Клітини-мішені і віріони
Позаклітинна форма вірусу – віріон – досить стійка у зовнішньому середовищі. При звичайних показниках середовища вірус зберігає вірулентність протягом 2-12 годин. На різних поверхнях ці терміни можуть варіювати. Він стійкий до заморожування, але гине при кип’ятінні, на це потрібно менше півгодини. Вірус, що викликає інфекційний мононуклеоз (фото нижче), чітко тропичен – це значить, що він «любить» клітини лімфатичної системи і вражає її органи (ротоглоткові лімфовузли, мигдалики, селезінку).
На відміну від інших вірусів сімейства герпетичних, взаємодія вірусу Епштейна – Барр з клітинами-мішенями (лімфоцити групи В) йде по соглашательному сценарієм. Проникаючи в клітини лімфатичної тканини, вірус вбудовується свою ДНК у ДНК клітини-господаря. Після чого починається процес реплікації (подвоєння) геному вірусу. Але паразит не вбиває лімфоцити, а призводить до їх проліферації – розростання тканин за рахунок збільшення клітин-господарів. Крім того, останнім часом з’явилися дані про причетність даного збудника до формування різного типу пухлинних клітин в людському організмі. Небезпека вірусу полягає в тому, що вірус хоч і проходить безсимптомно, але все-таки може призвести до ураження внутрішніх органів.
