Черевний тиф відноситься до дуже серйозних інфекційних хвороб, що вражає шлунок, кишечник, селезінку, печінку, кровоносні судини. Протікає з вираженими ознаками інтоксикації. Збудником є бактерії S. typhi, яка досить стійка до навколишнього середовища. Проникаючи в організм людини, вона починає виробляти дуже сильні токсичні речовини, які і визначають виникнення симптоматики і ступінь тяжкості хвороби.
Заразитися можна від хворої людини або здорового носія хвороботворних мікроорганізмів.
Збудник тифу
Черевний тип – гостра інфекційна хвороба, яка вражає кишечник і лімфовузли. Вона супроводжується збільшенням селезінки і печінки, підвищенням температури, сильною інтоксикацією, а також помутнінням свідомості. Незважаючи на те що в останні роки частота виникнення хвороби дуже сильно знизилася, проте проблема все ще залишається досить актуальною.
Збудник черевного тифу – сальмонела, яка відноситься до сімейства ентеробактерії. За своїм зовнішнім виглядом вона нагадує коротку паличку з трохи закругленими кінцями. Її оболонка густо вкрита джгутиками, які перешкоджають активному пересуванню бактерії.
Важлива особливість збудника черевного тифу – можливість вироблення ендотоксину. По суті, він являє собою отруту, який знаходиться всередині сальмонели. Однак якщо відбувається її погибель, то токсичні речовини проникають у кров, провокуючи дуже сильну інтоксикацію або отруєння організму. Саме з цим пов’язані основні прояви хвороби.
Сальмонел черевного тифу характеризується тим, що абсолютно не утворює капсул і спор, але разом з тим протягом тривалого часу здатна залишатися в навколишньому середовищі. Особливо часто можна зустріти таку бактерію в молочних продуктах, салати з майонезом, а також м’ясному фарші. В них вона не тільки довго зберігається, але ще й активно розмножується.
Якщо збудник тифу проникає в організм з сильним імунітетом, то відбувається його трансформація. Завдяки такій властивості бактерія не гине. Коли виводиться назовні через кишечник і потрапляє в чутливий організм, то знову набуває свої хвороботворні якості. Знищити остаточно її можуть тільки дезінфікуючі розчини або нагрівання.
Особливість хвороби
Черевний тиф – антропонозна хвороба, яка проявляється у стрімкому розвитку лихоманки, інтоксикації, зміни в кишечнику, різних висипах. За своїм епідеміологічних особливостей, розвитку та симптоматиці хвороба досить схожа з групою паратифів. Черевний тиф і паратифи типів A, B і C утворюють собою окремий клас патологій. Протягом тривалого часу вони вважалися легкою формою перебігу тифу зі стертою симптоматикою.
Було встановлено, що черевний тиф і паратифи провокуються різними видами сальмонели, які приводять до утворення дуже серйозних уражень кишечника. Подібні мікроорганізми стійкі до низьких температур, однак характеризуються високою чутливістю до нагрівання. При температурі 60 градусів сальмонела гине через 30 хвилин, а при кип’ятінні на цей процес достатньо кількох секунд.
Самим сприятливим середовищем розмноження вважаються продукти харчування. Черевний тиф – інфекція, що вражає кишечник. Для цієї хвороби характерна виражена літньо-осіння сезонність. Найбільш часто черевний тиф діагностується у людей у віці 15-45 років.
Найбільшу небезпеку в плані зараження представляють приховані бактеріоносії, тобто ті, хто переніс захворювання в стертій формі. Вони навіть не підозрюють про те, що хворі і можуть бути основною причиною спалахів тифу, особливо якщо працюють з продуктами харчування.
Після перенесеної інфекції відбувається формування стійкого імунітету. У деяких випадках може відбуватися повторне зараження.
Класифікація
За характером клінічної картини черевний тиф поділяються на такі форми, як типовий та атиповий. Патологічний стан може бути гострим і протікати з періодами рецидиву та ремісії. Тяжкість інфекції може бути:
- легкої;
- среднетяжелой;
- важкою.
В залежності від ступеня тяжкості тиф може бути ускладненим і неускладненим. Дуже важливо розпізнати вчасно симптоматику зараження, а також провести діагностику і комплексне лікування.
