Творчий союз «Блакитна троянда» виник на початку 20 століття, в ті роки, коли великою популярністю користувалось таке напрям у мистецтві, як символізм. Кістяк склали художники Петро Уткін, Павло Кузнєцов, скульптор Олександр Матвєєв. Незабаром з’явилися і інші учасники. Художникам-символистам в Радянському Союзі не було чого робити, тим не менш велика частина членів «Блакитної троянди» після революції залишилася в Росії. А деякі з них внесли вклад в розвиток вітчизняної скульптури і живопису.
Передісторія
На початку XX століття імена французьких символістів Анрі Фантен-Латура, Поля Серюзьє, П’єра Пюві де Шаванна були всесвітньо відомі. У Росії цей напрям було ще мало розвинене. Представники «Блакитної троянди» вважали своїм попередником Михайла Врубеля. Творчість цього художника було близько до символистам: його полотна залучали барвистістю, тонкістю палітри, прагненням до зображення нереального світу. Однак безпосередній вплив на формування творчого об’єднання надав Ст. Борисов-Мусатов. Образи на його полотнах оповиті якоюсь дрімотою, персонажі живуть у світі спокою.
Борисов-Мусатов народився в Саратові, в юності поїхав в Париж, але нерідко навідувався в рідне місто. У дев’яності роки XIX століття він познайомився з Павлом Кузнєцовим, Олександром Матвєєвим, Петром Уткіним. Борисов-Мусатов, будучи досвідченим живописцем, дав початківцям художникам кілька уроків символізму та експресіонізму.
Всі троє незабаром поїхали в Москву, де надійшли в Училище живопису, ліплення і зодчества. Тобто засновниками об’єднання «Блакитна троянда» стали уродженці Саратова та випускники навчального закладу, який в дореволюційній Росії вважалося одним з кращих. У роки навчання молоді художники зблизилися і з іншими живописцями, що стали згодом членами творчої спілки.
“Червона троянда”
За три роки до заснування творчого об’єднання пройшла виставка картин Уткіна і Кузнєцова. Правда, тут були і полотна інших живописців, в тому числі Борисова-Мусатова і Врубеля (таким чином організатори виставки підкреслювали вплив майстрів на їх творчість).
Виставка називалася «Червона троянда». Звідки взялася така назва, невідомо. Ця квітка в різний час надихав і романтиків і символістів. Через кілька років пройшла ще одна виставка, яка вже називалася так само, як і об’єднання, засноване Кузнєцовим, Уткіним і Матвєєвим.
Чому троянда?
Блакитний ніл – сорт троянд, виведений в кінці минулого століття. До слова, пелюстки такий троянди не сині, а ніжно-бузкові. На європейських теренах не ростуть квіти насиченого синього кольору, якщо не вважати кімнатну фіалку. Блакитну троянду вивели тільки в 2004 році. Все, що зустрічалося раніше – лише квіти, пофарбовані за особливою технологією.
Опис блакитної троянди приводити не будемо. Скажемо лише, що квітка ця поетами сприймався як символ недосяжного ідеалу. «Блакитна троянда» – об’єднання художників, які зображували на своїх полотнах (на ранньому етапі творчості) абстрактні образи. Були б вони прихильниками реалізму, назвали б свій союз інакше.
Рання творчість засновників «Блакитної троянди»
На фото нижче – репродукції картин Уткіна і Кузнєцова. Але в основному це полотна, створені після заснування творчого об’єднання. Художників пов’язувала багаторічна дружба. Вони не раз працювали над спільними проектами з оформлення приватних будинків і театральних постановок. Від Борисова-Мусатова молоді художники запозичували пастельно-рожевий і сіро-блакитні будинку, від нього вони дізналися про останні тенденції в мистецтві і принципах модного в той час символізму.
Інші художники
Члени творчого об’єднання, з якими засновники познайомилися в роки навчання, – Микола Сапунов, Мартірос Сарьян, Сергій Судєйкін, Анатолій Арапов, Микола Кримов, Василь і Микола Милиоти, Микола Феофілактов, Іван Кнабе. Деякий час з “Блакитною трояндою” співпрацював і Кузьма Петров-Водкін. Однак він так і не став її учасником.
Спершу художники працювали переважно над театральними декораціями. Ще до заснування “Блакитної троянди” Сапунов і Кузнєцов створили ескізи до опери Вагнера “Валькірія”. Трохи пізніше вони працювали над декораціями в театрі “Ермітаж”.
А слід сказати, що творчість молодих художників викликало несприятливі відгуки критиків. Уткін, Кузнєцов і Петров-Водкін працювали над проектом по розпису одного з найвідоміших саратовських храмів. Фрески, створені ними, визнали “нехудожественными” і знищили.
Микола Рябушинський і журнал «Золоте руно»
Об’єднання «Блакитна троянда», можливо, не отримала широкої популярності, якщо б не відомий в ту пору меценат. Микола Рябушинський був редактором журналу «Золоте Руно». Він також організував першу виставку художників «Блакитної троянди».
Журнал вийшов 1906 році. Рябушинський грошей на нього не шкодував. У журналі було багато барвистих ілюстрацій, кожна сторінка прикрашалася віньєтками, золотими вставками. Всього вийшло 34 номери «Золотого руна». Чіткої концепції цього видання не було. З журналом співпрацювали Федір Сологуб, Костянтин Бальмонт, Іван Бунін, Леонід Андрєєв, Корній Чуковський. Однак перші номери присвячувалися виключно творчості художників-символістів.
