Гострий гломерулонефрит: діагностика, форми і лікування

Сьогодні часто люди звертаються за допомогою до фахівців з скаргами на болі, що виникають в попереку. Нерідко це свідчить про захворювання нирок. Нефритом прийнято називати численну групу запальних процесів даного органу. У статті розглянемо такий вид патології, як гострий гломерулонефрит, його причини, діагностику, лікування і рекомендації лікарів.

Етіологія захворювання

Гломерулонефрит – вид захворювання нирок, при якому запальний процес зачіпає ниркові клубочки. Основним етіологічним фактором, який призводить до виникнення недуги, є інфекція. Частіше – стрептококова (особливо гемолітичний стрептокок), менше значення мають стафілококи і пневмококи. Також причинами гострого гломерулонефриту можуть бути:

• ангіна, грип або інші тяжкі інфекційні захворювання, які супроводжуються бактеріальною інфекцією;
• скарлатина;
• рідше запалення нирок проявляється після пневмонії, ревматизму, малярії, черевного та висипного тифу.

Характерною особливістю захворювання є гематурія – присутність крові в аналізах сечі понад величин, що значно перевищують норму.

Однак, надаючи певне значення бактеріального ураження організму, слід вказати, що у виникненні гострого нефриту грають роль і ряд супутніх факторів:

• Простудний – охолодження організму. Наприклад, в період світових воєн особливо виразно була продемонстрована роль охолодження. Під час перебування у холодних окопах і лежання на землі розвивалися так звані окопні або військові нефрити.
• Неповноцінне харчування. Якщо людина вживає недостатня кількість рідини, вітамінів і мікроелементів і не стежить за харчуванням, то організм не в змозі впоратися навіть з незначною інфекцією, що призводить до ускладнень.
  

Патогенез і постановка діагнозу

На сьогоднішній день патогенез гострого гломерулонефриту вивчений недостатньо. Велика частина досліджень і спостережень встановили два способи розвитку захворювання:

Імунокомплексний – нефрит з’являється в результаті осідання в клубочках нирок комплексів антиген – антитіло. Ці комплекси формуються при ураженні організму інфекцією. Якщо антитіло осідає на стінки капілярів, чинить руйнівну дію на нирки зсередини. Тут же формуються відкладення, що складаються з імуноглобулінів G, М.

Первинно-аутоімунний спосіб – також називається иммуноаллергическим процесом. Формується в результаті впливу середовища проживання людини і спадкових схильностей.

У виражених випадках захворювання діагноз гострого гломерулонефриту не представляє труднощів, особливо його набряково-гіпертонічної форми. Однак у більшості випадків необхідно диференціювати захворювання гострим нефритом з схожими з різних симптомів хвороби.

• Насамперед, слід виключити захворювання серця, що супроводжуються недостатністю кровообігу з наявністю набряків, а також гіпертонічну хворобу. Тому ретельне дослідження серця із зверненням особливої уваги на можливість правошлуночкової і лівошлуночкової недостатності кровообігу повинно бути проведено в першу чергу.
• Слід виключити і так звану застійну нирку. Детальне клінічне обстеження дозволить відрізнити гострий нефрит від гіпертонічної хвороби, що в ряді випадків буває нелегкою справою. Зокрема, при наявності гіпертонічних кризів.
• Необхідно відрізнити гострий нефрит від загострення хронічного захворювання. Тут можуть допомогти дані анамнезу, клінічний перебіг і ряд біохімічних показників.
• Необхідно провести диференціальну діагностику гострого нефриту з вогнищевим нефритом на підставі анамнезу та наявності або відсутності симптомів загального порядку (підвищення артеріального тиску, набряки та ін), а також з низкою урологічних захворювань (цистити, пієліти, нирковокам’яна хвороба та ін).

Тільки ретельне клінічне та лабораторне обстеження дозволить в значній більшості випадків поставити правильний діагноз.

