Ефір у фізиці
Ефір розумівся стародавніми вченими як речовина, що заповнює порожнечу Космосу. Лукрецій Кар у поемі “Про природу речей”, писав, що ефір живить сузір’я, і в місцях його згущення утворюються нові зірки. Існували й інші погляди на природу світобудови. Демокріт вважав, що світ складається з атомів і порожнечі. Ефір за Аристотелем – “п’ятий елемент”, який є квінтесенцією всього сущого і не змінюється з часом.
У сучасну фізику поняття ефіру ввів Рене Декарт. По Декарту, ефір заповнює весь світовий простір і є середовищем для передачі світла і тепла. Причому він не чинить ніякого опору матеріальних тіл при їх русі через нього. Декарт вважав, що ефір складається з трьох елементів, взаємодія яких пояснює гравітацію, магнетизм, утворюють різні кольори.
Ефір був елементом хвильових теорій світла. Класична хвильова оптика не могла обійтися без цього поняття. Щоб пояснити особливості світлових хвиль, ефіру приписувалися різні властивості.
