають контактів з людьми. Однак копролалия відзначається тільки у 10% пацієнтів.
  • Цікаве:  Симптоми і ефективне лікування корости в домашніх умовах

    Найчастіше ознаки цієї хвороби вщухають до 18-20 років. Проте так буває не завжди, іноді рухові і голосові розлади зберігаються протягом усього життя. При цьому важкі форми патології у дорослих людей зустрічаються рідко, так як з віком прояви хвороби зменшуються.

    Стадії хвороби

    У медицині виділяють кілька стадій синдрому Туретта. Чим менше людина здатна контролювати мимовільні рухи і вокализмы, тим важче захворювання:

  • На першій стадії хвороби тики практично непомітні. Людина здатний їх контролювати, коли перебуває в товаристві інших людей. Симптоми патології можуть бути відсутні протягом деякого періоду часу.
  • На другій стадії пацієнт ще зберігає здатність самоконтролю. Але йому не завжди вдається зупинити прояви хвороби вольовим зусиллям. Слухові та рухові тики стають помітні оточуючим, періоди між нападами скорочуються.
  • Третя стадія хвороби характеризується частими нападами. Пацієнт контролює тікі з великим трудом.
  • На четвертій стадії ознаки хвороби явно виражені, і людина не здатна їх придушувати.
  • Часто оточуючих цікавить питання: “чи Може хворий самостійно зупинити виникають тики і вигуки?”. По мірі прогресування недуги пацієнта стає все складніше і складніше контролювати свої дії. Зазвичай перед нападом у хворого виникає дискомфортний стан з непереборним бажанням зробити той чи інший рух. Це можна порівняти з потребою чхнути або почухати шкіру при сильному свербінні.

    Діагностика

    Діагностикою та лікуванням синдрому Туретта займається лікар-невропатолог або психіатр. Фахівець може запідозрити захворювання за такими ознаками:

    • виникнення тиків у віці до 18 років;
    • тривалість симптомів протягом тривалого часу (не менш 1 року);
    • наявність у клінічній картині хоча б одного голосового тика.

    Важливо пам’ятати, що мимовільні рухи спостерігаються і при органічних ураженнях центральної нервової системи. Тому важливо провести диференціальну діагностику синдрому Туретта. З цією метою призначають МРТ та КТ головного мозку. Слід також здати аналіз крові на вміст міді. Тики можуть спостерігатися при підвищеному вмісті в організмі цього елемента.

    Психотерапія

    Психотерапія відіграє головну роль у лікуванні синдрому Туретта. Від цього захворювання неможливо позбутися повністю, але можна значно пом’якшити його прояви.

    Психотерапевтичні заняття повинні проводитися протягом тривалого часу. Важливо з’ясувати, у яких ситуаціях найчастіше з’являються напади. Зазвичай появи тиків передує стрес, відчуття тривоги і хвилювання. Робота психотерапевта повинна бути спрямована на заспокоєння психіки пацієнта. Необхідно виробляти у хворого вміння справлятися з тривогою і хвилюванням.

    Завданням психотерапевта є максимальна адаптація хворого до життя в суспільстві. Нерідко пацієнти відчувають почуття провини і сорому за прояви своєї хвороби. Це посилює тривожність і призводить до погіршення симптомів. Під час психотерапевтичних сеансів спеціаліст навчає пацієнта правильної поведінки під час рухових і голосових тиків. Зазвичай хворий завжди відчуває наближення нападу. У цей момент важливо переключити свою увагу з мимовільних рухів на інше дію. При легкому ступені хвороби це допомагає запобігти напад.

    Медикаментозне лікування

    У запущених випадках однієї лише психотерапії недостатньо для поліпшення стану хворого. При середній і тяжкого ступеня захворювання потрібно призначення медикаментів. При лікуванні синдрому Туретта застосовують такі препарати:

    • нейролептики: “Галоперидол”, “Труксал”, “Рисполепт”;
    • антидепресанти: “Амітриптилін”, “Азафен”.
    • антидофаминовые препарати: “Еглоніл”, “Бромоприд”, “Метоклопрамід”.

    Ці ліки заспокоюють центральну нервову систему і нормалізують метаболізм у головному мозку. Призначати такі ліки може тільки лікар. Всі ці засоби є строго рецептурними і не призначені для самостійного застосування.

    Навчання хворої дитини

    Якщо синдром Туретта протікає в легкій формі, то дитина може навчатися в школі разом зі здоровими однолітками. Однак про його особливості потрібно обов’язково попередити вчителів. Тики зазвичай посилюються при хвилюванні. Напад мимовільних рухів може трапитися в той момент, коли дитина відповідає біля дошки. Тому школяреві корисно відвідувати психотерапевта, щоб навчитися справлятися з хвилюванням і тривогою.

    При важких формах синдрому Туретта показано надомне навчання. Дуже важливо забезпечити дитині повноцінний відпочинок, особливо в другій половині дня. Нерідко напади виникають після перевтоми і надмірної втоми. Дітей, які страждають на тики, необхідно особливо берегти від стресів і надмірних розумових перевантажень.

    Прогноз

    Синдром Туретта не впливає на тривалість життя пацієнта. Найчастіше прояви хвороби зникають або значно зменшуються в постпубертатный період. Якщо симптоми патології зберігаються і в дорослому віці, то вони не позначаються на розумових здібностях і не призводять до органічних змін у головному мозку. При адекватному лікуванні та психотерапії пацієнт може добре адаптуватися до життя в соціумі.

    Профілактика

    Спеціальної профілактики цього захворювання не існує. Запобігти виникненню патології у дитини неможливо, так як не виявлений дефектний ген, що провокує цей синдром.

    Можна лише знизити ймовірність виникнення нападів у пацієнта. Для цього потрібно здійснити наступні заходи:

    • усунути по можливості стресові ситуації;
    • відвідувати заняття з психотерапевтом;
    • дотримуватися режиму дня.

    Вагітним жінкам важливо правильно харчуватися, уникати прийому лікарських препаратів і постійно спостерігатися у акушера-гінеколога. Це допоможе знизити ризик народження дитини з неврологічними порушеннями.