Галерея на Мясницькій
У березні 1907 року завдяки старанням Рябушинського пройшла виставка «Блакитна троянда», на честь якої було названо пізніше творче об’єднання. В галереї на Мясницькій свої роботи представили шістнадцять художників. Майже всі вони були майбутніми членами об’єднання. Цей захід відбувся вже після смерті головного натхненника – Борисова-Мусатова. Ідея назви – «Блакитна троянда» – належала Сапунову, черпавшему натхнення в роботах англійського художника Обрі Бердслея.
Інтер’єр будинку, в якому пройшла виставка, був оформлений відповідно: всюди стояли вази з трояндами, стіни були пофарбовані в блакитні тони. Грала музика Олександра Скрябіна.
Картини голуборозовцев викликали неоднозначну реакцію. Один з видатних російських мистецтвознавців назвав роботи художників-символістів незмістовними, близькими до декадентству. Однак критик Сергій Маковський про картинах відгукнувся дуже захоплено. Роботи художників-символістів похвалив і один з найзагадковіших російських художників – Казимир Малевич.
У 1909 році Рябушинський організував ще одну виставку. До цього часу меценат віддавав перевагу такому напрямку, як кубізм. На виставці були представлені картини Дерена, Шлюбу, Матісса, Марці. Виставили свої полотна також Михайло Ларіонов і Наталія Гончарова.
Третя виставка пройшла на початку 1910 року. До того часу журнал «Золоте Руно» вже не публікувався з-за фінансових проблем, чим і крилася причина непопулярності останнього заходу. Проте імена членів «Блакитної троянди» були добре відомі і шанувальникам мистецтва, і меценатам. Митців запрошували в різні проекти, але вони прагнули не тільки до створення творів живопису та скульптури, але і до синтезу мистецтв. Тобто «Блакитна троянда» була задумана як союз не тільки живописців, але й усіх тих, хто віддає у своїй творчості перевагу символізму.
Як не дивно, загальної ідеї у членів творчого об’єднання як такої не було. Після виставки, що відбулася в січні 1910 року, художники перестали працювати над спільними проектами. Так і картини їх мали мало спільного. Так, Кузнєцова, багато подорожував по Середній Азії, надихали східні мотиви. Сар’ян писав рідні вірменські пейзажі. Кримов та Феофілактов перейнялися ідеями неокласицизму і сюжети давньогрецьких міфів.
Після революції
Емігрували Сергій Судєйкін, Микола Милиоти, Микола Рябушинський. Інші, хто так чи інакше був пов’язаний з організацією «Блакитної троянди», залишилися в Росії. Хоча символізм радянська цензура не брала. Одні зайнялися викладацькою діяльністю. Інші влаштувалися в державні установи щодо захисту пам’яток культури. В кінці двадцятих років Кузнєцов, який пропрацював кілька років у журналі «Шлях звільнення», був звільнений з-за негативного відгуку про його роботах. Варто розповісти докладніше про найяскравіших членах «Блакитної троянди».
Павло Кузнєцов
Майбутній художник народився в 1878 році, як вже було сказано, в Саратові. Батько його був іконописцем. У дитинстві і юності Павло Кузнєцов відвідував студію живопису та малювання. Тут він і познайомився в Борисовим-Мусатовым. У 1897 році вступив в Московське училище живопису, ліплення і зодчества. Дар художника поєднувався з незвичайною енергією. Кузнєцов прожив довге, цікаве життя.
З символістами він зблизився в 1902 році, а насамперед – з Валерієм Брюсовим. Тоді ж і почалося співробітництво Кузнєцова з журналом «Золоте руно». У 1906 році Кузнєцов їздив у Париж. У французькій столиці він відвідав студії відомих художників і взяв участь у виставках, в результаті чого став членом ще одного творчого союзу.
Після 1910 року в його творчості настала криза. У картинах Кузнєцова спостерігалися повторювані мотиви. Здавалося, художник вичерпав себе. В його творчості намітився новий зліт тільки після відвідання Середньої Азії. Павло Кузнєцов працював до останніх днів свого життя. Помер в 1968 році, в Москві. Відомі роботи майстра: «Блакитний фонтан», «Вечір у степу», «Спляча в кошарі», «Народження», «Узбечка», «Гірська Бухара», «Табакерки».
Петро Уткін
Майбутнє член об’єднання «Блакитна троянда» народився в Тамбові в 1877 році. Початкову художню освіту отримав в Саратові. Уткін навчався у Сєрова, Левітана. Більша частина робіт цього художника виконана в блакитних тонах. Помер Петро Уткін 1934 року в Ленінграді.
Олександр Матвєєв
Цей скульптор – одна з найяскравіших постатей у російському мистецтві початку 20 століття. Він брав участь в організації не тільки «Блакитної троянди», але і інших творчих об’єднань. Після революції Матвєєв працював у Петроградському училище технічного малювання, вніс істотний внесок у розвиток радянської художньої школи. Більшу частину свого життя займався викладацькою діяльністю. Помер Матвєєв в 1960 році.
