За офіційними даними Швейцарія або, як правильно вона називається, Швейцарська Конфедерація, не є членом Європейського Союзу. Однак щоб відвідати цю країну як з діловим візитом, так і з туристичним, необхідно буде оформити “шенген”.
У сучасному світі багато людей не зовсім розрізняють два поняття – “членство в Європейському Союзі” і “участь у шенгенській угоді”.
Відмінність між Шенгеном та ЄС
Якщо говорити по суті, то Шенгенською зоною є територія різних країн, між якими стерті межі, і населення може вільно переміщатися по землях даних держав. ЄС – це союзне об’єднання країн, у якого є і символіка, і прапор, і єдина валютна зона. Звідси випливає, що країна не зобов’язана вступати в Європейський Союз, щоб узаконити правила шенгенської угоди. Але питання залишається відкритим. Швейцарія – це Шенгенська зона чи ні?
Як створювалася зона Шенгену
У далекому 1985 році минулого століття були підписані перші документи, що визначають безвізове пересування між певними країнами. Так як вся процедура проходила в невеликому селі з лаконічною назвою – Шенген, що розташувалася на території карликової Люксембургу, то й угоди були названі на її честь.
Однак не все пройшло так просто. Процес формування і зміни законодавчих актів кожної держави завершився лише 1995 року. А вже в 1996 році Швейцарія та зона Шенгену об’єдналися. Вони зробили свої кордони вільними від візових зволікань.
Правила в’їзду в Швейцарії
Ось вже багато років туристи можуть відвідати Швейцарію по шенгенській візі. Поряд з іншими двадцятьма шістьма країнами, в’їжджати можна як за допомогою літаків, так і на особистому автомобілі, автобусі чи поїзді. Обмежень щодо проходження кордону з даними в’їзним документом немає.
Але незважаючи на вільний доступ до будь-якій країні, що підписала угоди, варто знати деякі особливості в’їзду:
- У разі якщо турист задумав здійснити захоплюючу подорож по країнах, що входять в зону Шенгену, але Швейцарська Конфедерація стоїть на першій сходинці, то необхідно подавати заявку на швейцарський “шенген”. Всі документи передаються в офіційне дипломатичне представництво країни в Російській Федерації. Відповідно, отримавши візу до Швейцарії, турист вже зобов’язаний буде заїхати через її кордон. Це називається правилом першого в’їзду.
- Другим моментом є правило головної країни, тобто оформлення візи (у Швейцарії, як в даному випадку) в посольстві тієї держави, в якій заявник буде знаходитися найбільшу частину часу.
Вимоги прикордонного контролю
Для того, щоб на кордоні не виникло проблем, слід дотримуватися ряду правил, пов’язаних з проходженням паспортного контролю:
- Паспорт повинен бути в належному вигляді. Тобто без потертостей, рваних, забруднених сторінок, будь-які клеяться візи не повинні закривати дуг одного, а всі штампи не розмиті.
- Інформація про громадянина повинна бути читане.
- Термін паспорта повинен бути придатний мінімум три місяці з першого дня заїзду у Швейцарії за “шенгену”, і стільки ж після виїзду.
- Віза повинна бути цільова. Даний момент вже згадувався вище – якщо турист їде в Швейцарію, то в’їжджати він повинен саме по візу до Швейцарії, а не в Італії. В іншому випадку прикордонники можуть і розгорнути назад на батьківщину, зокрема, якщо це перша поїздка в Шенгенську зону.
- Варто бути уважним до самої візі, так як в ній вказується не тільки термін дії, але і кількість дозволених днів перебування за даний строк. Наприклад, громадянину був виданий швейцарський “шенген” на півроку, але перебувати на території країни йому можна лише десять днів, це означає, що протягом шести місяців у будь-який час він може ці дні витратити. Він має право в’їжджати кожен місяць на пару днів або використовувати всі дні відразу.
- У разі запрошення від родичів, роботодавця або друзів, разом з паспортом потрібно показувати відповідний підтверджуючий документ з особистими даними особи, що запрошує (прізвище, ім’я, контактний номер і так далі).
- Є велика ймовірність того, що офіцери прикордонної служби попросять пред’явити зворотні квитки на літак, поїзд, автобус.
- У разі відсутності друзів або родичів варто роздрукувати і покласти ближче до паспорту бронь готелю.
- Якщо вийшло так, що турист не взяв з собою підтверджуючі документи по двом перерахованим вище пунктам, тоді, на розсуд прикордонника, можуть зажадати докази фінансової забезпеченості.
Варто знати, що при піврічних, річних та інших типах віз є варіанти перебування – дев’яносто днів і сто вісімдесят. Візьмемо перший варіант для розбору. За шість місяців є можливість безперервного перебування в державі протягом трьох місяців, але якщо виникає необхідність залишитися на більш тривалий термін, то за допомогою імміграційної служби можна зробити продовження ще на три місяці. Правда, після виїзду можливість потрапити в швейцарський “шенген” з’явиться тільки через півроку, так як ліміт вже був вичерпаний.
