Фізичні показники ОАМ
До них відноситься:
- Щільність. Її визначають за допомогою спеціального приладу, званого урометром. Його поміщають в ємність з сечею та за шкалою визначають показники. Для дорослих людей (чоловіків і жінок) норма питомої ваги дорівнює 1010-1025 г/л. Щільність вище норми можлива при знаходженні в урині великої кількості цукру, білка, солей і бактерій. Низькі показники характерні при прийомі рідини у великих обсягах протягом доби.
- Колір. Його лаборант визначає на око. Вживання деяких продуктів змінює колір урини, але таке явище не вважається патологією. Сеча може бути світло-жовтої, рожевої, червоної, коричневої, солом’яно-жовтою.
У нормі вона світло-жовта. Безбарвна урина свідчить про зневодненні організму, темні тони урини вказують на важкі ушкодження системи сечовиділення. Це може бути пієлонефрит, камені в нирках або онкологія. Колір м’ясних помиїв вказує на нефрит, а молочний забарвлення – порушення відтоку лімфи. При гепатиті відбувається збій в обміні білірубіну, і сеча стає темного кольору. - Запах. Він визначається органами нюху і повинен бути розмитим. При різних захворюваннях змінюється запах урини. Вона пахне аміаком при цукровому діабеті, а при раку сечового міхура – протухлим м’ясом.
- Прозорість. Визначається візуально. У нормі урина прозора і зберігає цю властивість кілька годин після збору. В ній утворюється осад тільки при тривалому зберіганні, що ускладнює визначення результату. Сеча стає каламутною, якщо в ній є слиз, солі, лейкоцити, бактерії або велику кількість епітелію. Прозорість біоматеріалу багато в чому залежить від того, як збирали сечу на загальний аналіз і як її зберігали.
- Кислотність. Для її визначення використовують індикаторний папір. Її опускають у пробірку і отриманий колір порівнюють з еталоном. Норма для сечі – кисла реакція. Знижена кислотність буває у людей, що вживають велику кількість рослинної їжі, а також при деяких захворюваннях нирок, порушеннях гормонального фону та нестачі мікроелементів. Підвищена кислотність присутній при зневодненні організму, цукровому діабеті, голодуванні, інфекціях сечовивідних шляхів, виснажливих дієтах.
Кожен показник заноситься лаборантом в бланк досліджень.
