Аутизм – що це таке, види, причини, ознаки, симптоми і лікування

Все частіше можна почути про прояви аутизму у людей різного віку, але з особливостями даного порушення багато знайомляться тільки при діагностуванні проблеми у їх родичів, знайомих або їх самих. Що ж являє собою недуг? Особливості та симптоми аутизму, а також види, причини і лікування ми розглянемо у статті.

Визначення

Аутизм являє собою певний стан нервової системи людини, яке супроводжує його протягом усього життя. Проявлятися проблема може по-різному, в залежності від віку і ступеня адаптованості хворого до навколишнього світу і суспільству.

Загальними рисами аутистів є перевагу самотності людському спілкуванню, порушення емоційного спектру і некоректне сприйняття дійсності. Так що це таке аутизм? Виходить, це визначення патології, пов’язаної з труднощами в спілкуванні. Викликані вони часто нездатністю виражати власні емоції та нерозумінням поведінки інших людей. Часто проблема аутизму тягне за собою порушення мови і зниження інтелекту.

Причини появи

Порушення в комунікації і сприйняття навколишнього світу виникає через відсутність злагодженої роботи окремих частин головного мозку, а от що саме викликає подібну проблему, достовірно не відомо досі. Фахівці вважають, що найбільш часто причиною аутизму (ознаки та симптоми розладу будуть розглянуті нижче) є спадкове порушення формування і розвитку головного мозку. Цікаво, але батьки при цьому можуть зовсім не мати прояви недуги. Якщо ж один з батьків має такий діагноз, то ймовірність народження дитини з патологією зростає.

Підвищена концентрація тестостерону у дитини під час внутрішньоутробного розвитку, за деякими даними, також може бути причиною неврологічного розладу в майбутньому.

Порушення у розвитку мигдалеподібного тіла спостерігаються абсолютно у всіх аутистів, адже цей орган відповідає за емоції і спілкування, тому вади його розвитку також можуть призвести до розладу.

Відмічено і те, що у віці 3 років головний мозок дітей з діагнозом “аутизм” завжди більше їх здорових однолітків, тому зупинка зростання органу теоретично може попередити і розвиток порушення.

Серед менш популярних теорій зустрічаються припущення про залежність захворювання від кількості в організмі важких металів, поживних речовин, хімічного та біологічного балансу, деяких вакцин і навіть думка про те, що часта дощова погода призводить до порушення емоційного стану. Найбільш вірогідними факторами прояви розладу вважається комбінація декількох можливих причин, але на сьогоднішній день жодна з теорій не отримала підтвердження.

Як часто зустрічається розлад

За офіційною статистикою, діагноз “аутизм” ставиться одній дитині з тисячі, але багато батьків просто не звертаються за допомогою спеціалістів при характерному поведінці своїх дітей, списуючи це на особливості характеру. Також слід враховувати, що патологія має безліч варіацій, деякі з яких дуже складно діагностувати навіть досвідченим лікарям. Таким чином, реальна кількість аутистів може сильно відрізнятися.

Хто такий аутист? Це найчастіше хлопчик, що страждає від проблем у спілкуванні і сприйнятті навколишнього світу, оскільки, за тією ж статистикою, у дівчаток ризик подібного порушення нижча в 4 рази.

Симптоми патології

Якогось характерного визначення ознак захворювання просто не існує, оскільки в залежності від віку та ступеня порушення нервової системи у кожної людини порушення може виявлятися по-своєму. Серед усього цього можна виділити лише загальні властиві риси, які проявляються у кожного в індивідуальному наборі:

Порушення соціального взаємодії. Дана проблема найбільш характерна для аутистів і зустрічається практично у всіх в різних ступенях складності. Людям з подібним розладом важко налагодити контакт з оточуючими, оскільки в більшості випадків вони самі цього не хочуть. Діти не прагнуть грати з однолітками, уникають прямого зорового контакту, а дорослі погано запам’ятовують обличчя і розпізнають емоції. Прихильність може розвинутися тільки до речей, вихованцям або дуже близьким людям, які піклуються про аутистах.

