В яких випадках показана антибактеріальна терапія?
Антибактеріальну терапію призначають у ряді таких випадків:
- В результаті перенесеного аборту.
- На тлі передчасного відходження навколоплідних вод, особливо в тому випадку, якщо вони не прозорі і в них присутня каламуть.
- Збільшення температури.
- Наявність симптомів, які вказують на запалення легень, органів черевного району або сечовивідних шляхів.
- Наявність ознак менінгіту.
У рамках лікування ДВЗ-синдрому лікарі використовують антибактеріальні засоби широкого спектра дії. Крім того, в схему лікування включаються глобуліни. Для купірування шокового стану застосовуються ін’єкції сольових розчинів поряд з трансфузиями плазми з «Гепарином» і «Преднізолоном» внутрішньовенно, також може бути використаний препарат «Реополіглюкін». У тому випадку, якщо своєчасно подолати шоковий стан, можна встигнути досягти зупинки подальшого розвитку ДВЗ-синдрому, або в значній мірі пом’якшити його прояви.
Щодо «Гепарину» варто відзначити, що при його введенні є ризик появи кровотеч. Це засіб не має позитивного ефекту у випадку його запізнілого застосування. Вводити його потрібно якомога раніше. При цьому важливо суворо дотримуватися рекомендовану дозу. У тому випадку, якщо хворий знаходиться вже на третій стадії розвитку синдрому, то введення «Гепарину» вважається прямим протипоказанням. Ознаками, що вказують на заборону використання цього препарату, вважаються симптоми у вигляді падіння тиску, геморагічного колапсу та кровотечі, які можуть бути прихованими.
У тому випадку, якщо ознака тільки починає розвиватися, то доцільним вважається введення адреноблокаторів у вигляді «Дибенамина», «Фентоламіну», «Тіопроперазін» і «Мажептила». Ці препарати вводять внутрішньовенно в необхідній концентрації. Вони допомагають нормалізувати мікроциркуляцію в органах, а крім того, протистоять тромбоутворення усередині судин. Не слід застосовувати препарати норадреналіну і адреналіну, так як вони можуть погіршити ситуацію.
На тлі формуванні недостатності нирок або печінки, на ранньому етапі розвитку ДВЗ-синдрому можливе застосування препаратів у вигляді «Трентала» і «Куранти». Вводять їх внутрішньовенно.
На третьому етапі розвитку даного синдрому потрібно введення інгібіторів протеаз. Основним лікарським препаратом вибору в даному випадку є «Контрикал», спосіб його ведення – внутрішньовенний. За наявності необхідності, введення ліків можна повторити. Локальне вплив зводиться до обробки ран, що кровоточать, ерозій та інших ділянок з допомогою шестипроцентной концентрації «Андроксона».
