Консервативна терапія
Лікування хронічного лімфолейкозу проводиться після виявлення всіх можливих ускладнень, встановлення форми, стадії та діагнозу. Показано дотримання дієти і проведення медикаментозної терапії. При важкому протіканні хвороби потрібна пересадка кісткового мозку, так як це єдино можливий спосіб досягти повного лікування.
На самому початку перебігу хвороби показане диспансерне спостереження, а при потребі доктор призначають антибактеріальні препарати. При приєднанні інфекції потрібні противірусні та протигрибкові засоби. У наступні місяці показано проведення курсу хіміотерапії, спрямованої на швидке виведення з організму ракових клітин. Променева терапія застосовується, коли потрібно швидко зменшити розмір пухлини і немає можливості впливу на неї хіміопрепаратами.
Застосування медикаментозних препаратів
Відгуки про хронічному лімфолейкозі у п’ятдесяти відсотках випадків бувають позитивними, так як завдяки правильному лікуванню можна нормалізувати самопочуття хворого. Багато пацієнтів говорять про те, що при проведенні хіміотерапії на початкових стадіях можна значно продовжити життя і підвищити її якість.
При відсутності супутніх захворювань, якщо вік пацієнта молодше 70 років, в основному застосовують комбінацію таких препаратів, як «Циклофосфамід», «Флударабин», «Рітуксімаб». У разі поганої переносимості можуть застосовуватися й інші поєднання лікарських засобів.
Для людей літнього віку або при наявності супутніх захворювань призначають більш щадні поєднання препаратів, зокрема, «Обинутузумаб» з «Хлорамбуцилом», «Рітуксімаб» і «Хлорамбуцил» або «Циклофосфамід» з «Преднізолоном». При стійкому перебігу порушень або рецидиві пацієнтам можуть змінювати схему проведення терапії. Зокрема, це може бути поєднання «Иделалисиба» і «Ритуксимаба».
Дуже ослабленим пацієнтам з наявністю важких супутніх зщаболеваний призначають в основному монотерапію, зокрема препарати, які відносно легко переносяться. Наприклад, такі як «Рітуксімаб», «Преднізолон», «Хлорамбуцил».
