Зондування слізного каналу у новонароджених – це серйозна офтальмологічна операція, в ході якої видаляється желатинова плівка. Вона не пропускає виступають на очах сльози в носову порожнину. Зазвичай цей канал відкривається самостійно з першим подихом і криком дитини. Однак у 5 % новонароджених виявляється патологія.
Медична довідка
У кожного малюка під час його внутрішньоутробного життя очі, дихальні шляхи і ніс покриті желатиновою плівкою. Вона запобігає потраплянню амніотичної рідини, а при народженні зазвичай лопається. Якщо цей процес не відбувається, в слізному каналі формується пробка. Вона перешкоджає процесу сльозовиділення. Виділяється секрет не потрапляє в носовий канал і накопичується в слізному мішечку. В результаті останній може запалитися і деформуватися. Розмноження у цій області бактерій призводить до формування гнійних мас, а біля самого очі утворюється припухлість. Ці явища в медицині відомі як захворювання дакріоцистит.
Патологія може бути викликана вродженим викривленням перегородки носа. Це головна, але не єдина причина закупорки слізного каналу виділеним секретом і відмерлими клітинами епітелію. Дакріоцистит проявляється наступними ознаками:
- протягом сліз із очей;
- наявність гнійних виділень;
- набряклість повік;
- припухлість в області ока.
Після підтвердження діагнозу лікар призначає лікування. На ранніх стадіях патології воно зводиться до масажу і використання протизапальних крапель. При відсутності позитивної динаміки рекомендується зондування слізного каналу. Операція призначається у віці до 6 місяців. Раннє лікування забезпечує позитивний ефект у 85-95 % випадків. Після року плівка починає тверднути, що істотно ускладнює терапію. У дітей старшого віку часто зустрічаються рецидиви, що вимагає повторного втручання.
Причини непрохідність слізного каналу
Дакріоцистит – це не єдина причина розвитку порушення. Серед основних факторів, що провокують закупорку слізного мішка, лікарі виділяють:
- спадкові порушення, що передаються на генному рівні;
- травми і механічні пошкодження;
- гайморит, блефарит, туберкульоз;
- непрохідність, обумовлена сифілісом.
Якщо вчасно не звернутися до лікаря, гнійні виділення можуть поширитися на друге око, інфікувати вухо. Крім того, відмова від операції часто призводить до ослаблення або повної втрати зору.
Підготовка до процедури
Операцію, як правило, призначають немовлятам віком від 1 до 4 місяців. Зондування слізного каналу у новонароджених не відрізняється від такої процедури для школярів або підлітків. Перед втручанням необхідно показати дитину отоларинголога. Фахівець повинен виключити викривлення перегородки носа. В іншому разі ефект від процедури не виправдає очікувань.
Крім того, підготовчі заходи включають в себе:
За кілька годин до проведення операції новонародженого не слід годувати. Також рекомендується туго спеленать малюка, щоб запобігти ворушіння в ході процедури. Перед зондуванням категорично заборонено приймати медикаменти, несумісні з препаратами, які лікарі будуть використовувати.
Етапи проведення операції
Зондування слізного каналу у новонароджених здійснюється в умовах стаціонару. Сама процедура триває не більше 10 хвилин, госпіталізація після неї не потрібно. Вона виконується з застосуванням місцевої анестезії. В якості знеболюючого засобу зазвичай використовують «Алкаин». Операція складається з наступних етапів:
Через кілька годин після закінчення процедури батьки можуть забрати маленького пацієнта додому. При виявленні серйозного інфекційного ураження малюка залишають в лікарні на кілька днів до остаточного одужання.
Відновний період
Щоб уникнути ускладнень після зондування необхідно деякий час використовувати краплі з антибіотиком. Найменування, дозування і тривалість використання визначає лікар. Протягом тижня після операції також рекомендується робити масаж слізного каналу. Етапи його проведення повинен розповісти доктор на консультації.
Весь тиждень після втручання може спостерігатися незначна кровотеча з носа, його закладення. Це цілком нормальні явища і не є приводом для паніки. Запалення і сльозоточивість повинні самостійно прірву приблизно через 10-15 днів. Дитину дозволяється купати щодня, а забороняти йому терти очі не слід. Якщо дискомфорт в області очей зберігається більше двох тижнів, з’являються додаткові симптоми нездужання, необхідно звернутися до лікаря. Тільки в цьому випадку можна попередити розвиток супутніх проблем зі здоров’ям.
Можливі ускладнення
Зондування слізного каналу – це досить проста процедура. Однак вона має на увазі під собою втручання, тому іноді не вдається уникнути ускладнень. Більше того, кожен організм індивідуальний і може по-своєму реагувати на операцію.
Як правило, ускладнення виникають через порушення техніки зондування. Може сформуватися рубець на тому місці, де був спочатку виконаний прокол слізного каналу. Серед інших ускладнень лікарі називають такі:
- сльозотеча;
- подразнення слизової століття і розвиток кон’юнктивіту;
- почервоніння очного яблука;
- виділення гнійного або каламутного секрету з-під повік;
- підвищення температури, озноб;
- поява спайкового процесу в слізному каналі;
- дитина стає млявим і примхливим, може відмовлятися від їжі.