Форми і синдроми патології

Запальне захворювання шану можна класифікувати за часом перебігу хвороби:

• швидко прогресуючий;
• гострий;
• хронічний гломерулонефрит.

Останні два прояви захворювання можуть протікати з сечовим або нефротичним синдромом.

Слід розрізняти дві форми гломерулонефриту:

• Интракапиллярную, коли всі явища локалізуються переважно в судинній мережі клубочків.
• Экстракапиллярную, при якій патологічні зміни зосереджені в основному за межами судинної мережі, в просвіті капсули Шумлянського-Боумена, проліферація клітин якої призводить до утворення так званих полулуний, що стискають клубочки.

Экстракапиллярная форма нефриту дає більш важкий прогноз порівняно з интракапиллярной, так як при ній частіше розвивається ниркова недостатність. Зазвичай всередині капілярних петель відзначаються скупчення лейкоцитів, тромби, некрози і запальний випіт серозного або фібринозного характеру в порожнині капсули Шумлянського-Боумена; нерідко в просвіт капсули випадає фибринозная маса разом з еритроцитами.

Синдроми гострого гломерулонефриту:

Сечовий: протеїнурія, гематурія, циліндрурія.

Нефротичний приявляется масивною протеїнурією, гіпоальбумінемією, гиперхолистериемией, набряками.

Гіпертензивний.

Симптоми захворювання

Асоціацією лікарів загальної практики РФ створені клінічні рекомендації. Гострий гломерулонефрит: опис захворювання, діагностика, лікування та заходи профілактики – основні розділи, розглянуті в них.

Симптоми захворювання проявляються вже на 7-14 день зараження. Спочатку знижується фізична активність людини, з’являється слабкість і відсутній апетит.

Найбільш типовими скаргами хворих при гострому перебігу хвороби є:

• Набряки, болі в попереку, збліднення шкіри. Найбільш частим і раннім симптомом, що привертає увагу і самих хворих, є набряки. Спочатку вони проявляються зазвичай на обличчі і разом з блідістю створюють характерний для хворого нефритом вигляд. Болі в попереку відзначаються у 30-40% хворих і пов’язані, безумовно, безпосередньо з ураженням нирок – зокрема, з розтягуванням ниркової капсули, внаслідок гіперемії органу.
• Слабкість, задишка, підвищення температури тіла. Слідом за набряками дуже швидко з’являється задишка, виникнення якої пов’язано з гострим підвищенням ПЕКЛО, ослабленням лівого шлуночка, з набряком тканин (у тому числі і серцевого м’яза) і інтоксикацією організму, зокрема, ЦНС. У деяких хворих задишка буває дуже сильною, аж до задухи за типом серцевої астми.
• Головні болі, нудота. Крім скарг на задишку, іноді хворі скаржаться на серцебиття і, в особливості, на головні болі, що пов’язано як із загальною інтоксикацією, так і з наявністю гіпертонії, яка виявляється у 70-80% всіх хворих.
• Підвищення тиску. З боку серцево-судинної системи є виражені зміни. Найбільше значення має підвищення АТ, яке є найбільш ранньою ознакою захворювання, іноді навіть до появи набряків, а сеча при гострому гломерулонефриті показує патологічні зміни. Гіпертонія (до 180/100-220/120) обумовлена підвищенням не тільки максимального артеріального тиску, але в рівній мірі і мінімального, причому останнє тримається стійкіше, ніж систолічний. Підвищення артеріального тиску пов’язане з порушенням ниркового кровообігу і освітою в нирках підвищеної кількості пресорних речовин, що діють на судинорухові центри головного мозку.
• Виділення недостатній кількості сечі або повна її відсутність. Її відтінок змінюється в залежності від виду патології.
  

Клінічна картина

При діагностиці гострого гломерулонефриту лікар проводить не тільки зовнішній огляд, а й слухає серце, обмацує живіт, призначає аналізи та обстеження.

