Сьогодні спеціалізацією Горьківського автомобільного заводу є випуск спеціальних вантажних транспортних засобів. Однак знайомство з його історією дозволяє говорити про те, що протягом своєї діяльності підприємство розробляло й виготовляло чимало легкових автомобілів, що грали в житті країни істотну роль.
Історія Горьківського автомобільного заводу почалася ще в довоєнні роки. На початку свого заснування його іменували інакше. Це був Нижегородський автомобільний завод ім. В. М. Молотова. Після свого створення підприємство прийняло активну участь в індустріалізації радянського держави, успіхи в проведенні якої дозволили СРСР стати однією з наймогутніших держав у світі.
Початок
Ще навесні 1929 р. урядом молодої радянської країни було прийнято рішення про будівництво власного заводу, який би випускав автомобілі. Основна задача, що стояла перед таким підприємством, полягала в забезпеченні держави життєво важливою для нього технікою, яку в ті роки доводилося закуповувати за кордоном.
04.03.1929 р. вийшов наказ № 498 ВРНГ СРСР. У ньому говорилося про те, що уряд країни прийняв рішення побудувати автомобільний завод, річна продуктивність якого становила б 100 тис. машин. Вже через місяць для підприємства була обрана майданчик. Нею стала територія, розташована неподалік від Нижнього Новгорода в околицях села Монастирок. Це місце, де знаходиться Горьковський автомобільний завод і по сьогоднішній день.
Подібний вибір був не випадковий. Вже в ті роки, коли соціалістична індустріалізація вступила у свій перший етап розвитку, Нижегородська губернія вважалася одним з найбільших промислових районів країни. У самому місті, а також в його околицях працювало велика кількість металообробних і машинобудівних заводів. Серед них «Металіст» і «Червона Етна», «Червоне Сормово», а також їм. Воробйова, судноремонтне підприємство їм в. І. Ульянова та деякі інші. Завдяки цьому в Нижньому Новгороді було достатньо кваліфікованої робочої сили. Але і це ще не всі фактори, які вплинули на прийняття рішення саме в цій місцевості почати створення Горьківського автомобільного заводу. Зовсім близько від Нижнього Новгорода – Урал. А це потужна металургійна база. До уваги були прийняті і дві річки, злиття яких знаходиться біля міста. Вони дозволяли доставляти все що необхідно для потреб підприємства найдешевшим водним шляхом.
Будівництво Горьківського автомобільного заводу повинно було забезпечити держава життєво важливою технікою, закупавшейся раніше за кордоном.
Реалізація намічених планів не була відкладена в довгий ящик. Тут же було створено управління «Автострой», у завдання якого входило будівництво виробничих корпусів. Очолив його С. С. Дывец.
Американські коріння
Творці нинішнього Горьківського автомобільного заводу стояли перед складним вибором. Їм належало вирішити, готувати своїх фахівців, що повинно було піти кілька років, або скористатися допомогою інших країн. Після деяких роздумів вибір припав на другий варіант. Адже навіть найменше зволікання призвело б до невиконання намічених планів.
Вже з початку 1929 р. радянські фахівці кілька разів побували в США. Тут вони проводили погодження технічної документації, розробленої для будівництва нинішнього Горьківського автомобільного заводу. Крім цього, була укладена домовленість про використання американських розробок для випуску перших двох моделей, які повинні були стати базовими. Основним партнером була обрана компанія «Форд», на той час вважалася найбільшим представником на світовому ринку. З нею 31.05.1929 р. ВРНГ СРСР і уклало договір про співпрацю. Згідно з цим документом Радянський Союз повинен був отримати від американців технічну допомогу, яка була необхідна для будівництва і пуску нового заводу, а також право на виробництво легкового автомобіля типу Ford-A і 1,5-тонної вантажівки марки Ford-АА. Такі машини сходили з конвеєра компанії «Форд» з 1927 р. Крім цього, американській стороні необхідно було навчити спеціалістів. Термін співпраці, згідно з договором, був дорівнює дев’яти років.
Історія Горьківського автомобільного заводу почалася завдяки ще одній закордонній компанії. Це було акціонерне товариство з США «Остін і Ко». Його фахівці взяли участь у створенні робочих креслень і технічних проектів для зведення корпусів.
Будівництво
Підготовка майданчика для Горьківського автомобільного заводу під Нижнім Новгородом почалася в серпневі дні 1929 р. Вже 02.05.1930 р. тут урочисто відбулася закладка підприємства.
