Для недосвідчених письменник – це той, хто написав великий роман. Або, на худий кінець, багато художніх оповідань. Барвисті образи, хитромудрі інтригуючі сюжети і гарантована серпанок задумі після прочитання. Але у світі давно пробила собі дорогу інша література – нон-фікшн, тобто «не вигадка». Якщо в художній літературі вигадка починається з імен героїв, то нон-фікшн польоти мрій і фантазій не вітаються.
Що включається в літературу нон-фікшн?
- Наукова література, від монографій до дисертацій, різноманітні дослідницькі праці.
- Довідкова і навчальна література, якою користуються в навчальних закладах, підприємствах та організаціях.
- Технічна література, описи та інструкції.
- Туристична література про реальних подорожі та місцях на планеті.
- Біографічна (про людей і їх життя, у тому числі мемуаристика).
- Публіцистика (про проблеми суспільства і методах вирішення), історична література та хроніки.
- Спортивна література про події в світі спорту, змаганнях та методах тренувань.
- Критична, разбирающая по “кісточках” різні жанри мистецтва – ту ж літературу або кіно з театром.
- Психологічна (у тому числі по саморозвитку).
- Медична (для медпрацівників та окремо для неспеціалістів).
Чи можна назвати повноцінним письменником автора нехудожньої літератури?
У книзі Вільяма Зинсера «Як писати добре» наводиться інтерв’ю, яке ведучий радіостанції брав у самого автора. Безпосередньо в студії радіостанції знаходилися три письменниці, що працюють в стилі документалістики, а сам Вільям Зинсер брав участь у спільній розмові по телефону. Знаючи, що перед ним письменники, ведучий задав кілька запитань про літературу, маючи на увазі саме художню, ніж завів у глухий кут усіх чотирьох, а заодно і себе. Почувши у відповідь, що взагалі-то тут прийшли розповідати про ремесло письменника, а не про літературу і тим більше художньої, він, щиро не розуміючи, закликав на допомогу імена гігантів Хемінгуея, Беллоу і Стайрона. Зинсер проігнорував гуркіт великовагових імен і заявив, що взагалі-то вони беруть приклад з інших письменників, таких як Льюїс Томас, Джоан Дидион, Гаррі Уилс і Том Вулф, які краще відгукуються на злободенні проблеми. Розгублений ведучий, не володіючи собою, відчайдушно запитав: “А хіба вам не хочеться написати що-небудь художнє? Хіба ви, коли не спимо в нічній тиші, ніколи не мріяли написати великий американський роман?” Виявилося, що ні в нічній тиші, ні в блакитний дали вони “не тішили себе такою мрією”. Їм цілком було комфортно займатися своєю справою.
Автори нон-фікшн часто подовгу працюють над своїми працями, редагуючи, доповнюючи і прибираючи матеріал, щоб надати книгами і статтями закінчений вигляд. Відшліфовують стиль і мову для легкості читання. Звіряють за довідниками та іншою авторитетною публікацій свої дослідження і лише потім видають їх. Їм знайоме поняття творчої кризи, боязнь білого аркуша, вони також шукають натхнення для яскравих і змістовних описів, зрозумілих аудиторії.
Таким чином, автори нехудожньої літератури мимоволі стають письменниками в повному сенсі цього слова. Як би не ніяковіли, чуючи це, вчителя літератури.
У світі віддають перевагу нон-фікшн
Багато хто сьогодні читають літературу нон-фікшн, підсвідомо віддаючи їй перевагу перед художніми творами і не підозрюючи, що їх автори ніяк не «полуписатели». Звичайно, такі імена, як Тургенєв, Толстой і Достоєвський, звучать вагоміше Бориса Акуніна, Андрія Ткачова, Максима Ильяхова або того ж Ніка Вуйчича, але останні виявилися куди більш затребувані сучасним читачем, ніж праці славних предків, які, зовсім не піклуючись про альтернативи у вирішенні проблеми з Муму, зосередилися на живописании – яка була погана господиня в Герасима.
Раніше ніхто не замислювався про світоустрій, політекономії, биткойнах і схудненні, навіть про те, як вирощувати поросят за голландською технологією. Новий час приніс інші потреби. Сьогодні людині потрібна інформація для прийняття рішень і розвитку, він відчув смак до знань, пошуків і обізнаності. Ніхто не будує свій бізнес або особисте життя за принципами Толстого чи Тургенева, їхні праці вирушили до авторів – померли. Людині потрібна правда, інформація з компетентних джерел, а не красива вигадка. Що нового в космосі, як очистити печінку, якими людьми були Коко Шанель, Гагарін або Стів Джобс, як підвищити професійні навички, чи можливе щастя в родині, як керувати підприємством, як легально переїхати в США, які якості необхідні шкільному вчителеві? На ці запитання відповідає література нон-фікшн. А читання для розваги неухильно втрачає позиції.
У світі досить багато письменників нон-фікшн, особливо в англомовній частині світу. Такі імена, як Білл Брайсон, Антонія Фрейзер, Алістер Макграт, Пітер Хопкирк, Майкл Льюїс, Брюс Чатвин, Трумен Капоте, Чарльз Краутхаммер, Енн Ламотт, Білл O Райлі, Девід Седарис, Огюстен Берроуз, Джоан Дидион, Себастьян Юнгер, Керолін Кнапп, Джон Кракауер, Френк Маккорт, Динти Мур і інші, знайомі багатьом, хто читає по-англійськи.
Серед російськомовних авторів найбільш відомі писав як художню літературу, так і нон-фікшн Олександр Солженіцин; кореспондент “Червоної зірки” Костянтин Симонов; публіцист і автор уральських оповідей Павло Бажов; п’ятикратний номінант Нобелівської премії з літератури Максим Горький; академік РАН Віталій Гінзбург; письменник-публіцист Олександр Блок; розкрився у військовій тематиці Василь Биков; спортивний журналіст Костянтин Єсенін, син Сергія Єсеніна та Зінаїди Райх; дитячий письменник і критик Корній Чуковський; син колишнього першого секретаря ЦК КПРС, антисталинец Сергій Хрущов; невтомний і впливовий автор політичних робіт, “вождь світового пролетаріату Володимир Ілліч Ульянов-Ленін, літературний критик Святослав Белза; Євген Євтушенко; письменник-фронтовик Володимир Дягілев; печатавшаяся в “Бібліотеці Крокодила” і “Радянському письменнику” Наталя Ільїна, кінорежисер і публіцист Георгій Данелія; любитель фокусів Арутюн Акопян; письменник Самвел Мкртчян; автор статей в журналі “Наука і життя” вчений Сергій Капіца; засновник газети “Абсолютно секретно” Юліан Семенов; автор казки “Про Федота-стрільця, удалого молодца” Леонід Філатов; авторитетний публіцист Анатолій Аграновський; скандальний Олександр Невзоров і багато інших.
Багато з цих імен і їх праці також померли, адже часи змінюються. Однак і в сучасному російськомовному письменницькому полі, і в зарубіжному не припиняється потік нових книг і праць авторів нон-фікшн. Пробиваючись через труднощі, вони намагаються відповісти на сьогоднішні запити суспільства.
На думку деяких, класична художня література вичерпала термін придатності. Настав час поставити обеліск на її могилі?
