Діагностика патології
Діагностичні методи даного синдрому передбачають проведення ЕКГ за Холтером та ЕКГ у 12 відведеннях, а також використання електрокардіостимуляції крізь стравохід і дослідження серця.
Електрокардіостимуляція через стравохід може забезпечити одержання точного підтвердження того, що існують другорядні шляху проходження імпульсу, що властиво синдрому WPW.
Проведення електрофізіологічного эндокардиального дослідження, діагностики синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта може допомогти у встановленні точної області локалізації і кількості додаткових шляхів передачі імпульсів. Застосування цього методу також є способом верифікації форми синдрому WPW і допомагає при виборі лікарських засобів для здійснення терапії. Крім того, вона дозволяє оцінити ефективність їх використання.
Визначення можливих аномалій серця і кардіоміопатій, пов’язаних з ЕГК-ознаками синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта, відбувається методом проведення УЗД серця. Головні критерії ЕКГ при синдромі WPW полягають в вкороченні інтервалу PQ, а також в наявності спотворення зливного QRS-комплексу та наявність дельта-хвилі. Для встановлення минущих явищ з боку серцевого ритму використовується добовий ЕКГ-моніторинг. Для диференціальної діагностики цієї серцевої патології можуть знадобитися блокади ніжок пучка Гіса.
Діагностика даної патології здійснюється за допомогою комплексного підходу із застосуванням різних клініко-інструментальних методів. Однак первинне виявлення подібного захворювання відбувається в процесі розшифровки електрокардіограми хворого.