Як діти реагують на анестезію? Згідно зі статистичними даними, у кожного десятого пацієнта спостерігається нудота і блювання протягом 10 діб після операції. Лише у 1 % дітей виявляється алергічна реакція на наркоз.
Ризики і прогнози
Багато батьків досить часто плутають непрохідність слізного каналу і кон’юнктивіт. Обидві патології мають схожу клінічну картину. Одночасно з цим починається неправильне лікування кон’юнктивіту, яке усуває симптоми лише на короткий термін. Причина основного захворювання не усувається.
Наслідки такого роду терапії виражаються в скупченні гнійних мас, погіршенні самопочуття дитини. Потім клінічна картина доповнюється сильною набряклістю і появою ущільнення. У маленького пацієнта підвищується температура, він стає неспокійним і примхливим. Тільки звернення до офтальмолога дозволяє виправити ситуацію, визначити необхідність у хірургічному втручанні.
Відмінною рисою дакріоциститу є виділення гною з одного або одночасно обох очей. Коли масаж слізного каналу не приносить полегшення, необхідно провести операцію. Показанням до зондування також вважається звуження слізного міхура, наявність хронічних запалень в цій області, рясне сльозотеча. Як правило, процедура має сприятливий прогноз, маленькі пацієнти швидко йдуть на поправку.
Необхідність повторного втручання
Для відновлення прохідності слізних каналів у новонароджених достатньо однієї процедури по зондування. Проте нехтування рекомендаціями лікаря в післяопераційному періоді може спровокувати рецидив. Це явище часто супроводжується спайковим процесом. Також повторне втручання рекомендується в тому випадку, якщо після першого протягом 30 днів не спостерігається поліпшення стану маленького пацієнта.
Друга процедура по зондування слізного каналу у дітей практично не відрізняється від першої. Вона проводиться за тим же принципом. В деяких випадках лікар приймає рішення вставити в протоки спеціальні силіконові трубки. Вони перешкоджають закупорці слізних каналів. Трубки видаляють приблизно через шість місяців. Догляд за дитиною весь цей час здійснюється за тією ж схемою, що і після стандартної операції.
Альтернативні варіанти зондування
Чи можна уникнути оперативного втручання? Єдиним альтернативним варіантом зондування є масаж слізних каналів у новонароджених. Мета цієї процедури – порушити желатинову плівку, яка і провокує закупорку. Більш докладно про неї повинен розповісти дитячий лікар. Перед проведенням маніпуляцій потрібно ретельно вимити руки, щоб не занести інфекцію в очі дитини.
Техніка масажу слізного каналу у новонароджених зводиться до наступним правилам:
Такий масаж лікарі радять проводити під час годування. У добу процедуру рекомендується повторювати до 6 разів протягом двох тижнів. Якщо після цього періоду симптоми дакріоциститу не зникнуть, доведеться робити зондування слізних каналів.
Варто зауважити, що вдаватися до народних методів лікування патології не варто. Зоровий апарат дитини ще недостатньо добре розвинений, а шкіра навколо очей дуже чутлива. Застосування рецептів нетрадиційної медицини може лише погіршити ситуацію, негативно позначитися на самопочутті новонародженого.
Відгуки батьків
На жаль, багато батьків намагаються самостійно лікувати дакріоцистит, керуючись порадами рідних або друзів. Такий підхід вкрай небажаний. Прогресування захворювання і відсутність грамотної терапії може лише погіршити ситуацію. Якщо на початковому етапі купірувати прояви патології можна за допомогою масажу, то при запущених формах вже не обійтися без допомоги зондування слізних каналів.
У дорослих склалося свою думку про даній процедурі. Більшість з них позитивно про неї висловлюються. Дійсно, зондування – це досить проста процедура, яка дозволяє впоратися з закупоркою слізних мішків. У досвідченого фахівця на її проведення потрібно всього кілька хвилин, а результат виправдовує витрачений час. Вже через кілька днів стає помітний позитивний ефект від втручання.
Негативні думки не обходять стороною зондування слізних каналів очей. Однак здебільшого вони пов’язані з процесом підготовки новонародженого до процедури. За кілька годин до неї необхідно не годувати малюка. Якщо старшій дитині можна пояснити таку міру, то з грудним справи йдуть набагато гірше.
Другий негативний момент стосується сповивання. Ні для кого не секрет, що сучасні батьки відмовляються від цих заходів. Відразу після пологового будинку вони одягають дітей у звичний одяг і не використовують пелюшки. Тому багато малюки, опинившись «пов’язаними», починають лякатися і ще більше кричати. Проте педіатри пропонують своє рішення цієї проблеми – «спальний мішок». Це виріб сьогодні можна придбати у всіх дитячих магазинах. Перебуваючи в ньому, дитина відчуває себе абсолютно комфортно, а його руки не заважають лікаря проводити маніпуляції.
Висновок
Зондування – це ефективна процедура. При правильному її проведенні ризик розвитку ускладнень зводиться до нуля. Одночасно з цим вірогідність сприятливого результату максимальна. Однак перед процедурою лікарі радять спробувати відновити прохідність слізного каналу консервативними способами, наприклад за допомогою масажу. Якщо, незважаючи на всі страждання, очі малюка продовжують сльозитися, з’являються гнійні виділення, без оперативного втручання не обійтися. В руках досвідченого фахівця процедура не викликає значного дискомфорту і добре переноситься навіть зовсім маленькими дітьми.