Причини виникнення
Основна причина виникнення кишкової інфекції – бактерія сальмонела. Передача черевного тифу відбувається від хворої людини. Проникаючи в організм, сальмонела проходить кілька стадій, які дуже складно запобігти. Висока концентрація хвороботворних мікроорганізмів призводить до того, що бактерії швидко проникають в певні частини тонкого кишечника.
Активне розмноження сальмонели в слизовій кишечника провокує запальний процес, в результаті чого виникає ентерит. Оскільки лімфатична система не може утримати збудника, це стає основною причиною того, що інфекція проникає в системний кровотік. Відбувається ураження внутрішніх органів.
Так як хвороботворні мікроорганізми циркулюють по системі кровообігу, це викликає отруєння всього організму. Якщо вчасно не провести комплексну терапію, то присутність бактерії в організмі буде носити циклічний характер, руйнуючи попутно селезінку, печінку, а також тканини лімфатичних вузлів.
Основна симптоматика
Прихований перебіг черевного тифу на початковій стадії значно ускладнює визначення інфекції в самому початку його розвитку. У деяких випадках гостра симптоматика спостерігається з найперших днів. Симптоми черевного тифу найчастіше носять наростаючий характер і проявляються у вигляді:
- повільно підвищення температури;
- загальної слабкості організму;
- м’язової і головного болю;
- нудоти та блювоти;
- ознак інтоксикації;
- погіршення апетиту;
- порушення сну.
Лихоманка може продовжуватися протягом 2-3 тижнів. У динаміці спостерігається постійна зміна температури тіла. Крім того, можуть бути такі симптоми черевного тифу, як сухість шкірних покривів і сильна блідість.
Приблизно на 8-10 день до лихоманці додається шкірний висип, що йде по всьому тілу. Плями можуть досягати значних розмірів, приблизно 3 мм в діаметрі. Якщо злегка натиснути на це пляма пальцем, то на ньому виявиться блідий колір. Висипання можуть залишатися на шкірі протягом 5 днів, а якщо хвороба протікає важко, то висип набуває особливу форму з синцями.
Виникнення червонуватою висипки може спостерігатися на протязі всього часу протікання хвороби, проте вже з меншим ступенем інтенсивності. При проведенні спільного огляду можна помітити потовщення стінок мови, а при натисканні на нього залишається характерний слід. Крім того, відзначається наявність білого нальоту в прикореневій області мови.
Серед основних ознак тифу можна виділити метеоризм, послаблення кишечнику, а також бурчання в животі. Хворий дуже часто скаржиться на утруднений акт дефекації.
На початковій стадії протікання хвороби спостерігається кашель, а при прослуховуванні легень чути сухі або вологі хрипи. При загостренні тифу може бути легка брадикардія, що виникає на тлі сильного підвищення температури. На тлі загальної слабкості спостерігається зниження тиску і приглушене серцевий ритм. При самому важкому перебігу відбувається прогресування ознак хвороби, що виражаються в:
- сильної інтоксикації;
- загальмованості свідомості;
- галюцинаціях.
Після того як вийде знизити температуру, самопочуття пацієнта відразу ж починає поліпшуватися. Подальше загострення має набагато менш виражену симптоматику. При цьому температура невисока, проте по всьому тілу може спостерігатися поява висипу.
Стерта форма хвороби характеризується швидкістю і короткочасністю всіх наявних ознак. Точно такі ж симптоми проявляються при протіканні рецидиву хвороби, що може бути, якщо людина самостійно перериває лікування, порушує режим харчування, а також на його організм впливають різні психоемоційні фактори.
Проведення діагностики
Досить небезпечною хворобою вважається черевний тиф, шляхи передачі якого походять від хворої людини. Незважаючи на те що небезпечне захворювання зустрічається досить рідко, воно може викликати утруднення проведення діагностики навіть у кваліфікованого лікаря. Важливо вміти відрізнити його від інших патологій, які супроводжуються сильною інтоксикацією організму, а також високою температурою.