Для захворювання характерні особливості:

• Перкуторно визначається розширення меж серця в поперечнику, переважно вліво серцевий поштовх зазвичай не буває резистентним.
• При аускультації тони зазвичай приглушені, часто чути невеликий систолічний шум біля верхівки. На початку захворювання нерідко відзначається брадикардія до 40 ударів у 1 хвилину – мабуть, рефлекторного походження, внаслідок подразнення рецепторів аорти і каротидного синуса. При зниженні артеріального тиску, брадикардія зникає, змінюючись нерідко помірною тахікардією.
• На електрокардіограмі зміни зубця Т у всіх відведеннях – він робиться низьким або двофазним. Крім того, спостерігається зниження вольтажу, що пов’язано, мабуть, з ішемічними змінами в міокарді.
• Крім артеріального, часто відзначається підвищення венозного тиску до 250-300 мм водяного стовпа, спостерігається уповільнення швидкості кровотоку в помірному ступені і підвищення маси циркулюючої крові, в середньому до 7-8 літрів. Ударний і хвилинний обсяги серця також підвищені приблизно у 50% хворих.
• Зміни з боку органів дихання спочатку зазвичай відсутні, а в подальшому обумовлені розладом кровообігу або приєднанням вторинної інфекції, зокрема, наявністю застійних явищ або осередкової пневмонії, бронхіту, а у важких, порівняно рідкісних випадках, навіть набряку легень. Печінка нерідко буває збільшена, за рахунок недостатності кровообігу або набряку її.
• З боку ШКТ, спочатку зазвичай без особливих відхилень від норми, у подальшому можуть виникнути диспепсичні розлади. Селезінка звичайно не збільшена, за винятком нефриту малярійної етіології. Температура буває нормальної або субфебрильної.
• Дослідження сечі при гострому дифузному гломерулонефриті виявляє наявність в ній білка, еритроцитів, циліндрів і лейкоцитів. Кількість білка в сечі коливається в різних межах від 1 до 10%, особливо на початку захворювання, протягом перших 7-10 днів.
• Найбільш важливим і характерним ознакою для нефриту є наявність еритроцитів в сечі, причому у 15-16% хворих спостерігається макрогематурія, в інших випадках – мікрогематурія. Кількість тілець в середньому коливається від 4-5 до 20-30 в полі зору, значна частина їх є выщелоченной. У 10-12% хворих спостерігається сеча кольору «м’ясних помиїв», внаслідок гемолізу еритроцитів та перетворення гемоглобіну в гематин.
• Менш характерним симптомом порівняно з білком і еритроцитами є гіалінові і зернисті циліндри в сечі, рідше – епітеліальні; їх наявність вказує на одночасне ураження і канальців.
• У більшості хворих спостерігається гіпохромна анемія.
  

Прояв захворювання у дітей

Гострий гломерулонефрит у дітей проявляється так само, як і у дорослих. Оскільки діти в молодшому і дошкільному віці більш схильні до вірусних захворювань, ангіні, тонзиллитам і подібних патологій, лікарі відзначають у них часті випадки ускладнення бактеріальної стрептококової інфекцією.

У деяких випадках відзначається затяжний перебіг хвороби та її перехід у хронічну форму.

Лікарі відзначають, що нефрити стають частим ускладненням після перенесення респіраторного захворювання дітьми шкільного віку. Рідше запалення нирок проявляється після перенесеної пневмонії, кору, паротиту, кишкової інфекції, ревматизму, туберкульозу та інших захворювань.

Значним фактором небактерійний природи вважається переохолодження організму. Підтвердженням цього є статистичні дані: діти частіше хворіють взимку і навесні, рідше – влітку і восени. Як правило, саме в холодний період хронічні захворювання можуть загостритися.