Для зведення Горьківського автомобільного заводу (ГАЗ) було задіяно майже 50 тис. осіб. Керував ними інженер-будівельник М. М. Царевський. У 1917 р., ще будучи 20-річним юнаком, він вступив до лав партії більшовиків. У 1918 р. став добровольцем до Червоної Армії. Служив у військах ОГПУ і ВК. З 1925 р. Царевський керував низкою найважливіших будівництв. Саме там повною мірою розкрився його талант організатора і будівельника.
Після закладання фундаменту розгорнулися основні дії по промисловому будівництву Горьківського автомобільного заводу (ГАЗ). Крім виробничих корпусів цехів, підприємство потребувало теплоенергоцентралі, у складній системі комунікацій і водозаборі, який вирішено було провести з річки Ока. Також недалеко від заводу було розпочато будівництво великого житлового масиву.
Завдяки грамотно виконаним проектним розробок, відмінній організації праці та особистої відповідальності кожного фахівця, сучасний автозавод піднімався стрімкими темпами. Через 1,5 року після того, як відбулася закладка фундаменту, на місці пустиря, який знаходився неподалік від невеликого селища, практично всі промислові корпуси були готові для подальшого етапу – монтажу обладнання. Це був листопад 1931 р.
Монтаж обладнання був також проведений ударними темпами. Всього за 2 місяці, за допомогою закордонних спеціалістів, в 30 найбільших корпусах було встановлено 450 агрегатів і верстатів, а також практично 80 тис. електроприводів. Таких вражаючих за своїми масштабами робіт, в молодій країні Рад до цього не проводилося.
Однак потреба держави в автомобілях була досить висока. Саме тому, не чекаючи пуску Горьковського гіганта, машини з імпортних вузлів почали збирати на Московському заводі ім. КІМ, а крім цього і на підприємстві міста «Гудок Жовтня».
Підготовка кадрів
Одночасно з будівництвом автозаводу вже з 1930 р. навчальні бази «Автстроя» готували для нього фахівців. Відділ кадрів Горьківського автомобільного заводу направляв робітників, яким належало працювати на головному контейнері, проходити практику на підприємстві міста «Гудок Жовтня». Крім цього, Нижегородський судноремонтний завод ім. В. І. Ульянова навчав токарів і ливарників, монтажників і слюсарів. Курси, готували інструментальників.
До грудня 1931 р. для першої в історії заводу зміни було навчено 11503 спеціаліста і робітників. В 1932 р. їх ряди поповнили кадри, підготовлені на підприємствах Москви і Ленінграда, Ростову-на-Дону і Сталінграда, а також Харкова.
Початок роботи
01.01.1932 р. автозавод, розташований біля Нижнього Новгорода, став вважатися чинним. 29.01.1932 р. о 19.15, під крики «Ура!», оплески і звуки гудка підприємства з конвеєра зійшов перший в історії заводу вантажний автомобіль. Ним став «ГАЗ-АА». 31.01.1932 р. таких машин було вже 25. З 26.02.1932 р. на підприємстві було вирішено щоденно здійснювати випуск п’яти автомобілів.
У перші дві декади роботи фахівцями заводу було зібрано 136 «полуторок». При цьому були вироблені всі поставлені раніше на склад матеріали та вузли. Запчастини на Горьківському автомобільному заводі закінчилися, а нових поставок зроблено не було. Це і призвело до зупинки конвеєра. Для виявлення причин ситуації, що склалася в місто прибув Р. К. Орджонікідзе. У підготовленому ним доповіді, заслушанном ЦК 20.04.1932 р., говорилося про те, що по своїй оснащеності технікою та обладнанням підприємство цілком здатне не тільки виконувати, але й перевиконувати покладені на нього завдання. Причини проблем Горьківського автомобільного заводу Орджонікідзе побачив у незадовільному керівництві. Після цього у всіх відділах і цехах Газу була розгорнута активна виховно-організаційна робота. Її основним завданням було роз’яснення про необхідність боротьби з шлюбом і про налагодження масового випуску якісних машин з одночасним освоєнням нової техніки.
Наявні на заводі труднощі долалися дуже повільно. Це і стало основною причиною того, що до 27.06.1932 р. підприємство-гігант випустив тільки 1008 машин ГАЗ-АА.
