Історія архітектури
Зведення першого храму на місці сучасного абатства почалося 1400 років тому, в період заснування християнської англійської церкви, біля витоків якої стояв єпископ Августин Кентерберійський. На початку VII століття Августин відправив Меллита, одного з своїх священиків, королівство Ессекс біля Темзи, недалеко від Лондона, для проповідування та звернення населення в християнську віру. Одним з перших, що прийняли християнство, став король східних саксів Саберт. Їм і Меллитом в двох милях на захід від старого Лондона на острові Торні (Thorney) був збудований християнський храм. А Меллит з 604 року став першим єпископом Лондона.
Зареєстроване походження абатства відноситься до 960-го або початку 970-х років, коли святий Данстан — єпископ Вустера і Лондона – спільно з королем Едгаром заснував на місці церкви громаду ченців-бенедиктинців. При зростаючому впливі абатства обитель і острів стали називатися Західною церквою (West Minster). Перша відома реконструкція церкви проведена в 1065-1090 роках, і почав її англосаксонський король Едуард, названий Сповідником. Напередодні його смерті в 1042 році храм освятили. Опорні колони з круглими арками у крипті сучасного абатства — єдиний збережений слід споруди того часу.
Наступна реконструкція була найважливішою, під час неї церква отримала основний зовнішній вигляд. Будівництво велося без малого три століття (1245-1517) і почалася при Генріхові III, за задумом якого будівля Вестмінстерського абатства проектувалася і створювалася як готичний собор. Роботами керував королівський каменяр Генрі Рейнський. Генріхом III був замовлений унікальний мозаїчний підлогу перед Високим Вівтарем, вимощений в італійській техніці косматеско. В період будівництва XIV століття вигляд церкви відбив суттєві сліди діяльності й керівництва досвідченого архітектора Генрі Йевеля. При ньому споруджено: неф, Будинок Абата, західний клуатр і кілька гробниць. Будівельні роботи завершилися при правлінні Річарда II.
Першим королем династії Тюдорів Генріхом VII додано в 1503 році Каплиця Леді, присвячена Пресвятій Діві Марії, відома під назвою Каплиці Генріха VII. Більша частина каменю для неї була привезена з міста Канни і долини Луари у Франції, а також з острова Портленда.
