Баку – столиця Азербайджану і один з найкрасивіших міст всіх країн СНД. Населення мегаполісу перевищує два мільйони осіб, що обумовлює наявність розгалуженої транспортної системи, «вишенькою на торті» якої є бакинський метрополітен. Минулого року він відзначав півстолітній ювілей.
Міжнародна транспортна система Баку
У наші дні в столиці Азербайджану представлені майже всі широко поширені види транспорту. По повітрю сюди можна дістатися через міжнародний аеропорт імені Гейдара Алієва, який зв’язує країну з державами Європи і Азії. Бакинський залізничний вокзал – найбільший в Азербайджані. Щодня з нього йдуть поїзди у всі кінці колишнього Радянського Союзу. У планах зв’язати країну залізничною гілкою з Туреччиною. Баку – це ще і порт на Каспії. Саме через найбільше озеро в світі відбувається зв’язок з сусіднім Казахстаном і Туркменістаном. На даний момент діють дві переправи: Баку-Актау, Баку-Туркменбаши.
Радянська історія бакинського метрополітену
Метро в столиці Азербайджану відкрилося в 1967 році і стала п’ятою підземною системою, відкритою на території СРСР після Москви, Ленінграда, Києва і Тбілісі. Будівництво метро в Баку вперше розглядалося ще на початку 1930-х років, проте спочатку промислові потреба країни, а після війна і розруха постійно заважали цим планам. Зведення першої черги стартувало тільки в 1960 році. Через сім років, 25 листопада 1967 року, Бакинський метрополітен був урочисто відкритий. Перший ділянку включав в себе більше шести кілометрів шляхів і п’ять станцій: «Ічері Шехер», «Сахіл», «28 травня», «Гянджлик» і «Наріман Наріманов». Ця гілка метро позначається на картах червоним кольором. Перші зупинкові пункти нової підземної системи розташовані в самому центрі столиці Азербайджану.
22 квітня 1968 року Бакинський метрополітен отримав нову станцію: був запущений ділянку довжиною 2,24 кілометра, став відгалуженням від станції «28 травня». Новий посадковий пункт був названий «Шаумян», а сьогодні носить назву «Шах Ісмаїл Хатаї». Тепер поїзди курсували за двома напрямками: за первісним і новим, з відгалуженням на станцію «Шаумян».
Наступного відкриття станцій довелося чекати два роки: у травні 1970 «червона» лінія була продовжена до станції «Улдуз», а вже у вересні від тієї ж станції «Наріман Наріманов» було запущено вилочное рух до зупинного пункту «Платформа Депо», який нині називається «Бакмил». Ще через два роки перша гілка Бакинського метрополітену була значно збільшена: прокладено майже п’ять кілометрів нових шляхів і відкриті три нові станції: «Кьороглу», «Кара Караєв» і «Нефтчиляр». На цьому її будівництво зупинилося на 17 років, а увагу було приділено новій «зеленій» гілці метрополітену.
Спочатку нова гілка метро відкрилася як чергове відгалуження в Бакинському метро. У 1976 році був відкритий перегін «28 травня» – «Низами», до якого через дев’ять років були приєднані п’ять кілометрів шляхів і чотири нові станції: «Элмляр Академиясы», «Иншаатчылар», «20 січня» та «Мемар Аджемов». Останнє продовження при СРСР відбулося в 1989 році була продовжена «червона» гілка і відкриті дві нові станції на трьох кілометрів шляху.
Пострадянський період
Після розпаду СРСР темпи будівництва метро були помітно знижені. В 1993 році була відкрита нова станція «Джафар Джаббарлы» у складі «зеленої» гілки. Тепер ця зупинка виконує роль «28 травня» – саме сюди приходять потяги з «Шах Ісмаїл Хатаї».
Наступні відкриття станцій траплялися вже в 21 столітті. У 2002 році останній раз була продовжена перша гілка Бакинського метро і відрита станція «Азі Асланов». У 2008, 2009 і 2011 роках послідовно продовжувалася «зелена» гілка і були відкриті станції «Насимі», «Азадлиг проспекти» і «Дарнагюль». У 2016 відкрилася нова «фіолетова» гілка Бакинської підземки. На даний момент вона налічує дві станції: «Автовокзал» і пересадочну «Мемар Аджемов», з якої можна перейти на однойменну станцію «зеленої» гілки.
Схема метро Баку
Підземка в столиці Азербайджану на даний момент включає в себе 34,6 кілометрів шляхів і 25 станцій.
