Види монополій
Для кращого розуміння того, як саме повинна реалізовуватися державна антимонопольна політика, слід дати загальну характеристику основних видів монополій.
Перша класифікація ділить великі підприємства, що обмежують конкуренцію, на штучні і природні. Тут все просто: якщо монополія утворилася сама по собі, без втручання представників організації, то мова йде про природний характер її складання. Штучне ж формування передбачає наявність людського фактора. У цьому випадку конкретна особа спочатку мало протизаконні плани щодо обмеження конкуренції.
Штучно створених монополій значно більше, ніж природних. Цьому сприяє низка чинників, про які вже було розказано вище.
Є й інші класифікації, згідно з якими існують такі види монополій:
- Державні, або легальні. Вони є, як правило, законними, так як держава може зосереджувати окремі сфери виробництва у своїх руках. У Росії це оборонна промисловість.
- Чисті монополії. Виникають, коли виробник на ринку один.
- Тимчасові монополії. Можуть бути пов’язані, наприклад, з науково-технічним прогресом.
- Абсолютні монополії. Визначаються стовідсотковим контролем однієї фірми над реалізацією продукції та виробництвом.
Цікавим підвидом монополії є монопсонією. Це своєрідне обмеження осіб у купівельних здібності – інакше кажучи, монополія покупця. Очевидний приклад монопсонії – закупівля військової техніки державою.
Існують три основні форми монополій:
- Трест – об’єднання підприємств, позбавлених самостійності. Трест передбачає панування великого підприємства над вхідними в нього інстанціями.
- Синдикат – об’єднання підприємств, що зберігають незалежність. Пов’язаний із закупівлею продукції і подальшим збутом.
- Картель – той же синдикат, але пов’язаний з найманням робочої сили та збутом продукції.
Незважаючи на схожість всіх означених форм, кожен вид монополії володіє характерними особливостями і рисами. При регулюванні антимонопольної політики це слід враховувати.
