Альвеолярна поверхню
Верхня третина тіла щелепи має тонкі стінки, що обмежують зубні альвеоли. Межа – альвеолярна дуга, що має піднесення в місцях альвеол.
Кількість порожнин відповідає числу зубів нижньої щелепи у дорослої людини, включаючи з’являються пізніше за всіх «зуби мудрості», по 8 з кожного боку. Ямки септированы, тобто відокремлені один від одного тонкостінними перегородками. В області альвеолярної дуги кістка утворює випинання, відповідні розширення зубних лунок.
Рельєф поверхні гілок нижньої щелепи
Анатомія кістки в районі гілок визначається закріпленими на них м’язами і рухомим суглобом, з’єднує її з скроневими кістками.
Зовні, в районі нижньощелепного кута, є область з нерівною поверхнею, так звана жувальна горбистість (лат. tuberositas masseterica), на якій закріплюється жувальна м’яз. Паралельно їй на внутрішній поверхні гілок розташована менша за розміром горбистість крилоподібний (лат. tuberositas pterygoidea) – місце кріплення медіальної крилоподібні м’язи.
На центральну частину внутрішньої поверхні нижньощелепної гілки відкривається отвір нижньої щелепи (лат. foramen mandibulae). Спереду і медіально його частково захищає піднесення – нижньощелепний язичок (лат. lingula mandibulae). Отвір з’єднане проходить у товщі кісткового губчастої речовини каналом з підборідним отвором на зовнішній стороні мандибулярного тіла.
Зверху над крилоподібні бугристостью знаходиться довгасте заглиблення – щелепно-під’язикова борозна (лат. sulcus mylohyoideus). У живої людини в ній проходять нервові пучки і судини. Ця борозна може перетворюватися в канал, тоді вона частково або повністю прикрита кісткової платівкою.
По передній кордоні внутрішньої сторони гілок, починаючись трохи нижче рівня отвори нижньої щелепи, спускається і триває на тіло нижньощелепний валик (лат. torus mandibularis).