Другою характерною ознакою хворого аутизмом є зацикленість поведінки. Інтерес таких людей визначається тільки чимось одним упродовж усього життя, і міняти його вони не збираються. Стабільність взагалі дуже важлива абсолютно у всьому. Одноманітні щоденні ритуали повсякденному житті і формують комфортне середовище проживання аутиста. Це відноситься до певної послідовності дій, одним і тим же продуктів на сніданок або однаковими маршрутами прогулянки. Будь-яка зміна вибиває зі звичного ритму життя, навіть якщо це просто перестановка меблів. Сюди ж можна віднести і компульсивное поведінка, яка також є проявом циклічності. Відрізняється від повсякденних ритуалів воно тим, що не несе ніякої практичної користі. Хворий може просто регулярно виставляти книги у певному порядку чи завжди зберігати посуд в строгій послідовності. Виконання такої дії є певною залежністю, і якщо аутист не зробить, буде постійно знаходитися в нервозному стані.

Проявляється синдром аутизму і порушенням сенсорного сприйняття навколишнього світу. Це може бути слабка або, навпаки, яскраво виражена чутливість одного з органів почуттів або відразу декількох. Найчастіше зустрічаються труднощі зі слухом, тому люди з патологією не розпізнають окремі звуки або, навпаки, чують абсолютно все навколо і не можуть сконцентруватися, постійно перебуваючи в дискомфорті. Порушення зору проявляється проблемами зі сприйняттям простору, спотворенням зображень, здатність фокусуватися тільки на частині предмета і так далі. При недостатній тактильної чутливості хворі часто ранять самі себе, отримуючи задоволення від сильного натискання на шкіру. Гіперчутливість призводить до уникнення будь-якого контакту з людьми і ретельному вибору одягу. Смакові рецептори можуть бути порушені аналогічним чином. При недостатності їх сприйняття спостерігається поїдання неїстівних предметів і перевагу до гострої їжі. Надчутливість призводить до ретельного вибору продуктів харчування і перевазі певних страв.

Часто аутизм (що це таке, описано вище) проявляється порушенням вестибулярного апарату, тому люди з даним діагнозом воліють спокійні заняття і рідко займаються спортом. Поліпшити контроль над тілом їм допомагають ті самі однотипні руху. Саме тому можна зрозуміти, чому аутисти не люблять змін. Дуже рідкісним, але характерним тільки для даного діагнозу є синдром заміщення почуттів, званий “синестезія”. Він проявляється умінням хворих «бачити» вітер, «чути» смак або «відчувати» музику.

Фізіологічних проявів патологія не має, але у хворих часто спостерігається порушення роботи підшлункової залози, кишечника та імунітету. Це пов’язують з недостатнім розвитком організму, відстороненим способом життя і обмеженою дієтою людей з аутизмом. Хто такі аутисти, можна дізнатися із статті або за конкретним визначенням, наведеним вище.

Діагностування проблеми

На думку багатьох фахівців, аутизм це не хвороба, а порушення розвитку нервової системи, повністю позбутися якого неможливо. При своєчасному діагностуванні можливо тільки максимально ефективно здійснити корекцію поведінки людини з патологією, що вже дуже добре.

Отже, оскільки порушення вважається вродженою, то й помітити перші його ознаки можна вже в перші місяці життя малюка. Фахівці, звичайно, рекомендують здійснювати обстеження у віці 1,5-2 років, а підтвердження раннього аутизму діти отримують у 2-3 роки, коли їх проблеми в спілкуванні і порушення мови стають максимально помітними. Зустрічаються і випадки, коли до шкільного віку дитина має абсолютно нормальний розвиток і не демонструє ніяких ознак патології, а після 5 років повністю змінюється. У таких дітей інтелект збережений в більшій мірі, як і соціальне спілкування.

Повноцінну і точну діагностику аутизму може здійснити тільки фахівець. Існуючі тести IQ і на вторинні когнітивні розлади не здатні дати точного результату. Тільки після бесіди і спостереження за поведінкою пацієнта лікар може виділити певні риси і поставити діагноз.

Дорослий ” аутизм

Приблизно 1 % дорослого населення – це люди з аутизмом. У кого є такі знайомі, знають, що в залежності від форми розладу та правильності його корекції хворі можуть практично не відрізнятися від звичайних людей. Частково адаптовані аутисти навіть ходять на роботу, але тільки на ту, що вимагає однотипних дій і впишеться в їх звичний ритм життя. Зустрічаються і важкі форми патології, коли дорослі практично не розмовляють і потребують постійного спостереження. В залежності від форми недуги можна виділити кілька груп хворих:

Важкі. Ці люди не здатні самостійно обслуговувати себе і постійно потребують догляду та спостереження.