В липні 1932 р. на автозавод прийшов новий директор. На цей пост був призначений С. С. Дияконів. До цього він перебував на посаді заступника керуючого ВАТО (Всесоюзного автотракторного об’єднання). Колектив ГАЗ відразу відчув, що на завод прийшов чудово розбирається у виробництві, широко мислячий і талановитий керівник.
Перша продукція
Проведені випробування переданих СРСР автомобілів «Форд» вказали на те, що створені американцями транспортні засоби не відповідають вимогам країни, яка володіє погано розвиненою дорожньою інфраструктурою. Саме тому зайнялися проведенням модернізації наявних машин. Вони-то і повинні були збиратися Горьковським автозаводом. Так, для радянських транспортних засобів була розроблена нова система рульового управління. Вона відрізнялася підвищеною надійністю. Крім цього, в наших автомобілях передбачався посилений картер зчеплення, здатний витримувати величезні навантаження.
Радянські конструктори самостійно спроектували і кузова. Так, ГАЗ-АА, який аж до кінця 1932 р. називали НАЗ-АА, що розшифровувалося як Нижегородський автомобільний завод отримав нове обладнання. Це була бортова платформа, а також кабіна, створена з пресованого картону і дерева.
Паливо до двигунів таких вантажівок надходило самопливом. При цьому досить простий була система електрообладнання, а привід клапанів мав нерегульований тип. Обслуговування такого автомобіля було нескладним. Водієві при цьому було дозволено не мати особливих знань в техніці.
Вантажівки, які мали масу 1,5 тонни, називали «полуторками». На той момент вони мали досить сучасні технічні рішення. У їх конструкції передбачався електростартер, алюмінієві поршні, косозубі шестерні і 4-х ступінчаста коробка передач.
Як вже говорилося вище, першим вантажівкам, які сходили з конвеєра Нижегородського автозаводу, була присвоєна марка НАЗ-АА. Вона була збережена ще протягом кількох місяців після того, як місту було присвоєно ім’я письменника М. Гіркого. Після цього завод отримав свою нову назву – Горьковський автозавод або скорочено ГАЗ.
У 1934 р. конструктори вперше вдосконалили вантажівка. Дерев’яні кабіни «полуторки» були замінені на суцільнометалеві. Крім цього, завод почав випускати більший автомобіль ГАЗ-ААА. Він був оснащений трьома осями, а його вантажопідйомність становила 2 т.
Випуск легкових автомобілів
Спочатку радянські автомобілі випускалися з силовим агрегатом компанії «Форд». Їх робочих обсяг – 3,2 л, а потужність – 40 к. с. Порожня машина при цьому могла розігнатися аж до 70 км/год. Таким же мотором оснащували і ГАЗ-А. Цей легковий автомобіль почав випускатися заводом з кінця 1932 р. і вже не назвався ЗВ. Машину відправляли на потреби різних державних організацій, військових частин і перших осіб держави. Власниками декількох автомобілів стали приватні особи.
Перший автобус
Поступово розроблялися нові види продукції Горьковського автомобільного заводу. Так, у 1933 р. був випущений автобус на сімнадцять місць ГАЗ-4. Ця машина мала дерев’яний каркас, який був обшитий деревометаллической обшивкою. ГАЗ-4 був створений на основі експериментальних модифікацій ГАЗ-2, а також ГАЗ-3. Нова машина була адаптована до вітчизняних технологій і до умов експлуатації. Її основою послужила кабіна ГАЗ-АА. До неї встик була приставлена вантажна платформа, по бортах якої знаходилися 2 відкидних лави. Автомобіль міг однаково добре перевозити людей і 400 кг вантажу.
Провідним конструктором при розробці автобуса був Н. В. Борисов. Робили це транспортний засіб на заводі №1. Починаючи з 1946 р. він змінив свою назву на Горьковський автобусний з-д (ДЗА). По своїй суті ГАЗ-4 був тієї ж «полуторкою», до якої був приставлений інший салон.
«Емка»
У 1936 р. список продукції Горьковського автомобільного заводу поповнився новою моделлю. Підприємство налагодило випуск ГАЗ М-1 або «Молотовец-1», який більш відомий як «Емка».
Освоєння даної моделі дозволило колективу Газу піднятися на більш високу технічну щабель, створивши передумови для творчого зростання колективу конструкторів.