Схожі між собою ознаки провокують такі хвороби, як дизентерія, черевний тиф, холера, пневмонія, малярія. Від інших патологій можна відрізнити тиф тільки з характерною симптоматикою. Якщо вона тривають більше 5 днів, то лікар може призначити цілий ряд лабораторних досліджень, які допоможуть визначити збудник патології. Серед аналізів на черевний тиф можна виділити:
- загальний аналіз крові;
- аналіз сечі;
- біохімічний аналіз.
Аналіз крові визначає кількість всіх містяться елементів. При цьому спостерігається підвищення лейкоцитів, лімфоцитів, а також ШОЕ. При проведенні аналізу на черевний тиф в сечі виявляються циліндри, еритроцити, білок.
Крім цього, обов’язково потрібно бактеріологічне дослідження. Для лабораторної діагностики черевного тифу проводять забір сечі, крові, калу і жовчі. Їх засівають в живильне середовище і ставлять у термостат, де весь час підтримується температура 37 градусів. Якщо в аналізах присутні сальмонели, то вони утворюють колонії, які потім можна досліджувати під мікроскопом. Щоб виявити бактерії, потрібно взяти кров на черевний тиф. При цьому варто відзначити, що хвороботворні мікроорганізми можуть бути у хворого людини, а також бактеріоносія.
Самим раннім і точним методом проведення діагностики є гемокультури. Бактерії з’являються в крові в інкубаційному періоді і залишаються до кінця протікання хвороби. Для проведення дослідження проводиться забір крові з вени, а потім її засівають на живильне рідку середу. Попередній результат можна отримати через 2 дні.
Крім того, можуть виділяти бактерії з калу, так як сальмонели у вмісті кишечника присутні з 8-10 дня протікання хвороби. Починаючи з 2 тижня в крові виявляються спеціальні антигени. Це частинки оболонки і джгутиків сальмонел. Їх можна визначити за допомогою проведення дослідження, заснованого на реакції імунної системи. Аналіз проводиться шляхом забору крові з пальця, з якої потім виділяють сироватку.
Особливості лікування
При наявності найменших підозр на перебіг черевного тифу обов’язково потрібна термінова госпіталізація хворого в інфекційне відділення. Дуже важливо правильно налагодити режим дня пацієнта. Для профілактики розвитку ускладнень призначається дотримання постільного режиму аж до 7 дня нормалізації температури. Ходити пацієнту дозволяють тільки після 10-12 дня нормальної температури.
Важливо дотримання суворої дієти. При цьому їжа обов’язково повинна бути рідкою, протертою, легкозасвоюваній і містить всі необхідні вітаміни. Зазвичай хворому призначають кисломолочні продукти, бульйони, рідкі каші, подрібнене м’ясо, соки.
Лікування черевного тифу неможливо провести без прийому антибіотиків. Тифозна паличка дуже чутлива до ампіциліну, а також його похідних, зокрема, “Бисептолу” або “Левоміцетину”. Крім того, існує спеціальна вакцина. Тяжкість перебігу хвороби обумовлена ендотоксином, саме тому проводиться інфузійна терапія. За показаннями можуть бути призначені серцево-судинні препарати, вітаміни і снодійне.
Хороший результат дають засоби народної медицини, однак вони повинні застосовуватися в комплексі з медикаментозними препаратами. Також потрібно попередньо проконсультуватися з лікарем.
Медикаментозне лікування
Холера і тиф мають подібну симптоматику, саме тому дуже важливо своєчасно провести діагностику, щоб призначити правильне лікування. Хворого госпіталізують в інфекційне відділення, де пацієнту доведеться провести мінімум місяць. Під час проведення терапії обов’язково потрібно дотримувати строгий постільний режим. Це дозволить запобігти розрив кишечника і виникнення внутрішніх кровотеч. Дуже важливо намагатися не піднімати важких предметів і навіть не напружуватися при відвідуванні туалету.
Лікування проводиться відразу в декількох напрямках. Спочатку потрібно усунути сальмонели, для чого призначають антибактеріальні препарати. В основному застосовують «Ампіцилін» або «Левоміцетин» в таблетированном вигляді або внутрішньом’язово 4 рази на день протягом місяця. При важких формах ураження призначають комбінацію антибіотиків «Гентаміцин» і «Ампіцилін». Крім того, лікар може виписати засоби нового покоління, а саме, «Ципрофлоксацин», «Азитроміцин».