Замкнуті. Спілкуються тільки з близькими людьми, дуже рідко і виключно на визначені теми. Стороннім важко їх зрозуміти через порушення мови.

Середня ступінь. Ці люди мають певні здібності, можуть спілкуватися з оточуючими, але не проявляють до контакту ніякого інтересу і не визнають загальних правил.

Легка форма. Дана патологія практично не відрізняється від звичайної нерішучості, тому непрофесіоналові важко зрозуміти, характер або аутизм. Що таке розлад викликано, неважливо, своєчасне діагностування і ретельна робота над корекцією поведінки допомагає досягти позитивного результату.

Високоінтелектуальні люди. Оскільки аутисти захоплюються конкретним видом діяльності, то дуже часто саме в цій галузі вони є фахівцями.

Чоловічий аутизм

У представників сильної статі патологія завжди проявляється більш типово і яскраво, ніж у жінок. Чоловіки дуже захоплюються якимось інтересом і готові присвячувати йому весь свій час.

Прихильність у них найчастіше виникає до вихованцям, ніж до людей, а тема романтики взагалі залишається закритою довгі роки. Навіть якщо форма розлади дозволяє чоловікові влаштуватися на роботу, просування по кар’єрних сходах його навряд чи чекає. В першу чергу із-за відсутності необхідного для цього соціального контакту, а в другу – із-за відсутності інтересу до самої професії. Звичайно, якщо основне захоплення аутиста збігається з його професією, то ситуація може кардинально змінитися.

Жіноча патологія

Діагностика аутизму в даному випадку стає максимально складною, оскільки жінкам властиво шаблонне поведінка, і зрозуміти, це природна реакція на те чи інше дію або завчена, практично неможливо. Немає у жінок-аутистів і конкретних інтересів. Вони можуть захоплюватися серіалами або книгами, як і звичайні представниці прекрасної статі. Відмінною рисою тут є тільки якась одержимість. Дама з патологією нервової буде приділяти абсолютно все свій час обраному інтересу, що часто йде на шкоду іншим справам.

Синдром аутизму у жінок не проявляється і в замкнутості, практично всі дами прагнуть до спілкування, але вибирають для цього невелику кількість співрозмовників. Звичайно, після сеансів соціальної взаємодії хворим потрібно багато часу на відновлення нервової системи, тому після робочого дня або зустрічі з друзями їм необхідно провести деякий час в тиші або за улюбленим заняттям.

Часто дорослі дами-аутисти страждають від депресивних станів.

Визначити, що у дівчинки розвивається аутизм, в ранньому віці часто можна по гиперлексии – швидкому освоєнню читання і глибокого занурення в твори.

Ранній аутизм у дітей

Це складне порушення розвитку, що характеризується викривленням протікання різних психічних процесів. Коли малюк відрізняється поведінкою від своїх однолітків вже в перші місяці його життя, це ранній аутизм. В чому така поведінка проявляється? Малюки не фіксують погляд на обличчях і воліють розглядати простір навколо, не прагнуть до контакту з дорослими і не реагують на багато звуки. Останнє часто пов’язують з порушенням слуху, але насправді діти просто по-своєму сприймають почуте і не виявляють до нього ніякого інтересу, навіть якщо мова йде про їх власному імені. Виявляється ранній аутизм вже у віці до 2 років прихильністю до певних предметів або іграшок, схильністю до циклічним дій. У дитини відсутній інтерес до спілкування і освоєння мови.

Що таке дитячий аутизм? Це визначення залежить від конкретного часу, оскільки моделі поведінки і симптоми його прояву змінюються з віком. Якщо малюк в півроку не здатний посміхатися і взагалі висловлювати радість, це явна ознака патології. В 9 місяців слід звернути увагу на його реакцію на контакт з дорослим, а в рік – на наявність жестикуляції і белькотіння при спілкуванні. У півтора року здорова дитина повинен говорити деякі слова, а складати прості фрази – 2 роки. Аутизм рідко діагностують у такому віці, списуючи порушення в розвитку на інші недуги, але при своєчасному визначенні порушень в поведінці скорегувати поведінку і адаптувати малюка в суспільстві буде набагато легше.