Модель ГАЗ М-1 має своєрідну біографію. З роками вона постійно модернізувалася і удосконалилася, що дозволяло автомобілю гідно служити людям з кінця тридцятих років аж до п’ятдесятих. Модель М-1 стала базою для пікапа ГАЗ-415, який був розроблений і випущений в серійне виробництво в 1937 р. Вантажопідйомність даного транспортного засобу становила 400 кг. Випускали «Емки» також і з шести циліндровим двигуном. Це автомобілі ГАЗ-11.
Модернізація моделей
З того моменту, коли відбувся запуск заводу, і впродовж всього його етапи діяльності конструктори постійно вдосконалювали наявні моделі. Так, було розроблено і створено більше десятка експериментальних автомобілів в одиничних екземплярах. Подібні напрацювання в подальшому і знаходили своє застосування при розробці проектів нових машин.
До початку війни з конвеєра заводу стали сходити армійські позашляховики ГАЗ-64, а крім нього і ГАЗ-67. Їх створили на шасі, що належала ГАЗ-61, вкоротивши її по базі на 755 мм. Нові моделі автомобілів були повнопривідними. Вони мали відкритий кузов. Їх заміняли двері вирізи.
Крім цього для армійських потреб завод налагодив випуск легких танків. У період з 1936 по 1941 рр. ГАЗ виробив 35 Т-38. З 1938 р. на заводі випускався ГАЗ-ААА, оснащений зенітної установкою.
В 1937 р. була куплена ліцензія на виробництво досить потужного з тих часів мотора Dodge D5. При своїх шести циліндрах у 3,5 л він був здатний розвинути потужність до 76 к. с. Такий двигун стали встановлювати на «Емку», яка отримала змінена назва ГАЗ-11-73.
Крім цих відомих автомобілів, у довоєнні роки ГАЗ створив багато інших моделей транспортних засобів. Зокрема, це санітарні автомобілі, а також, розроблені на базі «полуторки» самоскиди, кузов яких опускався за рахунок тиску вантажу.
Військові роки
Вже в перші дні боротьби з фашизмом цивільні автомобілі Горьківського автомобільного заводу були зняті з конвеєра. Підприємство перейшло на випуск військової техніки.
Саме тут був проведений ГАЗ-64, який став першим легковим позашляховиком країни. Згодом його конструкція була взята за основу при розробці УАЗ-469.
Через 2 роки побачила світ модель ГАЗ-67Б. Це був невеликий артилерійський тягач, який володів конструкцією підвищеної міцності і мотором 54 к. с.
В історії Газу було і створення моделей бронеавтомобіля БА-64, а також удосконаленого варіанту БА-64Б. Останній з них мав розширену колію, з допомогою якої міг долати складні ділянки, в тому числі і заболочену місцевість.
Але це далеко не повний перелік бойових машин, випуском яких займалися робітники підприємства у воєнні роки. Конструктори заводу взяли участь у розробці танків РСЧА. На початку війни це були моделі Т-60, а також її модернізований варіант Т-70.
На Горьківському автомобільному заводі була вперше створена легка артилерійська установка СУ-76, а далі і модернізована модель – СУ-76М.
Конструкторським відділом підприємства було розроблено понад 20 автомобілів, які мали збільшену прохідність. Серед них гусеничні, а також напівгусеничні машини. Але велика їх частина так і не була випущена, зберігшись лише у вигляді прототипів і креслень. Випускали на заводі ГАЗ і БМ – реактивні міномети, або «Катюші».
В цехах підприємства робітники займалися випуском і предметів, ніяк не пов’язаних з транспортом. Це була зброя, міномети, снаряди і патрони. Вже після закінчення війни з фашизмом, завод, а також його конструктори отримали урядові нагороди. Цим була підкреслена їх заслуга в перемозі над ворогом.
Повоєнні роки
Після Великої Перемоги країна потребувала вантажних автомобілях. Однак, незважаючи на це, уряд СРСР поставило перед ГАЗом завдання налагодити випуск нового легкового автомобіля. І вже в 1946 р. з конвеєра заводу з’їхав інноваційний ГАЗ-М20. Назва цієї моделі знайоме багатьом – «Перемога». До цього вітчизняне автомобілебудування ніколи не застосовувало конструкцію несучого кузова і понтонную компонування. Це призвело до відсутності зазору між крилами і капотом. На машині був встановлений сучасний по тим часам двигун, обсяг якого становив 2,1 л, а потужність дорівнювала 52 к. с.
