Хвороба Верльгофа – це тяжка патологія крові, яка характеризується зниженням кількості тромбоцитів, підвищенням їх схильності до склеювання (агрегації) і виникненням точкових геморагій і гематом під шкірою. Ця недуга відомий з давніх часів. У 1735 році німецький лікар Пауль Верльгоф описав симптоми цього захворювання. В даний час це одна з найбільш поширених патологій крові. Інша назва хвороби Верльгофа – тромбоцитопенічна пурпура.
Причини захворювання
В даний час точні причини патології не встановлені. Можна виділити лише провокуючі фактори розвитку захворювання. До них відносяться:
- перенесені інфекції бактеріальної або вірусної етіології;
- операції на судинах з механічним пошкодженням тромбоцитів;
- злоякісні новоутворення кісткового мозку;
- вплив радіації на систему кровотворення;
- патологічний відповідь організму на введення вакцин та лікувальних сироваток;
- тривалий прийом гормональних контрацептивів;
- тяжке пригнічення кровотворення (апластична анемія).
Одна з назв хвороби Верльгофа – ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура. Воно вказує на неясність етіології цієї недуги. Идиопатиями в медицині називають захворювання, що виникають самостійно, незалежно від уражень інших органів. Причини таких патологій, як правило, невідомі.
У деяких випадках хвороба Верльгофа розвивається в результаті аутоімунних порушень. Організм помилково розпізнає тромбоцити як чужорідні речовини і починає виробляти до них антитіла. Однак неможливо встановити, що саме стає причиною такого збою. Аутоімунна форма хвороби також є ідіопатичною патологією.
Існують і спадкові форми цього захворювання. Але вони відзначаються рідко. Зазвичай патологія є набутою.