Також відомі випадки запалення нирок після травми, вакцинації або у вигляді реакції на нестерпне ліки. Гострий гломерулонефрит у дітей протікає так само, як у дорослих: тривалість захворювання різна – від кількох тижнів до двох-п’яти місяців. Набряки зазвичай тримаються протягом 10-15 днів, артеріальний тиск значно знижується протягом перших 2-3 тижнів, причому максимальний тиск навіть і раніше, задишка і серцебиття зменшуються, кількість сечі збільшується, загальне самопочуття хворих поліпшується. Головні болі незабаром зникають, але болю в попереку ще тримаються досить довго. Повільніше ліквідуються зміни в сечі – зокрема, альбумінурія та гематурія.

Лікування захворювання

Лікування гострого гломерулонефриту повинно проводитися тільки під контролем фахівця. Воно тривалий і носить комплексний характер.

Важливу роль в терапії віддають харчування. Наявність дієти – важливий пункт для одужання. Лікарі рекомендують рослинно-молочну дієту. Потрібно також виключити гостре, сіль і екстрактивні речовини.

Лікування гострого гломерулонефриту передбачає:

Етіотропну терапію. Застосовується для видалення вогнища інфікування з допомогою антибіотиків: макроліди, пеницилины останнього покоління.

Патогенетичне лікування. Застосовуються гормони та протипухлинні препарати для запобігання розростання сполучної тканини та формування рубців. Такі медикаменти призначаються, виходячи з клінічної картини і, як правило, мають серйозні побічні ефекти.

Симптоматичну терапію. Якщо відзначається виражена гіпертензія, то застосовуються препарати для зниження тиску, а при набряках призначаються діуретики. Для полегшення роботи серцевого м’яза призначаються кроворазжижающие препарати.

Наслідки захворювання

Гострий гломерулонефрит – небезпечне захворювання. Серед його ускладнень можна виділити:

• При тривалої хвороби ниркова недостатність переростає в хронічну форму.
• З’являється серцева та дихальна недостатність.
• Може з’явитися стійка артеріальна гіпертензія, що є негативним ознакою в прогнозі.
• При відсутності або несвоєчасному лікуванні відбувається швидкий розвиток симптомів: наростання набряків, гематурія і протеїнурія.
• Також захворювання небезпечним ускладненням у вигляді крововиливу в мозок.
• Спостерігається постійне зниження гостроти зору.
  

Прогноз захворювання

При своєчасному зверненні за допомогою гострий гломерулонефрит піддається терапії. Прогноз частіше сприятливий. Випадки летального результату вкрай рідкісні.

Необхідно проводити ретельне лікування до повного одужання, щоб надалі захворювання не прийняло форму хронічного перебігу.

Неприпустимо, коли хворий, який переніс гострий нефрит, йде з-під лікарського спостереження за поліпшення свого стану, навіть значне.

Хворий повинен продовжувати лікуватися (у тому числі амбулаторно) до повного одужання – зокрема, до зникнення білка і, в особливості, еритроцитів в сечі і відновлення нормальної функціональної діяльності нирок.

Надалі, протягом року, хворий повинен уникати охолодження, застуд, особливо пов’язаних з лежанням на землі і купанням. Дотримання правильного режиму праці і побуту завжди сприятливо позначається на працездатності пацієнтів.

Гострий гломерулонефрит: рекомендації по профілактиці

Щоб захворювання не переходило в гостру або хронічну форму, необхідно слідувати деяким правилам:

Ліквідація всіх хронічних інфекційних вогнищ і санація порожнини рота.

Своєчасне ретельне лікування гострих і хронічних тонзилітів.

Відстеження реакцій організму на продукти харчування, зміну обстановки з метою запобігання алергічних реакцій.

Виключити куріння і вживання алкоголю.

Віддавати перевагу активному способу життя, правильного харчування.

Боротьба з простудними захворюваннями, частими охолодженнями організму і, зокрема, загартовування є попереджувальними заходами по відношенню до гострого нефриту.

Якщо людина один раз переніс гострий гломерулонефрит, то він повинен систематично спостерігатися у лікаря і при перших симптомах загострення захворювання звертатися за допомогою.