Вокзали Санкт-Петербурга: Вітебський вокзал

Вітебський вокзал — один з найстаріших вокзалів Санкт-Петербурга. Він розташований на гілці Жовтневої залізниці, що зв’язує північну Пальміру з Білоруссю. Він є відправною точкою і для відпочиваючих, які прагнуть відвідати найчарівніші куточки передмість північної столиці. Розташовується Вітебський вокзал, біля станції метро «Пушкінська».

Історичний пам’ятник

Історія Вітебського вокзалу пов’язана з історією створення в Санкт-Петербурзі залізниці, яка зараз носить назву Жовтнева залізниця. Саме гілка, що починається від Вітебського вокзалу, стала першою залізничною гілкою міста. Тяглася вона спочатку до Царського села і до 1837 року передбачала пересування всього декількох вагонів, що переміщалися за рахунок впряженных до складу коней. А в 1837 році склад вже тягнуло диво новітньої техніки — паровоз «Моторний». В пам’ять про цю подію на вокзалі встановлено пам’ятник — макет «Моторного».

Ззаду вокзального будинку розташувався Царський павільйон, який служив для посадки імператорської родини і наближених до особовий склад, наступний до Царського Села, де розташовувалася одна з перлин імператорських літніх резиденцій під Петербургом.

Інші залізничні колії тут мали військове значення, і історія їх функціонування пов’язана з Першою світовою війною. Тому на території Вітебського вокзалу був встановлений пам’ятник солдатам Першої світової.

На парадних сходах між холами першого і другого поверху встановлено бюст Миколи I в честь його заслуги в тому, що Санкт-Петербург в XIX столітті став функціонувати і розвиватися як великий залізничний вузол.

Архітектура перших вокзалів

Спочатку вокзал представляв собою невисока дерев’яна будова, встановлене на території плацу Семенівського полку. І залучав публіку зовсім не будинок, а прибуває до нього і видає різкі гудки, а пізніше приємні органні мелодії, паровоз.

Лише до 1849 році тимчасова будівля дерев’яна платформа було розібрано і розпочато зведення сучасного кам’яного вокзалу. Вітебський вокзал спроектував відомий архітектор Костянтин Тон. Він поставив його фасад по одній осі з казармами Семенівського полку.

Будівля вокзалу було побудовано в популярному в ті роки архітектурному стилі еклектика. Але ця споруда до нашого часу не дожила. Від нього поїзди могли доїхати тільки до приміської імператорської резиденції Павловськ, колись з великою любов’ю облаштованій власниками — імператором Павлом I і його дружиною Марією Федорівною. Територія резиденції була вирішена як царство Аполлона і Муз. Тут був відкритий перший музичний «воксал», до якого приходили склади з Санкт-Петербурга.

Особливості архітектури

Вже на початку XX століття дорога на Павловська була продовжена до Вітебська. Тоді ж ця частина залізниці перейшла до складу Московсько-Виндаво-Рыбинской. А дещо пізніше шлях Вітебського ділянки був продовжений до Жлобина, а потім до Одеси.

На початку ж XX століття було прийнято рішення про знесення вокзалу Тони і зведення на його місці вокзального споруди в стилі модерн за проектом Бржозовского.

Будівля Вітебського вокзалу було виконано асиметричним. Головними акцентами є високо врізається в небо годинна башта і купол над центральним вестибюлем. Добре видно елементи фасаду Вітебського вокзалу від станції метро і служать своєрідним маяком для від’їжджаючих. Центр головного фасаду виділено ризалітом з вітражного аркою, а округлений кут фасаду по другому поверху декорований здвоєними колонами.

Ризаліт парадного входу фланкують рельєфні зображення перехрещених якорів і скіпетра — елемента герба Санкт-Петербурга і Георгія Побідоносця, який вбиває змія, поміщені у форму геральдичних щитів. Над віконною аркою виступаючі трапецієвидні виступи нагадують сонячні промені. А зверху фасад прикрашений рослинними композиціями та гірляндами.

Внутрішнє планування вокзального комплексу

Вітебський вокзал Санкт-Петербурга на початку XX століття був розділений на кілька залів для пасажирів різного суспільного класу. Досі збереглися там металеві опалювальні печі і дореволюційні написи. Та й весь інтер’єр досі нагадує нам епоху XIX століття.

Найбагатше приміщення — хол, який був призначений для аристократів. Він прикрашений величезним вікном з кольоровим вітражем і широкими мармуровими сходами з позолотою і поручнями з дорогих порід дерева. Решітки сходів викувані у вигляді ажурних чавунних вставок, перила прикрашені масивними многорожковыми торшерами. В оформленні сходів використані годинник і скульптуру — погруддя імператора і зображення двоголового орла, увінчаного імператорської короною, рельєфними головами бога Меркурія — покровителя торгівлі, бронзовими витими рельєфними орнаментами з рослинних елементів, виконаними з бронзи.

Зал очікування для еліти більш елегантний, і стіни його були прикрашені картинами на тему історії залізничного транспорту та довгими дерев’яними лавками-диванами.

Технічне оснащення

Вітебський вокзал у Санкт-Петербурзі на початку XX сторіччя був оснащений найсучаснішими по тим часам технічними нововведеннями — ліфтами (пасажирськими та багажними), стрічками-транспортерами, рейками на другому поверсі, електричним освітленням, тунелями. А під’їзні шляхи вперше розташовувалися вище рівня землі. Шляхи розділяло невелике залізобетонну будівлю, де розташовувався диспетчерський пункт.

Паровоз «Моторний»

Перший паровоз, пройшов по дорозі від Вітебського вокзалу в бік Царського Села, що називався «Моторним». У дорозі поїзд був всього 35 хвилин, назад — 27 хвилин, і рухався він зі швидкістю 51-64 кілометра в годину. Вів склад особисто його творець.

Його творцем став німецький інженер Франц Герстнер. До вагону були прикріплені вісім вагонів. Пам’ятник фон Герстнеру встановлений в головному підкупольному залі вокзалу.

Паровоз виготовили в Англії на заводі Стефенсона. Паровоз функціонував протягом 25 років. Його макет продовжує прикрашати територію, яка стала на довгі роки відправною точкою для димових з Вітебського вокзалу потягів, що прямують до приміським імператорських резиденцій — Царському Селу і Павловску.