Гідрохлоротіазид: свої особливості
Цей компонент також може викликати негативну відповідь організму, причому реакція відрізняється від тієї, яку провокує лізиноприл. З клінічних спостережень відомі:
- сиалоденит;
- підвищена чутливість;
- анафілактичний шок;
- лейко-, нейтро-, тромбоцитопенія;
- анемія;
- анорексія;
- напади подагри;
- зниження толерантності до глюкози;
- надлишок кальцію;
- недостатність в організмі магнію, калію, натрію;
- депресія;
- стурбованість;
- нестабільність настрою;
- порушення сну;
- тяга до сну;
- біль, кружляння голови;
- парестезія;
- судорожность;
- ксантопсія;
- вертиго;
- збій ритму, швидкості серцебиття;
- знижений тиск;
- набряк легенів;
- порушення стільця;
- спрага;
- панкреатит;
- жовтяниця;
- холецистит;
- шкірні алергічні реакції;
- статеві розлади;
- спазм м’язів;
- нефрит;
- виснаження.
Занадто багато!
Якщо не дотримуватися вказівки по прийому (зокрема, при якому тиску), інструкцію по застосуванню «Диротона» в інших аспектах, нехтувати порадами лікаря щодо вибору дози, можна зіткнутися з передозуванням. Специфічного лікування при цьому не призначають, ведуть симптоматичну терапію. При передозуванні можливі:
- знижений тиск;
- збої серцевого ритму;
- порушення балансу електролітів;
- недостатність роботи нирок;
- запаморочення;
- кашель;
- стурбованість;
- зневоднення;
- судорожность;
- пригнічення свідомості.
У важких випадках можлива кома.
При виявленні передозування використання препарату припиняють, за станом пацієнта встановлюють контроль. Необхідно вжити заходів для прискорення виведення активних речовин з організму, одночасно дати хворому склади, що дозволяють попередити всмоктування, якщо це ще не сталося.
