Лікарська взаємодія
Згідно з інструкцією до «Зофлоксу», лікарський засіб у вигляді інфузійного розчину сумісний з розчином натрію хлориду, декстрози і фруктози, а також розчином Рінгера. Одночасно з гепарином застосовувати його не слід через ризик преципітації. При поєднанні офлоксацину з циметидином, фуросемідом, метотрексатом і лікарськими засобами, які відповідають за блокування канальцевої секреції, його концентрація в плазмі підвищується. Інструкція по застосуванню до «Зофлоксу» (200 мг) це підтверджує.
Антацидами знижується всмоктування офлоксацину з формуванням нерозчинних комплексів. При застосуванні з глібенкламідом зростає його концентрація, з антагоністами вітаміну К – потрібний контроль згортаючих функцій крові, з теофіліном – знижується його кліренс, з нестероїдними протизапальними препаратами, а також з метаболітами нітроімідазолу та метилксантинами – збільшується ймовірність розвитку нейротоксичних реакцій, з глюкокортикостероїдами збільшується ризик порушення цілісності сухожиль, з ощелачивающими сечу препаратами, в тому числі цитратами, інгібіторами карбоангідрази, бікарбонатом натрію – зростає ймовірність кристалурії та нефротоксичних ефектів.
Так сказано в інструкції по застосуванню до «Зофлоксу».
