Зазвичай під характером розуміється сукупність різних стійких особистісних рис, які впливають на всі сторони поведінки індивіда. Саме характер є фактором, який обумовлює стійке ставлення людини до світу, своєрідність його особистості, яке проявляється у стилі діяльності і в процесі спілкування.
Фактори, що впливають на розвиток рис характеру в рамках різних теорій
В цілому на процес формування характеру особистості впливають різні фактори, що мають внутрішню і зовнішню природу – це спадковість, діяльність особистості, середовище, а також виховання. Кожен з перерахованих факторів вносить свій внесок у формування особистості, і при цьому ці умови впливають один на одного. В різних теоріях поняття характеру відрізняється. Існують різні концепції формування рис особистості, у кожній з яких провідна роль відводиться того чи іншого фактору. У сучасній західній психології по відношенню до даної проблеми можна виділити декілька підходів:
- Конституційно-біологічний. Його основоположником традиційно вважається Е. Кречмер. Відповідно до даної теорії, характер і прояви темпераменту людини безпосередньо залежать від його фізичної конституції. В рамках даного напрямку розрізняють астенічний, пикнический і атлетичний типи характеру.
- Типологія Е. Фромма. В її основі лежать взаємини людини, а також його моральні якості. Фромм розглядав потреби людини в контексті поточної політико-економічної обстановки, яка і надає провідне вплив на процес формування якостей особистості.
- Психоаналітичний. Його засновники – З. Фрейд, К. Р. Юнг, А. Адлер. Формування характеру відбувається виходячи з неусвідомлюваних потягів.
- Концепція Отто Ранка. У процесі освіти рис характеру провідну роль відіграє сила волі людини. Вольовий процес є певною опозиційною силою, яка виникає у відповідь на примус ззовні. Крім волі, особистість формується під впливом чуттєвих переживань, емоцій.
Вплив темпераменту
Темперамент нерідко плутають з характером, у той час як ці поняття мають суттєві відмінності. Характер має соціальну природу (іншими словами, формується під впливом суспільства), в той час як темперамент обумовлений біологічно. Якщо характер може, хоча і з працею, змінюватися протягом життя, то темперамент залишається стабільним.
При цьому темперамент істотно впливає на вираженість рис характеру. Є такі властивості темпераменту, які будуть сприяти прояву тих чи інших якостей; є і ті, що будуть гальмувати їх. Наприклад, дратівливість буде набагато сильніше проявлятися у холерика, ніж у сангвініка. З іншого боку, з допомогою якостей характеру можуть стримуватися властивості темпераменту. Наприклад, з допомогою тактовності і стриманості холерик може стримувати прояви даного типу темпераменту.
Що визначає характер?
Формування характеру відбувається протягом усього життєвого шляху. Спосіб життя людини впливає на його спосіб мислення, емоційні переживання, чувстав, мотивацію у всьому їх єдності. Саме тому в міру того як формується образ життя, якого дотримується людина, утворюється і його характер. Суттєву роль у житті людини відіграють суспільні установки, конкретні життєві обставини, через які доводиться проходити людині. Характер значною мірою утворюється під впливом вчинків і дій особистості.
При цьому безпосередньо формування характеру відбувається в різних соціальних групах (сім’я, трудовий колектив, навчальний клас, спортивна команда). В залежності від того, яка саме група буде для людини референтній, у нього будуть формуватися ті чи інші якості характеру. Багато в чому вони будуть залежати від місця людини в колективі. Розвиток особистості відбувається у колективі; у свою чергу, особистість чинить вплив на групу.
Розрізняють різні способи формування характеру. Даний процес можна порівняти з накачуванням м’язів, формуванням добре складеної фігури. Якщо людина прикладає зусилля, регулярно займається – м’язи ростуть. І навпаки – відсутність потрібних навантажень викликає атрофію мускулатури. Це добре спостерігається, коли м’язи довго знаходяться без руху – наприклад, в гіпсі. Даний принцип працює і для процесу формування характеру особистості. Чесність, цілісність, оптимізм, впевненість, товариськість – все це ті риси, для розвитку яких необхідні наполегливі тренування. Правильні дії завжди ведуть до незалежності, вмінню приймати вірні рішення. Людина з сильним характером припиняє йти на поводу у суспільства, він знаходить себе.