Дитяча форма

Дитяча форма аутизму відрізняється від попередньої за деякими додатковими ознаками. Що таке дитячий аутизм? Це аналогічне нервовий розлад у малюків у віці 2-11 років. Серед інших симптомів у цьому віці спостерігається відсутність інтересу спілкуватися не тільки з дорослими, а й з однолітками. Малюки не проявляють власного інтересу і намагаються уникнути будь-якої спроби втягнути їх у бесіду зі сторони.

У цьому віці здорові діти проявляють інтерес до багатьох речей, у той час як аутисти захоплюються тільки одним заняттям, повністю відкидаючи інші.

Дуже гостро діти реагують і на будь-яку зміну в їхньому способі життя. Навіть зміна режиму дня може привести їх у стан паніки, тому малюкам дуже важко звикнути до нового розпорядку при необхідності шкільного навчання. Можуть спостерігатися ситуації, коли дитина часто повторює почутий звук або фразу.

Залежно від ступеня розвитку патології всі перераховані симптоми можуть зовсім не привертати уваги дорослих або ж виявлятися дуже гостро. Легка форма аутизму у дітей в цьому віці характеризується швидше відстороненістю, ніж повною відмовою від спілкування.

Підліткова форма

Підлітковий аутизм – це наслідок розвитку дитячої форми патології. Саме в цьому віці навіть у легких у вихованні дітей починаються серйозні проблеми. Це пов’язано в першу чергу з тим, що діти-аутисти помітно починають відставати в розвитку від своїх однолітків і страждають від соціальної ізоляції. У підлітковому віці незвичайні діти частіше піддаються цькуванню, що може погіршити їх стан. Спостерігається і збільшення проблем зі сном. В окремих випадках хворі можуть отримати ризик епілептичних припадків. Звичайно, фізична зміна в організмі спричиняє і певні плюси:

• дитині потрібно освоювати догляд за собою, що є новим навиком;
• знижується схильність до циклічності;
• зменшується дратівливість.

Лікування

Насправді способів лікування аутизму у дітей просто не існує. Вирішити таку проблему медикаментами неможливо, і приймати різні препарати актуальна тільки при необхідності усунути певні симптоми патології. Все лікування повинно зводитися до психологічної підтримки, адаптації малюка в суспільстві і допомоги у налагодженні соціального спілкування. Здійснюється це психотерапевтами, невропатологами, психіатрами і силами батьків. Відзначалися випадки, коли за рахунок інтенсивної терапії виходило домогтися ремісії недуги і дитини знімали з обліку як аутиста, залишаючи позначки тільки про наявність аутистических розладів.

Варто відзначити, що аутизм – це таке унікальне та різноманітне розлад, який проявляється по-різному у кожного пацієнта. Саме тому результат лікування може бути помітний у короткі терміни в одних дітей, а в інших не спостерігатися роками.

Щоб прискорити адаптацію дитини, працювати над його поведінкою слід не тільки фахівцям, а й батькам. Близькі люди можуть коригувати поведінку малюка декількома способами в залежності від форми його патології:

Якщо мова та інтелект дитини не порушені, слід проводити психотерапевтичні бесіди. В них необхідно пояснювати малюкові навколишні явища, ситуації та емоції людей. Розуміння навколишнього світу знижує тривожність під час зміни звичного розпорядку.

В разі проблем з промовою спілкування з аутистом потрібно здійснювати підходящим для нього альтернативним методом. Підійде мову жестів, малювання, лист або електронні програми.

Дуже продуктивним заняттям буде демонстрація соціальних навичок. Це здійснюється через гру в ляльки при дитині, коли іграшки демонструють можливу поведінку людини і те, як на нього треба реагувати.

Конкретні поради в залежності від індивідуального випадку дасть фахівець. За статистикою, діти з діагнозом “аутизм” мають шанс на одужання у межах 3-25 %. Розкид пояснюється неточностями в постановці діагнозу.

