Заключна частина
У ній він пише про те, хто був справжнім правителем, хто помилковим. На прикладі невеликого відрізку часу він показав справжніх і несправжніх правителів. На його думку, справжнім правителем може бути тільки той, в жилах якого тече благородна кров. Саме походження може стати тим мірилом, яке дозволить визначити, гідний людина бути правителем держави чи ні. Адже це воля Господа, а все, що проти – це гріх, який приводить до смути.
З повагою і любов’ю він пише про російською народі, вважаючи його обраним, так як йому протегують вищі сили. Він пишається своєю землею, сумує про ті біди, що обрушилися на неї. У главі «Про вдівстві Московської держави» він говорить про те, що Росія подібно жінці, чоловіком залишеної, своїми рабами «обладаема і разтекаема», за жеребом подільна і згублена без свого чоловіка-царя.
