Діагностика патологічного процесу
Діагностичні методи за визначенням обмеження, як правило, є класичними з-за того, що клінічна картина такого захворювання є досить специфічною. Як правило, фахівець може поставити діагноз у ході об’єктивного огляду хворого, а також збору анамнезу і скарг. Тим не менш, щоб уникнути ускладнень хвороби та її рецидивів необхідно визначити конкретні чинники, які посприяли виникненню защемлення сідничного нерва. Щоб визначити причини, що зумовили розвиток такого патологічного процесу, застосовуються наступні лабораторні, а також інструментальні методи діагностики:
Діагностика защемленого сідничного нерва включає в себе обов’язкову рентгенографію області тазу та попереку. Проводиться також дослідження рефлексів, здійснюється визначення наявності симптому Ласега і симптому Бонні, зниження ахілового, підошовного і колінного рефлексів, а також оцінюється рівень чутливості в ділянці ураження сідничного нерва.
Больовий синдром можна вважати найбільш характерним проявом защемлення даного нерва. Необхідна при цьому диференціальна діагностика для виключення наявності грижі міжхребцевого диска, для якої характерно більш тривалий розвиток патологічного процесу і загострення деяких невралгічних проявів. У чому полягає лікування защемлення сідничного нерва?