Допомога хворим

Навіть при діагностуванні легкої форми захворювання аутисти, як і оточуючі їх люди, які постійно потребують допомоги і порад. Щоб забезпечити їм інформаційну підтримку, створені спеціальні центри аутизму. Такі організації допомагають сім’ям хворих і їм самим швидше адаптуватися в суспільстві, здійснювати корекцію своєї поведінки і своєчасно діагностувати поліпшення або погіршення стану. Персонал центрів завжди готовий відповісти на всі запитання з приводу патології родичам і провести сеанс психотерапії з пацієнтом. При центрах аутизму часто організовуються і спільноти людей, родичі або друзі яких страждають від нервового розладу. Такі групи дуже корисні, оскільки допомагають знайти друзів за інтересами та простих людей, готових поділитися своїм досвідом.

Взаємовідносини з аутистами

У статті розглянуто симптоми, ознаки та лікування аутизму у дітей, але питання їх взаємовідносин з близькими людьми залишається відкритим. Коли батьки дізнаються про такий діагноз для своєї дитини, частіше всього це стає шоком. Визнати нервовий розлад малюка дуже важко, і деякі воліють повністю заперечувати те, що відбувається, списуючи особливості його поведінки на характер. Звичайно, через час після спостереження і осмислення поведінки дитини батьки повертаються в нормальний стан, оскільки без цього просто неможливо, адже такому малюкові потрібен особливий догляд, який може забезпечити тільки близька людина. Щоб допомогти дитині адаптуватися, дорослим слід запастися чималим терпінням. Особливості поведінки дитини-аутиста не є його примхами, і лаяти за них не можна. Малюкові потрібно м’яко пояснювати правила поведінки.

Крім цього практично все навантаження з приводу навчання лягає на батьків, навіть якщо дитина буде відвідувати школу. Справа тут в тому, що аутисти не сприймають інформацію від чужих людей і все сказане на уроках повинно повторюватися будинку. Взагалі, перед вибором програм навчання слід проконсультуватися з фахівцем, оскільки дитині може знадобитися повне домашнє навчання.

В інтересах батьків також стимулювати у малюка інтерес до світу, спілкування з людьми і прояву емоцій. Дуже важливо при цьому спостерігати за його реакцією, оскільки діти з патологією часто виявляють потребу у спілкуванні агресією або стисненням. Максимальної продуктивності корекції поведінки дитини батьки доб’ються, якщо регулярно будуть спілкуватися не тільки з лікарями, а і зі спеціалізованими організаціями. Центри аутизму надають теоретичну і практичну допомогу багатьом батькам.

З віком розлад не проходить, і дорослі аутисти також вимагають особливого ставлення. У випадку тяжких форм захворювання пацієнти навіть не здатні самостійно обслуговувати себе, тому потребують не тільки в моральній підтримці, а й у регулярному фізичному догляді. Часто важка ступінь недуги вимагає застосування медичних препаратів для лікування певних симптомів – спалахів гніву, порушення координації або депресивних станів.

Звичайно, при своєчасному діагностуванні й серйозної роботи над корекцією поведінки велика частина дорослих аутистів мають легку форму недуги. При ній вони здатні ходити на роботу і самостійно обслуговувати себе. Взаємини з оточуючими людьми у них складаються лише робітники. Романтичним почуттям аутисти воліють прихильність до домашніх улюбленців або спілкування з батьками, які були з ними поруч протягом усього життя.

Дуже часто легка форма патології супроводжується савантизмом. Дане явище являє собою наявність видатних талантів у певній галузі на противагу відставання в інших науках. Найчастіше це пов’язано з неймовірним інтересом до конкретного захоплення ще з дитинства. Так, відомим на весь світ аутистом є Білл Гейтс, з дитинства проявляє інтерес до комп’ютерів і навідріз відмовляється вивчати гуманітарні науки.

Висновок

Навіть при всіх сучасних технологіях і методах терапії визначити природу аутизму і методи його лікування неможливо. Дана патологія представляє собою нервовий розлад, яке має безліч форм і важко піддається класифікації. Родичі багатьох аутистів впевнені, що порушення – взагалі не відхилення, а є особливим станом, рисою характеру, вимагає конкретного підходу. Серед таких різних думок можна конкретно сказати лише те, що позбутися такого стану назавжди не можна. При своєчасному виявленні проблеми можна тільки добре адаптувати людини до самостійного життя в суспільстві.