Становлення характеру і кризи
На різних етапах становлення психологічної науки на перший план виходила теорія, згідно з якою формування характеру особистості здебільшого визначається вихованням і її соціальною активністю. Також одне з найважливіших положень у вітчизняній психології полягала в тому, що визначальну роль у дорослішання людини, становлення його характеру грають перешкоди на життєвому шляху. В науці вони отримали назви криз. У результаті проходження через ці перешкоди людина отримує якесь психологічне новоутворення, а також здатність переходити на нову сходинку свого особистісного розвитку.
Дотримувався такої теорії видатний вітчизняний психолог Л. с. Виготський. Саме він ввів в науку концепцію «зони найближчого розвитку», обґрунтував значимість вікових криз для формування характеру особистості. Щоб цей процес відбувався гармонійно, оточуючі люди повинні знати особливості кожного вікового періоду, а також вміти вчасно відстежити відхилення в розвитку дитини. Адже нерідко психологічний вік не збігається з календарним.
