Соціал-демократія: витоки та історія розвитку

Дана стаття присвячена розділу історії під назвою «розвиток і становлення соціал-демократії», а також витоків, ідеології, цінностей і значень, які відокремлюють її від інших важливих проявів у сфері державного управління. Для кращого розуміння даного виду суспільно-політичного руху необхідно визначити ключові складові. Давайте розберемося, що ж саме ховається під поняттям «соціал-демократія».

Витоки та історія розвитку

Що це таке — соціал-демократія? Якщо взяти в руки будь-який словник, підручник, то в якості визначення даного терміну там буде вказано, що це соціально-політичний рух ідейно-політична течія, що переслідує революцію в політиці, боротьбу за рівноправність. Це є важливою частиною історії не тільки Росії, а й інших зарубіжних країн.

Як з’явилася

Виникнення соціал-демократії визначилося на тлі Великої Французької революції, а також існуючого тоді капіталізму. Саме в той час з’являються соціал-демократичні партії. Створення таких партій було пов’язано із захистом інтересів робітничого класу. Народу ніколи не подобалося те, що багаті люди мали більше прав і можливостей. З’являються спеціальні профспілки, які були членами таких партій.

У процесі становлення соціал-демократії була прийнята Франкфуртська декларація, яка закріплювала собою головні цінності, а також можливості переслідування певної мети. Поставлена мета членів партії – це створення солідарного суспільства.

Саме поняття «соціал-демократія» з’явилося в 1888 році. А вперше озвучено Б. Шоу. Серцевину концепції становила встановлена програма інтеграції робочого течії в політичну систему. Система під назвою «соціальна держава» вбирає в себе диференціацію доходів, яка призводить до стабільності і гармонії суспільних відносин. Центром стала пропагована свобода. Але під свободою тут мається на увазі не тільки суспільна, а й індивідуальна, тобто окремого індивіда.

Слід зазначити, що поява соціал-демократії визначило становлення культури, в якій нерозривно пов’язані реалізм, чесність, терпимість і схильність до компромісів. Кожен повинен мати право на свободу слова і реалізацію благонамірених цілей. Обмеження лише пригнічувало прогрес.

Вища світогляд

Як формувалася ідеологія соціал-демократії? Політика розвивалася з допомогою ідей Ш. Фур’є, Р. Оуена та інших. Самі ж витоки беруть початок на тлі промислової революції, утопічного соціалізму. На ідеологічні прояви великий вплив надав марксизм. Але надалі, у двадцятому столітті, при позитивному русі робочого класу даний вплив відійшло на задній план. Ще пізніше ідеї соціал-демократії та ідеї більшовизму стали змагатися один з одним. Час показав, що інтереси робітничого класу можна захистити мирними шляхами. Тут в якості значущого прикладу варто навести «шведську модель». Її відмінність – відмова від участі у війнах, тобто, іншими словами, політичний пацифізм.

Основні положення

Стокгольмська декларація проголосила свободу, рівність і солідарність. Основні положення розділилися на політичну, економічну і соціальну демократію. Всіх їх об’єднує прагнення до покращення якості та умов життя громадян, їх добробут, можливість працювати, вдосконалюватися, використовувати свій потенціал. На даний же момент ці погляди складно відокремити від інших політичних ідейних орієнтацій, так як вони мають схожі поняття та установки.

Цінності і цілі

Основний список можна навести такий: захист прав людини, рівність, принцип справедливої торгівлі, соціальне партнерство і профспілки, підтримка малозабезпечених верств населення, боротьба з безробіттям, державні і соціальні гарантії (по догляду за дітьми, пенсії, охорону здоров’я), охорона навколишнього середовища.

В Російській Федерації

Російська політична система розвивалася дуже повільно, в рамках робочого руху. У 60-ті роки дев’ятнадцятого століття Марксом і Енгельсом був створений так званий Інтернаціонал. Він виражався у вигляді величезної міжнародної партії робітників. Найперша в Росії така партія була створена у 1898 році. Далі, на грунті суперечностей і розбіжностей, відбулося розділення партії на «лівих» і «правих». Інтернаціонал видозмінювався і перейменовувався. На даний час діє Соціалістичний інтернаціонал.

У сучасній Росії соціал-демократи намагаються знайти нових союзників, шляхи розвитку. На даному етапі принципи цієї течії знаходяться в постійному становленні, так як є дефіцит серед виборців. Йде поділ за групами, які відрізняються своїми специфічними підходами: за ступенем державного втручання в економіку, по співвідношенню секторів економіки та інші. Тут наголос робиться на пріоритети. А це – формування громадянського суспільства, створення соціально-орієнтованої ринкової економіки, повагу та реалізація законних прав і свобод.

Представники

Російська партія носить назву РСДРП. Кількість її представників налічує більше тридцяти. Серед них: Голів А. М, Джарасов С. С., Лакин М. І., Мартов Ю. О., Оболенський А. М. та інші. Що стосується зарубіжних представників соціал-демократії, то ось кілька з них: Лассаль Ф., Цундель Р. Ф., Андерссон С. У. та інші. На даний час таких партій в світі налічується близько восьми десятків. Основними представниками є робітничий клас, інтелігенція, середній і малий бізнес.

Сучасна соціал-демократія

Що вона являє собою зараз?