Вплив дорослих на формування особистості дитини
Сенситивним періодом становлення характеру вважається вік від 2-3 до 9-10 років, коли діти багато часу проводять у спілкуванні з навколишніми дорослими людьми. У цей період часу дитина відкрита для взаємодії з світом, він охоче приймає вплив ззовні, наслідуючи дорослим. Вони, в свою чергу, користуються величезною довірою з боку дитини, і тому можуть впливати на дитячу психіку словами, вчинками, що створює сприятливі умови для закріплення необхідних форм поведінки.
У тому випадку, якщо доглядають за дитиною старші спілкуються з ним в позитивному ключі, а основні потреби малюка повністю задовольняються, то вже з ранніх років у нього починають формуватися позитивні риси характеру – наприклад, відкритість іншим людям і довіру. Коли батьки та інші дорослі родичі не приділяють достатньої уваги маляті, не доглядають за ним, не проявляють позитивних емоцій або ж зовсім не спілкуються – це призводить до розвитку таких рис, як замкнутість і недовіру.
Роль виховання
Формування рис характеру відбувається під впливом соціального взаємодії, оволодіння людиною знаннями, вміннями і навичками, уявленнями про навколишній світ. Хоча виховання і спрямоване на формування характеру людини, цей процес може відбуватися і у відсутність оного. Виховання не всесильне, воно не може усунути дію багатьох чинників становлення характеру, які в принципі не залежать від людей. Однак воно може вплинути на загальний фізичний розвиток, так як з допомогою спеціальних тренувань можна зміцнити силу волі, так і здоров’я дитини. А це відіб’ється на її активності, здатності пізнавати світ.
Закладені природою задатки можуть перетворитися на здібності тільки під впливом виховання, в процесі прилучення дитини до того чи іншого виду діяльності. Адже для розвитку задатків необхідно велика працьовитість, висока працездатність. Ці якості розвиваються в процесі виховання.
Коли починає закладатися фундамент особистості?
Вважається, що раніше інших рис характеру закладаються такі якості, як доброта, товариськість і чуйність, а також і протилежні негативні якості – егоїстичність, черствість і байдужість. Вчені припускають, що ці якості закладаються в ранньому віці і визначаються ставленням матері до дитини в перші місяці життя. В процесі розвитку дитини вирішальним фактором поступово стає система заохочення і покарання, що застосовується в процесі виховання.
Спадкоємність – основа формування характеру
Спадковість являє собою повторюваність подібних типів особливостей живого організму протягом кількох поколінь. За допомогою спадковості забезпечується виживання людини як біологічного виду. Гени грають не останню роль в процесі формування особистості, її характеру. Риси характеру, формування характеру – все це значною мірою зумовлено тим «багажем», який людина отримує від своїх батьків.
У спадок також передається схильність до певного виду діяльності. Вважається, що у дитини від природи є три види задатків – інтелектуальні, художні, а також соціальні. Задатки є тією основою, на якій згодом розвиваються здібності дитини. Окремо необхідно підкреслити важливість інтелектуальних задатків дитини. Кожна людина від природи отримує великі можливості розвитку своїх інтелектуальних здібностей. Вчені вважають, що наявні у дітей відмінності в особливостях протікання вищої нервової діяльності можуть впливати на протікання розумових процесів, однак не змінюють якості самої розумової діяльності. Проте педагоги і психологи відзначають, що все ж може створюватися несприятлива для розвитку мислення середовище – приміром, мляві нейрони у дітей алкоголезалежних батьків, порушені зв’язки між нервовими клітинами у наркоманів, наявність психічних захворювань, що передаються по спадку.
У вітчизняній психології одне з найважливіших питань полягав у тому, успадковуються моральні якості особистості, її характер. Риси характеру, формування характеру непідвладні впливу генетики – так вважали вітчизняні педагоги. Особистість формується в процесі взаємодії із середовищем; людина не може спочатку народжуватися злим або добрим, щедрим або скупим.
У західній психології, навпаки, домінує твердження, що якості характеру успадковуються, і дитина народжується чесними або брехливими, скромним або зажерливий, добрим або агресивним. Такої думки дотримувалися М. Монтессорі, К. Лоренц, Е. Фромм та інші дослідники.
Становлення характеру і кризи
На різних етапах становлення психологічної науки на перший план виходила теорія, згідно з якою формування характеру особистості здебільшого визначається вихованням і її соціальною активністю. Також одне з найважливіших положень у вітчизняній психології полягала в тому, що визначальну роль у дорослішання людини, становлення його характеру грають перешкоди на життєвому шляху. В науці вони отримали назви криз. У результаті проходження через ці перешкоди людина отримує якесь психологічне новоутворення, а також здатність переходити на нову сходинку свого особистісного розвитку.
