Розвиток міста
Катеринодар розростався небувалими темпами. У 1868 році був виданий закон, що послужив в історії міста початком етапу переселенської колонізації. По ньому було дозволено іногороднім заселятися у всіх містах і станицях на території Кубанської області. Землею вже могли володіти не тільки його корінні жителі-козаки, тому сюди стали приїжджати вірмени, перси і турки, які займаються торгівлею. Почала розвиватися промисловість. Місто цвіло і багатів, у ньому з’явилися театри, розважальні заклади, безліч красивих особняків, почала видаватися кубанська газета.
Сучасний вигляд Краснодара зберіг деякі риси Катеринодара. У старому місті збереглися планування вулиць, будівлі та церкви. Катеринодар був військовим центром. А оскільки будови в ньому здебільшого були дерев’яними, плетеними, він мало чим був схожий на місто.
Після революції місто перетворився в центр козацької контрреволюції. Тому і став ареною запеклих боїв з самого початку Громадянської війни. Ситуація навколо змінилася. Фактично місто Катеринодар перетворився в столицю всього «Білого півдня Росії. Частини армії генерала Корнілова 27 березня (за старим стилем) почали штурм міста. Бої тривали до 31 березня. У цей день місто було взято. Це був Перший Кубанський похід, за яким послідував Другий, керований Денікіним. Так тривало аж до 1920 року, поки Катеринодар не був завойований військами Червоної армії. На цьому історія починається іншого міста Краснодара, в який він був перейменований.
