На півдні нашої величезної країни, на березі Кубані розкинулося мальовниче місто Краснодар, колишній Катеринодар. Він має досить цікаву історію. Рік заснування міста Катеринодара припадає на далекий 1793-й. З тих пір в ньому відбулося багато змін.
Загальна інформація
Сьогодні Краснодар – це адміністративний центр однієї з розвинених російських регіонів. У 2016 році його населення перевищила 850 тисяч осіб. Неофіційно місто називають південною столицею Росії. В давнину на цьому місці знаходилося фортечне укріплення і поселення Боспорського царства. Завдяки проведеним тут археологічним експедиціям в самому центрі нинішнього Краснодара було виявлено досить велике меотское городище, датовану третім століттям до нашого літочислення. У цей же період недалеко від нього тут знаходився замок царя Аріфарна. У давні часи цю територію населяли скіфи, і сармати, меоти. У даній статті ми розповімо про те, як відбулося заснування міста Катеринодара, перейменованого в 1920 році в Краснодар. Читач дізнається про передумови закладки нового населеного пункту, про цікаві події, пов’язані з ним.
Підстава Катеринодара
Місто має досить цікаву історію. Підстава Катеринодара безпосередньо пов’язане з чорноморськими козаками. Після приєднання західних територій Передкавказзя до Російському державі вони переселилися на берег Кубані. Тридцятого червня 1792 р. Катериною II Чорноморському козацькому війську була дарована жалувана грамота, за якою за вірність козакам у вічне володіння безкоштовно передавалася земля. Вона знаходилася між річкою Кубанню та Азовським морем. Зі сходу лінія кубанської землі проходила від гирла Лаби до Єйська. Навесні 1793 р., після проведення зими на Єйській косі, загін козаків-переселенців, який очолював отаман Захарій Чепега, рушив у напрямку до Усть-Лабинскому зміцненню, а потім попрямував вниз по лівому березі Кубані. Через кожен десяток верст козаки створювали кордони, призначені для охорони кордону своєї землі від нападів горян.
Як з’явилася ідея створити місто
Підстава Катеринодара – повністю заслуга Захарія Чепеги. В червні 1793 р. в Карасунском куті отаман привселюдно заявив про свій намір влаштуватися на березі Кубані. У липні того ж року в своєму листі, адресованому войсковому судді Головатому, Чепега повідомив про те, що вже відшукав місце, де буде закладено «військової град». Підстава Катеринодара мало головну мету – забезпечити чорноморським козакам постійне місце проживання. Місто повинен був стати військовим та адміністративним центром для Чорноморського козачого війська.
Рік заснування Катеринодара
П’ятнадцятого серпня 1793 року вищі чини Чорноморського козачого війська прийняли рішення заснувати місто. Його передбачалося спорудити на честь Катерини II, даровавшей землю козакам. Місто так і назвали – Катеринодар, або «дар Катерини». Дев’ятнадцятого листопада 1793 року отаманом Захаром Чепегой був призначений городничий. Ним став Данило Волкорез. На той же час і припадає дата заснування міста Катеринодара. Спочатку була закладена тільки чотирикутна фортеця. Власне, саме з неї й веде свій початок історія міста. Практично одночасно з будівництвом фортифікаційних споруд козаки стали будувати і куреня, та будинки, в яких повинен був розміститися гарнізон.
І хоча фортеця почали будувати восени 1793 року, офіційно дата заснування Катеринодара припадає на перше січня 1794 р. Саме в цей день козацьким керівництвом був прийнятий документ, в якому законно були визнані статус і назву нового населеного пункту.
Життя в Катеринодарі
У тому ж році міська територія була розмежований. Почали будувати будинки та хати, які заселяли не тільки військовими, але і цивільними особами – ковалями, пекарями, кравцями, ткачами, м’ясниками і навіть іконописцями. Всього в Катеринодарі в той час проживало приблизно шістсот осіб. Однак життя в новій козацькій столиці не була солодкою. Всюди були бездоріжжя і бруд, нерідко люди хворіли на малярію. До того ж, розгорілася кавказька війна, навколо було неспокійно. У 1802 році деякі навіть пропонували перенести столицю в місто Тамань.
Важливі віхи в історії міста
У 1795 році почалася масова забудова Катеринодара. У 1802 був освячений перший православний військовий собор, через рік відкрилася школа для дітей козаків, а в 1804 році на її базі – училище. На 1805 рік в Катеринодарі вже постійно проживало понад 1700 осіб. У 1819 р. тут була відкрита Військова гімназія. Поступово місто розвивалося. У 1860 р. Катеринодар отримав статус центру Кубані. У 1867 році місто вже мав власний герб. Пізніше до нього була підведена залізниця, яка повинна була з’єднати його з Новоросійськом і Тихорецком.
Розвиток міста
Катеринодар розростався небувалими темпами. У 1868 році був виданий закон, що послужив в історії міста початком етапу переселенської колонізації. По ньому було дозволено іногороднім заселятися у всіх містах і станицях на території Кубанської області. Землею вже могли володіти не тільки його корінні жителі-козаки, тому сюди стали приїжджати вірмени, перси і турки, які займаються торгівлею. Почала розвиватися промисловість. Місто цвіло і багатів, у ньому з’явилися театри, розважальні заклади, безліч красивих особняків, почала видаватися кубанська газета.
Сучасний вигляд Краснодара зберіг деякі риси Катеринодара. У старому місті збереглися планування вулиць, будівлі та церкви. Катеринодар був військовим центром. А оскільки будови в ньому здебільшого були дерев’яними, плетеними, він мало чим був схожий на місто.
Після революції місто перетворився в центр козацької контрреволюції. Тому і став ареною запеклих боїв з самого початку Громадянської війни. Ситуація навколо змінилася. Фактично місто Катеринодар перетворився в столицю всього «Білого півдня Росії. Частини армії генерала Корнілова 27 березня (за старим стилем) почали штурм міста. Бої тривали до 31 березня. У цей день місто було взято. Це був Перший Кубанський похід, за яким послідував Другий, керований Денікіним. Так тривало аж до 1920 року, поки Катеринодар не був завойований військами Червоної армії. На цьому історія починається іншого міста Краснодара, в який він був перейменований.
Цікаві факти
Отаман чорноморських козаків Захарій Чепега вибрав місце для заснування майбутнього міста поблизу Архангельського редуту. Останній у 1778 році заклав сам Олександр Суворов. Фортеця, яку почали будувати восени 1793 року, була прототипом запорізької і мала форму чотирикутника. Катеринодар став центром для Чорноморського козачого війська. Житлові квартали Катеринодара – центру Чорноморського козачого війська – почали з’являтися на північній стороні фортеці.
У 1820 році через місто проїжджав великий поет А. С. Пушкін, який слідував з П’ятигорська в Тамань. У своїх подорожніх нотатках він писав про те, що бачив берега Кубані, сторожові вежі козачої станиці, милувався ними. Чимало слів він написав і про самих жителів Катеринодара. За словами Пушкіна, вічно козаки були верхи, вічно були готові битися і перебували «у вічній заходи…».
У 1837 р. у Катеринодарі зупинявся і інший великий поет – М. Ю. Лермонтов. У той час він служив був прапорщиком в Нижегородському драгунському полку. У Катеринодарі він виявився проїздом на шляху в Тамань, а потім поїхав в Геленджик, в експедиційний загін А. А. Вельямінова, в який був прикомандирований.
