Борис Годунов. Історичний портрет
Боярин Василь Шуйський звинувачує Годунова у вбивстві юного царевича. Справжня правда цієї справи залишається досі невідомою.
У царя Федора не було спадкоємців. Його дворічна донька померла. Дружина недовгий час пробула на престолі, а потім пішла в монастир. З претендентів на престол залишалися її брат Борис Годунов, родичі царя Федора (бояри Романови), знатні князі Шуйские і Мстиславские. Взимку 1598 року помирає цар Федір. На ньому династія Рюриковичів обривається.
Годунов довго був співправителем царя, і саме він захотів взяти владу в свої руки. У цьому ж році Земським собором одноголосно був обраний новим царем Борис. Вперше в історії Русі влада Годунову дісталася у спадок, а народним рішенням.
Історичне твір. Борис Годунов: ЄДІ з історії
Нечуване піднесення Годунова і трагічна кончина привернули величезну увагу письменників, істориків, поетів, художників, музикантів. Здавалося б, якийсь пересічний боярин стає царем великої держави.
Одним з перших творів в період Смути стає твір першого російського патріарха Іова (1589 рік) «Повість про чесному житті царя і великого князя Федора Івановича».
У своєму творі він прославляє двох персон, так як був тоді вірним соратником царя Федора і його правої руки – Бориса. Патріарха Іова скинув з престолу з’явився в 1605 році Лжедмитрій.
Можна тільки здогадуватися, що це твір з’явився на світ саме в січні 1598 року, так як в цьому творі розповідається про смерть Федора, але не йдеться про царя Бориса Годунова. Воно писалося в період гострої боротьби за престол.
Патріарх пише про чесноти і мудрості царя Федора, а також звертає свою увагу на старшого боярина Бориса Федоровича Годунова. Він пише, що він – гідний, мудрий і розумний співправитель царя Федора. Він був його швагром, слугою і конюшим.
