Фармакокінетичні властивості
У відповідності з інструкцією по застосуванню до «Зофлоксу», після перорально прийому медикаменту спостерігається повна і швидка абсорбція активної речовини. Зв’язок з білками становить 24 %, біодоступність – 97 %, на досягнення максимальної концентрації йде від 1 до 2 годин. Максимальна концентрація безпосередньо залежить від дозування препарату.
Їжа не впливає на біодоступність ліки, однак може сповільнити його всмоктування. Після одноразової внутрішньовенної інфузії через 60 хвилин (при дозуванні офлоксацину 200 мг) максимальна концентрація в крові становить 2,8 мкг/мл, а через 12 годин – 0,3 мкг/мл Рівноважну концентрацію досягають після введення чотирьох доз. Розподіл активної речовини відбувається в дихальній системі, м’яких тканинах, шкірі, кістках, жовчі, органах малого таза, сечі, секреті передміхурової залози, слині. Ліки добре проникає крізь плацентарний бар’єр і може виділятися з материнським молоком. Також воно здатне проникати в спинномозкову рідину.
Метаболізм речовини відбувається у печінці з формування N-оксид офлоксацину і диметилофлоксацина. Час напіввиведення від дозування не залежить і знаходиться в діапазоні від 5 до 8 годин. Виводиться, як правило, нирками в незміненому вигляді (до 90 %), а також з жовчю (близько 5 %).
Що ще нам повідомляє інструкція до «Зофлоксу»?
