Рісорджіменто. Початок
У перекладі з італійської слово risorgimento – відродження та оновлення. І цей термін був вибраний не випадково для позначення подій, що відбувалися в Італії в дев’ятнадцятому столітті.
Передумови для початку руху оновлення країни були настільки різноманітні, що виділити найбільш важливі з них не представляється можливим. До найбільш важливих відносять зазвичай просвещенческие, ліберальні, націоналістичні, антицерковные і антиавстрійські.
Заперечувати експансіоністську політику Савойського дому, який правив на Сардинії, теж не варто. Правителі майбутнього Італійського королівства досить активно взялися за боротьбу зі своїми конкурентами й зуміли залучити на свій бік жителів усієї Італії.
Апенинский півострів напередодні об’єднання
У середині XIX століття Італія була економічно відсталою державою з переважно середньовічної системою управління. Лише в 1840-х роках у найбільш розвиненій північній частині країни почалася промислова революція, в той час як інша частина була роздроблена на численні маленькі держави, відокремлені один від одного кордонами, митними зборами та додатковими митами.
Не останню роль у відставання країни від інших європейських держав грала і відверто феодальна система управління, а також існування Папської держави, якими управляли церковні чиновники. Сама наявність теократії в Європі дев’ятнадцятого століття не викликало позитивних емоцій у італійців, так як церковні чиновники вели себе по відношенню до місцевих жителів було не набагато краще, ніж австрійці по відношенню жителям окупованих ними італійських територій.
Варто також згадати про те, що до 1590 року Італія належала Іспанської імперії, після – Франції, а в результаті війни за іспанську спадщину, що закінчилася в 1714 році, опинилася під владою австрійських Габсбургів. Королівство обох Сицилій, яким правили Бурбони, знаходилося в надзвичайній залежно від австрійського правлячого дому, так як саме його військовою підтримкою і трималося.