В повоєнні роки була відправлена «на спокій» знаменита «полуторка». Її змінили моделі ГАЗ-51, володіли заднім приводом, 2,5 т вантажопідйомності, а також ГАЗ-63 з повним приводом і 2 т вантажопідйомності.
У 1949 р. замість армійського позашляховика ГАЗ-67Б на заводі почався випуск знаменитого ГАЗ-69, який в народі почали називати «козел». У 1950 р. конструктори підприємства випустили новий легковий автомобіль. Ним стала модель ГАЗ-12 або «ЗИМ». Її оснастили потужним шестициліндровим двигуном обсягу 3,5 л, який був здатний розвинути потужність 90 л. с.
Від Перемоги і до наших днів
У 1956 р. на заводі почався випуск автомобілів «Волга». Ці моделі прийшли на зміну застарілої «Перемозі». Їх виробництво стало важливою віхою в діяльності вітчизняного автопрому. Ці легкові автомобілі були седанами середнього класу, з потужністю мотора в 70 л. с. На заводі почали випускати люксові моделі «Волг», які йшли на експорт. У 1970 р. з конвеєра стала сходити модель ГАЗ-24. У неї порівняно з попередницею був більш місткий салон і багажник, а мотор володів потужністю 98 л. с.
До кінця 60-х був освоєний випуск ГАЗ-13 – семимісцевою «Чайки». Новий автомобіль оснастили електросклопідйомниками, омивачем, встановленому на лобовому склі, відкидними сидіннями, протитуманними фарами. Наступна модель цієї серії ГАЗ-14 вийшла в 70-х роках і мала мотор потужність 220 л. с.
На заводі постійно йшла робота по модернізації та виробництва вантажних машин. Був налагоджений випуск ГАЗ-52 і крім цього ГАЗ-53А, а крім цього і ГАЗ-66. Починаючи з 80-х років ГАЗ починає встановлювати на свої транспортні засоби дизельні двигуни. Першим з таких автомобілів став ГАЗ-4301.
24.08.1971 головне підприємство, а також всі його заводи-філії увійшли у виробниче об’єднання, яке стало носити назву «АвтоГАЗ». З 1973 р., маючи у своєму складі 11 підприємств, його стали називати «ГАЗ». Статус ВАТ Горьковський автомобільний завод отримав в 1992 р. Після закінчення ери СРСР це підприємство стало одним з перших, яке перейшло на рейки ринкової економіки. У 1995 р. була випущена заводом «Газель». Це модель 3302, яка отримала особливо широке поширення.
У 2000 р. контрольний пакет акцій, що належав ВАТ «ГАЗ», був викуплений компанією «Базовий елемент». Після цього Горьковське підприємство стало частиною холдингу «РусПромАвто», який в подальшому був перетворений в «Групу ГАЗ».
На сьогоднішній день акціонерне товариство продовжує займатися розробкою і випуском нових моделей автомобілів. Також воно випускає і реалізує до своїх транспортних засобів запасні деталі. ІПН горьківського автомобільного заводу – 5200000046. Цей та інші його реквізити можна знайти на офіційному сайті товариства. Тут же вказано й адресу Горьківського автомобільного заводу. Розташовується підприємство в Нижньому Новгороді по проспекту Леніна в д. 88.
В 1965 р. був відкритий музей історії Горьківського автомобільного заводу. Його розташували у навчальному центрі підприємства. Музей Горьківського автомобільного заводу знаходиться на двох поверхах. На першому з них можна ознайомитися зі стаціонарною виставкою «Автомобілі та їхні творці». Тут зібрані моделі марки ГАЗ. На другому поверсі знаходиться експозиція «Історія і розвиток підприємства». Розташований музей Горьківського автомобільного заводу за адресою: м. Нижній Новгород, проспект Леніна, д. 95.
Його створення було ініційоване адміністрацією підприємства і його ветеранами. В стінках музею вдалося зібрати унікальну колекцію машин, а також вельми цікаві документальні матеріали. І до цього часу тут триває збір експонатів, що розповідають про життя підприємства і заводчан.
Відвідування музею, а також знайомство з його експонатами, дозволяє відвідувачам створити власне уявлення про історії автомобільного заводу ГАЗ. Причому особливий інтерес у людей викликають моделі машин, які є спадщиною заводу. Всі вони були куплені в результаті виконаної величезної роботи. Причому кожен з автомобілів, що стоїть в стінах музею, не тільки відреставрований, але і знаходиться в робочому стані, який постійно підтримується на належному рівні.