Закон від 2015 року
У 2015 році для всієї Шенгенської зони введені нові правила оформлення документів, у яких йдеться про обов’язкове проходження двох процедур: дактилоскопія або надання відбитків пальців і біометричне фото. Так як з питанням “входить Швейцарія в Шенген?” ми вже розібралися, то і при оформленні в’їзного документа в цю країну кожен заявник повинен особисто з’явитися для передачі таких даних керівництву Шенгенського союзу.
Дактилоскопія проводиться тільки для громадян, яким виповнилося дванадцять років. Оновлення даних потрібно раз у п’ятирічку. Тому протягом п’яти років, після чергової здачі, можна розслабитися і оформляти всі документи без додаткових поїздок в посольство або консульство.
Які типи шенгенської візи надає Швейцарія?
Крім того, що туристи часто цікавляться інформацією про те, чи діє “шенген” в Швейцарії, наступне, що вони намагаються дізнатися – це які типи в’їзних документів можна оформити.
Існує три категорії “шенгену”:
- Одноразова віза, з якої громадянин має право в’їхати в країну тільки один раз.
- Дворазова віза. Вона дозволяє перебувати на території держави протягом трьох місяців за піврічний період, але заїхати в Шенгенську зону можна лише два рази.
- Мультивіза. Наявність такого документа дає право здійснювати в’їзд нелічена кількість разів. За термінами дії і перебування вона залежить від конкретного виду (наприклад, робоча чи бізнес-віза).
Види швейцарських віз
Крім “шенгену”, Швейцарія готова видавати й інші візи, мають свої підвиди:
- В’їзний документ для транзиту. Турист подає запит на дану візу у разі використання будь-якого швейцарського аеропорту як пересадкового хаба, і він має намір або вийти з транзитної зони, або кінцевий пункт призначення не є учасником шенгенських угод.
- Віза для тривалого перебування – національна. Її можна одержати на строк до дванадцяти місяців з можливістю продовження на території країни. Даний документ є своєрідним приватним роздільною здатністю перебувати виключно на землі Швейцарської Конфедерації.
Вартість мита
Найчастіше “шенген” можна отримати за п’ять днів, а національна віза розглядається до трьох місяців. Різниця виходить не тільки в термінах оформлення, але і в ціні. Звичайно, нагальним питанням, після збору всіх документів, є: “Скільки коштує шенгенська віза в Швейцарію?”.
Отже, сума консульського збору для “шенгену” – тридцять п’ять євро, якщо укупі оформляються документи на візу для дитини віком до шести років, то на нього цей внесок не здійснюється.
При подачі документів на національну візу платіж збільшується до шістдесяти євро, але і тут є нюанс: мито можуть не платити учні, що знаходяться на очному навчанні в будь-якому вузі країни, що входить в зону Шенгену.
Після оплати збору видається квитанція, яку необхідно прикласти до іншої документації.
Оформлення візи в Швейцарську Конфедерацію
Для оформлення туристичного в’їзного документа слід дотримати кілька пунктів, згідно з якими заявнику необхідно надати офіційним представникам Швейцарії в Російській Федерації:
- Закордонний паспорт з терміном дії не менше трьох місяців після повернення з подорожі.
- Мінімум дві порожні сторінки для візи і подальшого штампа.
- Копії всіх сторінок внутрішньоросійського паспорта.
- Зазначення всіх раніше виданих паспортів та шенгенських віз за останні три роки.
- Дві кольорові фотографії: 3,5 на 4,5 див. Термін придатності фото не повинен перевищувати шести місяців з дня подачі заяви на візу. На обличчі не повинно бути очок, головного убору, крім тих випадків, коли медичні або релігійні вимоги не дають людині їх зняти. Фон повинен бути білим.
- Викуплені квитки туди і назад або роздруківка їх броні.
- Медична страховка з покриттям мінімум тридцять тисяч євро. Страховка повинна бути дійсна по всій зоні Шенгену.
- Папір, що свідчить про легальність проживання в країні: бронь готелю або інший документ з зазначенням адреси перебування.
- Виписка з банківського рахунку.
- Анкета, заповнена англійською, німецькою, французькою або італійською мовою, на вибір заявника.
- Довідка з роботи, в якій зазначаються: контактні дані підприємства, його реквізити, займана посада заявника, сума місячної заробітної плати, докази того, що, поки громадянин не буде, керівництво залишає дане робоче місце за ним. У паперах ставляться підписи генерального директора та головного бухгалтера.
- Якщо заява на оформлення візи подається відповідно з запрошенням від другої сторони, яка проживає на території Швейцарії, то додається оригінал запрошення листа, копія паспорта або посвідчення особи спонсора.
- У разі бізнес-поїздки додаються копії сторінок Торгового реєстру підприємства та запрошення від фірми, зареєстрованої в Швейцарії.
- При працевлаштуванні потрібно оригінал трудового договору.
- Якщо людина їде на навчання, то в папку з документацією доповідається оригінальне лист від керівництва вузу або іншого навчального закладу, а також документ, що доводить зарахування кандидата. Якщо навчання платне, то додається квитанція про оплату згідно статуту організації.
- Бувають варіанти, коли громадянина потрібне медичне лікування за межами рідної держави, в цьому випадку додається копія запрошення від медичного центру, де заявник збирається проходити оздоровлення. Папір підписується головним лікарем організації.