Якщо антибіотики не надають необхідного впливу або погано переносяться організмом, то лікар може призначити протимікробні засоби, наприклад, «Бактрим», «Котримоксазол», «Бісептол», «Септрим». Показано застосування цього засобу по 2 таблетки 2 рази в день. Курс проведення терапії становить приблизно 3-4 тижні.
Обов’язково потрібно приймати певні заходи для усунення інтоксикації, а також постаратися запобігти зневоднення організму – пити якомога більше рідини, щоб вивести токсичні речовини. Кількість випитої рідини має становити не менше 2,5-3,0 л в добу. Якщо цієї кількості буде недостатньо, то додатково призначають ентеросорбенти. Ці препарати допомагають адсорбувати токсичні речовини в кишечнику. Для цього призначають «Полифелан», «Смекту», «Ентеродез».
При середньотяжкому стані пацієнта потрібно провести очищення кишечника і крові. Для цього показано внутрішньовенне введення глюкозо-сольових розчинів, щоб токсини набагато швидше виводилися нирками. Застосовуються такі препарати, як «Квартасоль», «Лактасол», «Ацесоль». Якщо ж інтоксикація посилюється, то призначається «Преднізолон» в таблетированном вигляді. Курс терапії проводиться протягом 5 днів. Дуже добре допомагає справлятися з інтоксикацією киснева терапія. Для цього кисень вводиться за допомогою катетерів, або пацієнта поміщають в спеціальну барокамеру. Якщо препарати не допомагають і самопочуття продовжує погіршуватися, то пацієнту роблять переливання крові.
Під час перебігу хвороби кістковий мозок не виробляє необхідної кількості лейкоцитів для підтримки нормального імунітету. Щоб підсилити їх вироблення і прискорити процес відновлення кишечника, призначають такі препарати, як «Пентоксил» та «Метилурацил». Їх приймають у таблетированном вигляді після їди. Поліпшити роботу капілярів, нормалізувати обмін речовин і кровообіг допоможе «Аскорутин».
При підозрі на перфорацію кишки показане спостереження хірурга. Виписка зі стаціонару можлива на 21 день нормалізації температури.
Народні засоби
Деякі рослини мають досить потужними бактерицидними якостями, саме тому в народній медицині їх раніше використовували в якості профілактичного засобу, щоб не заразитися на черевний тиф. Дуже добре себе зарекомендували аїр і часник. Останній споживали в їжу і постійно носили з собою. Кореневища аїру чистили, мили, а потім жували в свіжому вигляді.
Для проведення лікування в період епідемій часто використовували відвари шипшини і чорної смородини, а також кава з додаванням лимона. Настої цілющих трав допомагають значно прискорити загоєння наявних в кишечнику виразок, а також очистити кров від токсичних речовин. Для цього потрібно 1 ст. л. коренів родовика залити 1 ст. гарячої води і проварити протягом 30 хвилин. Приймати приготоване засіб по 1 ст. л. кожні 2-3 години.
Добре допомагає трава звіробою, яку потрібно приймати у вигляді відвару або настою протягом дня. Можна приготувати цілющий засіб на основі шавлії, золототисячника і ромашки. Підготовлений збору потрібно залити гарячою водою, настояти протягом 30 хвилин, а потім приймати по 1 ч. л.
Народні засоби можуть бути дуже гарним доповненням до проведення основної медикаментозної терапії, призначеної лікарем-інфекціоністом. Варто пам’ятати, що заборонено самостійно проводити лікування, так як це може лише спровокувати погіршення самопочуття і призвести до розвитку небезпечних ускладнень.
Дотримання дієти
При протіканні черевного тифу обов’язково необхідно дотримуватися щадної дієти. Їжа не повинна надовго затримуватися в кишечнику, дратувати його і провокувати рясне виділення жовчі. Лікарі рекомендують споживати в їжу продукти, приготовані на пару, а потім протерті через сито або подрібнені в блендері. Їжа обов’язково повинна бути теплою, запивати її потрібно невеликою кількістю води.
