Терапевтичні методи
В першу чергу, якщо у пацієнта виявлений ендокардит, йому необхідно переглянути свій раціон, знизити вживання солі. Лікувальна програма складається з таких пунктів:
- дотримання режиму;
- дієтичне харчування;
- антибактеріальне лікування;
- імуномодулююча терапія;
- дезінтоксикаційне лікування;
- глюкокортикоїди;
- симптоматична терапія;
- хірургічне втручання.
Після постановки точного діагнозу пацієнт повинен бути визначений в медичний заклад.
Що стосується харчування, то після надходження в лікарню пацієнту рекомендується дотримуватися дієти № 10, для якої характерно суворе обмеження солі − не більше 5 г на добу. Надалі, коли будуть нормалізовані показники запалення і робота нирок, можна включати в їжу звичні страви та побільше свіжих овочів і фруктів.
Антибактеріальна терапія − це основа лікування інфекційного ендокардиту. Прийом антибактеріальних засобів потрібно починати відразу після підтвердження діагнозу. Застосовують у великих дозах антибіотики, які вводять в організм внутрішньовенно. Курс терапії може бути тривалим − від місяця до трьох.
Вибір препарату і дози підбираються у відповідності з тим, який із збудників був виявлений, і яка його чутливість до антибіотиків. Пацієнтам рекомендують пеніциліни, аміноглікозиди, цефалоспорини, але в більшості випадків комбінують відразу кілька препаратів.
Більша частина антибіотиків виводиться через нирки і метаболізується в печінці, тому потрібно скоригувати дозування в залежності від того, наскільки у конкретного пацієнта вражені ці органи.
Якщо антибіотик підібраний правильно, то вже через 10 діб після початку лікування помітний позитивний ефект. У деяких хворих може спостерігатися резистентність до антибактеріальному лікуванню, і пов’язано це може бути з різними причинами:
- пізно зроблені терапевтичні методи;
- в організмі перебуває відразу кілька видів збудників;
- використання недостатньої дози препарату;
- імунодефіцит;
- розвиток недуги в похилому віці з швидкою генерацією хвороби;
- ураження декількох клапанів;
- ендокардит штучних клапанів;
- розвиток недуги у людей, які перебувають на гемодіалізі або вживають наркотичні речовини.
Щоб лікування дало позитивний ефект, необхідно терміново переглянути схему терапевтичних заходів.
Продукти життєдіяльності мікроорганізмів і токсини пригнічують імунітет. До подібного ефекту також призводять антибіотики, які при інфекційному ендокардиті серця приймають тривалий проміжок часу. Тому потрібно вжити всіх заходів, щоб підтримати імунітет:
- рекомендуються до прийому препарати тимуса, які мають імунотропну дію, на курс не менше 10 уколів;
- близько 4 процедур плазмаферезу та гемосорбції;
- до 6 вливань антистафілококовий або антисинегнойной плазми;
- імуноглобулін нормальний людський до 10 вливань на курс;
- опромінення крові ультрафіолетом до 7 процедур;
- лазерне опромінення крові внутрішньосудинної − 10 сеансів.
Щоб прибрати з організму токсини, внутрішньовенно крапельно вводять “Гемодез”, “Реополіглюкін”, “Розчин глюкози 5%”, розчин “Натрію хлориду” 9% та інші.
Етіологія інфекційного ендокардиту така, що на передній план можуть вийти імунні порушення, у цьому випадку може знадобитися застосувати глюкокортикоїдну терапію. Вже багато років обговорюється доцільність її призначення, але основних показань до застосування:
- інфекційно-токсичний шок;
- важкі імунокомплексні синдроми;
- алергія на антибіотик;
- вторинна резистентність до антибіотиків.
Також рекомендується симптоматичне лікування:
- якщо болять суглоби, то без нестероїдних протизапальних засобів не обійтися;
- якщо розвивається недостатність кровообігу, то рекомендують приймати діуретики, периферичні вазодилататори і серцеві глікозиди, але останні приймають з особливою обережністю;
- при розвитку тромбоемболії призначають антикоагулянти, антиагреганти і тромболітики;
- при анемії препарати заліза будуть потрібні;
- для зниження АТ рекомендують антигіпертензивні засоби;
- обов’язково потрібно поливитаминотерапия;
- терапія дисбактеріозу також потрібна.
У складних запущених випадках може знадобитися хірургічне втручання.