Дотримувався такої теорії видатний вітчизняний психолог Л. с. Виготський. Саме він ввів в науку концепцію «зони найближчого розвитку», обґрунтував значимість вікових криз для формування характеру особистості. Щоб цей процес відбувався гармонійно, оточуючі люди повинні знати особливості кожного вікового періоду, а також вміти вчасно відстежити відхилення в розвитку дитини. Адже нерідко психологічний вік не збігається з календарним.
Гра і розвиток характеру
У дошкільному віці одним з найважливіших факторів, що впливають на формування характеру, є гра. На перших порах дитині необхідна допомога дорослого. В цей період проявляється один із найважливіших механізмів процесу дорослішання – наслідування. Дитина в усьому прагне копіювати поведінку оточуючих, причому як позитивні, так і негативні дії. Непомітно своїми повсякденними діями батьки, бабусі і дідусі, дядьки і тітки надають безпосереднє вплив на розвиток і формування характеру дитини.
Розвиток особистості в шкільному віці
У молодшому шкільному віці діти вже більш самостійні. Вони можуть відрізняти погане від хорошого, відзначати негативні прояви у поведінці дорослої людини. Також на даному етапі розвитку важливу роль відіграє формування в дитини вміння критично мислити.
У підлітковому віці найважливішою умовою формування характеру є пізнавальна активність. Вона досягає максимальних показників поряд із прогресуючим розвитком мислення. На даному етапі важливо, щоб у дитини була велика кількість позитивних прикладів розвитку. Адже в іншому випадку вражаючий негативний досвід може стати вирішальним фактором формування характеру підлітка.
На етапі юнацтва великий вплив на особистість надають дружні зв’язки. У цьому віці молода людина характеризується стійкими вольовими якостями. Він прагне освоїти професію, зустріти супутника життя.
Діяльність та становлення характеру
Важливу роль у процесі формування характеру відіграє праця – причому він може бути як інтелектуальних, так і фізичним. Розвиток характеру починається вже у процесі оволодіння дитиною різними знаряддями діяльності. Знання, які людина набуває в результаті професійного становлення, надають значний вплив на його світогляд.
Успішність трудової діяльності при цьому залежить від декількох показників. Основними з них є включеність особистості в роботу, а також її здатність до соціальної взаємодії. Важливим також є наявність наставника, який поведе молодої людини на шляху особистісного розвитку.
У вітчизняній психології формування характеру безпосередньо пов’язується з трудовою діяльністю. Включеність людини в робочий процес сприяє зміні його світогляду. Особистість починає бачити себе в новому образі, так і весь навколишній світ для неї починає набувати новий сенс.
Роль спілкування в процесі діяльності
Формування соціального характеру значною мірою відбувається за рахунок комунікативної складової трудової діяльності. Вона впливає на емоційно-почуттєву сферу особистості. У трудовому колективі людина може проявляти себе інакше, ніж у шкільному класі чи студентській групі, використовувати незвичні для нього моделі поведінки. Поступово розширюючи коло спілкування за рахунок нових видів діяльності, особистість проходить через нові етапи своєї соціалізації.
Вплив соціуму
Одна з основних особливостей формування характеру у дитини полягає в тому, що особистісні риси у нього формуються в результаті схвалення або несхвалення дорослого. Бажання почути від значущого дорослого – насамперед, від батька – похвалу призводить до того, що дитина починає здійснювати невластиві йому раніше вчинки. Таким чином, починаючи з самого раннього віку соціальне оточення дитини безпосередньо впливає на процес розвитку рис характеру малюка.
До кінця молодшого шкільного віку це бажання переноситься і на однолітків – тепер вже школяреві необхідно чути схвалення і від товаришів. Під час навчання в школі у дитини виникає більше прав і обов’язків, він активно взаємодіє з соціумом. Велику роль також відіграє і думка вчителя, а прагнення до отримання схвалення від матері і батька виявляється вже не так яскраво.
У підлітковому віці характер багато в чому формується під впливом групи. Одне з найважливіших прагнень підлітка – зайняти певну нішу в середовищі собі подібних, завоювати певний авторитет у товаришів. Тому підлітки прагнуть відповідати тим вимогам, які встановилися в соціальній групі. Спілкування з однолітками призводить до того, що підліток починає пізнавати і себе. У нього виникає інтерес до своєї особистості, особливостей свого характеру і можливостям скорегувати ці особливості.