Категорично заборонено свіжа випічка, спиртні напої, смажені та жирні страви, газовані напої, свіжі овочі і фрукти, приправи, соління і кондитерські вироби. Споживати їжу потрібно по 5-6 разів невеликими порціями. Не можна допускати переїдання, а також протягом тривалого часу відчувати почуття голоду.
Після виписки зі стаціонару можна починати поступово розширювати меню. Не варто відразу ж є жирні та копчені страви. Протягом 7-10 днів в раціон потрібно поступово вводити нові продукти.
Дотримання гігієни
Обов’язково потрібно своєчасно визначити наявність сальмонели в організмі, а також провести комплексне лікування. Крім того, потрібно виключити шляхи передачі інфекції. Для цього санепідемстанція проводить ретельний контроль стану питної води і каналізаційних стоків. Працівників, які мають пряме відношення до процесу приготування їжі, потрібно перевіряти на носійство патогенних мікроорганізмів.
Кожна людина обов’язково повинен ретельно піклуватися про власне здоров’я, особливо в країнах, де тиф має широке поширення. Важливо дотримуватися найпростіші правила безпеки, а саме:
- споживати тільки покупну воду;
- купувати готові страви, які були добре проварені або просмажені;
- не купувати їжу на вулицях;
- ретельно мити руки після відвідування туалету і перед їжею;
- не купатися у відкритих водоймах, куди можуть проникати стоки з каналізації.
Дотримання простих правил гігієни здатне захистити від цієї важкої і небезпечної хвороби. Крім того, важливо дотримуватися основні заходи профілактики черевного тифу по СП, встановленим санепідемстанцією кожного конкретного регіону.
Можливі ускладнення
Якщо вчасно не проводити лікування, яке призначене лікарем, то можуть виникнути різні ускладнення черевного тифу. Самим несприятливим наслідком є смертельний результат. В основному він спостерігається в ослаблених пацієнтів або маленьких дітей.
Ще одним наслідком є повторне зараження або бактеріоносійство. Збудник хвороби дуже стійкий і часто, навіть при проведенні антибактеріальної терапії залишається в печінці і жовчних протоках. При зниженні імунітету клінічна картина може знову повторитися.
У гострий період перебігу хвороби найнебезпечнішим ускладненням може бути кишкова кровотеча або пошкодження стінок кишечника з наступним розвитком перитоніту. З боку нервової системи може розвиватися менінгоенцефаліт. Крім того, може бути ураження інших органів і систем, які проявляються у вигляді отиту, міокардиту, остеомієліту, пневмонії, холециститу. Наслідки можуть проявлятися навіть через кілька місяців після клінічного одужання. Саме тому, пацієнти, які перехворіли цією інфекцією, протягом тривалого часу, повинні проходити спостереження.
Проведення профілактики
Профілактика черевного тифу і паратифів – основний спосіб боротьби з цією хворобою. Вона включає в себе цілий комплекс різних заходів, багато з яких контролюються системою охорони здоров’я. Серед основних заходів потрібно виділити:
- дотримання санітарних норм;
- контроль за станом здоров’я;
- проведення вакцинації.
Профілактика черевного тифу передбачає дотримання правил транспортування продуктів, контроль стану води, а також дотримання особистої гігієни. Важливо проводити контроль стану людей, від яких залежить масове поширення інфекції. При контакті з заразившимся людиною обов’язково потрібно медичне спостереження протягом 21 дня. При цьому обов’язково потрібно проводити дослідження сечі, крові та калу на наявність сальмонели в організмі.
Важливою мірою профілактики є щеплення від черевного тифу, яка забезпечує підтримання хорошого імунітету протягом тривалого часу. Вакцинація дозволить уникнути зараження, коли в організм проникнуть сальмонели. Якщо людина все ж захворіє, то хвороба буде протікати в більш легкій формі. Одужання настане приблизно через 7-14 днів.
Так як діти заражаються набагато частіше, то щеплення від черевного тифу їм потрібна найбільше. Саме тому в регіонах з несприятливою епідеміологічною обстановкою потрібно прищеплювати людей у віці 5-19 років. Ефективність вакцинації у різних виробників не занадто сильно розрізняється.
Так як черевний тиф – захворювання досить небезпечне, то обов’язково потрібно проводити своєчасну діагностику і комплексне лікування.
