Роль у війні з Наполеоном
Вітчизняна війна з Наполеоном не обійшла стороною біографію Аракчеєва. Коротко можна сказати, що він займався постачанням російської армії продовольством і резервом. Саме він забезпечував тил всім необхідним. Через руки графа проходили таємні веління государя. Він був тим, хто організовував ополчення.
Аракчеєв зміг умовити імператора не ставати верховним командувачем російської армії. Можливо, він був одним з тих, хто вплинув на рішення государя про те, щоб командувачем став Кутузов. Є відомості про те, що граф дуже добре ставився до Кутузову.
Військові поселення
Коротка біографія Аракчеєва буде не повною без згадки про військових поселеннях. Саме йому приписують цю божевільну ідею. Насправді ж запропонував її Олександр Перший. Оформив ідею Сперанський. Аракчеєву, всупереч його думку, довірили втілювати її в життя. Навіщо були потрібні військові поселення?
Війна 1812 року показала, наскільки важливо мати навчений резерв. Але це обходилося дуже дорого державі. Та й набирати рекрутів було все складніше. Імператор вирішив, що солдат може стати селянином і навпаки.
У 1817 році Аракчеєв став втілювати бажання імператора в життя. Він робив це з нещадною послідовністю, не переживаючи про людських пересудах.
Було створено безліч військових поселень по однотипному планом. У них заселили людей з сім’ями. Життя була строго регламентована, тобто розписана до дрібниць. Люди повинні були прокидатися в строго призначений час, приймати їжу, працювати та інше. Те ж саме стосувалося і дітей. Чоловіки повинні були проходити навчання військовій справі і вести господарство, забезпечуючи себе продуктами харчування. В поселеннях вони повинні були жити завжди, а при необхідності – вирушали на війну.
Проблема була в тому, що штучно створені поселення не враховували людського фактора. Люди не могли жити під постійним контролем. Багато знаходили вихід в спиртному, інші закінчували життя самогубством.
Провалилася ідея не тільки через непродуманість всіх деталей. У Росії завжди існувала проблема хабарництва. Аракчеєв не зміг її викорінити. У тих поселеннях, якими він займався особисто, солдатам і селянам жилося досить добре, а в інших часто влаштовували бунти з-за голоду, принижень, злиднів. Їх придушували силою. Через час керувати всім був призначений граф Клейнміхель.