На початку дев’яностих відбулися деякі зміни в соціал-демократії Росії і зарубіжних країн. В окремо взятих країнах, таких як Швеція, були прийняті спеціальні пакети документів, які визначали плани розвитку даного руху на певний проміжок часу. За словами представників, соціал-демократія в особі робітничого класу досягла великих успіхів, але все ж цього недостатньо для прийняття в свої руки політичну владу. А адже тут мається на увазі їх головне завдання. На сучасному етапі члени соціал-демократичної партії виділяють ринкову економіку та ринкове суспільство. Друге можна сміливо назвати капіталізмом, проти якого виступають соціал-демократи. Вони також активно пропагують рівність, можливість працювати і освоювати нові професії, підвищення рівня і якості життя робочого класу.

Соціал-лібералізм

Можна навести відмітні ознаки соціал-лібералізму та соціал-демократії. Представників останньої називають демократичними соціалістами, так як, по суті, вони виступають за демократичний соціалізм. Вони виражають відмову від сучасного ринку, мають свої сформувалися ідеї. На першому місці — справедливість, ділення на рівні частини суспільних доходів. Також вони за соціальні гарантії, за належне регулювання з боку держави, зниження податкових ставок для подальшого розвитку. Соціал-демократи підтримують право держави володіти своєю власністю через суспільство.

Соціал-ліберали ж, навпаки, за приватну власність, а також проти того, щоб державна влада орудувала засобами виробництва. За існуючої ідеології повинно бути і те, і інше. Соціал-ліберали ж за одне, приміром, виробництво. Але ж має бути і виробництво, і розподіл, а також попит і пропозиція. Розширення зовнішньої торгівлі також можна віднести до їхніх поглядів.

Новий час і політичні ідеології

На сучасному етапі можна виділити основні політичні ідеології – це соціал-демократія, лібералізм, консерватизм, а також фашизм, комунізм. Лібералізм виник на тлі феодальних порядків, а його основними поглядами були:

  • можливість робочих брати участь в управлінні;
  • приватновласницькі відносини;
  • суспільна справедливість, винагороди за таланти і праця.

Відповідною ідеологією став служити консерватизм. Його головні спрямованості: дім, родина, порядок і стабільність. Підтримка людини, збереження цінностей, які сформувалися в минулому.

Варто виділити також фашизм. З моменту його зародження він став висловлювати агресивні погляди різних верств буржуазії. Домінування однієї раси над іншою є ключовим моментом. Відмінними рисами стали жорсткі методи в управлінні державою, придушення інтересів суспільства, прав і свобод.

Соціал-демократичні партії у зарубіжних країнах

Основною такою партією в Німеччині можна назвати Загальний німецький робочий союз. Складається така партія з понад чотирьохсот членів, які сплачують обов’язкові внески. Всередині цієї партії були створені спеціальні підгрупи робітників для захисту інтересів окремих соціальних груп.

Соціал-демократична робоча партія Швеції визнана найбільшою партією. Вона тісно співпрацює з профспілковими партіями країни. Їх ідеологія полягає в прагненні сформувати демократію, рівність, громадські права і свободи. Особливу увагу вони приділяють розробці соціальних програм. Також є суміжні організації: союз молоді, жінок, студентів. Головним органом партії є Партійний конгрес.

Також можна назвати Демократичну партію Італії. Дана партія стала приймачем коаліції, яка втрачала кількість своїх виборців. Партія складається з обласних спілок, крайових і провінційних. Основним органом партії виступає Національне збори. Є наступні внутрішньопартійні течії: ліберальна, християнсько-соціалістичний, екологічне, соціал-демократична.

Оцінка. Негативна або позитивна?

Оцінка ситуації залишається традиційною, а також охоплює боку соціалізму і демократії. Постійно з’являються причини для звинувачення її у неспроможності. Особливо це стало виявлятися після поділу в Росії партії на більшовиків і соціал-демократів. Одна сторона звинувачувала іншу, наприклад, за відмову від класової боротьби. Ревізія поглядів привела соціал-демократію до своєрідного перегляду сталих доктрин. Багато представників партії піддалися жорсткій критиці, так як не схилялася до робочим, а до середньої буржуазії. Після сталася невеликий втрати політичного впливу такий рух все одно тримається і вважається досить популярним. Це відбувається тому, що соціал-демократію вважають тією самою ідеологією, якої потрібно дотримуватись і слідувати, хоч не завжди вдається здійснити її на практиці.

Значення

Щоб уникнути відділення інтересів суспільства і держави необхідні ідеї. І ці ідеї повинні бути значними. Тому, говорячи про соціал-демократії можна сказати, що вона допомагає робити громадян в суспільстві равнообязанными з державою. На перший план тут виходить захист прав і свобод, соціальна захищеність, можливість поглянути на світле майбутнє. Дане протягом за багато років існування показало різноманітність ідей. Незважаючи на деякі зміни, соціал-демократія все ж змогла вирішити проблеми, які стояли перед нею спочатку. Тому на сьогоднішній день можна назвати провідною силою громадськості. Плюсом стали зміни соціал-демократичної ідеології. А головною перевагою можна назвати той факт, що ліберальна концепція була тісно прикріплена до соціалістичної.

Ніхто точно не знає, яка задумка була у людей, що розвивають соціал-демократію, але вона привела до позитивних результатів. Життя однозначно стала простіше для кожного громадянина. Дана політика реформ не призвела до революційної боротьби, а навпаки – дозволила конфлікти століть.

Ми розібрали поняття соціальної демократії. Російське рух течії також було згадано.