Дана стаття присвячена питанню колективізації в Казахстані. Ця тема досі викликає гарячі суперечки в істориків і економістів, частина яких дотримується думки про переважання позитивних наслідків нової політики в аграрній сфері цієї республіки, а інша половина вважає результати перетворень руйнівними.
Є й такі, хто відкрито висловлює думку про явно злочинний властивості подібних дій уряду. За їх словами, перегини, допущені в ході реалізації реформ, стали причиною масштабного голоду і переросли в національну трагедію.
У цій статті потрібно глибоко вивчити як причини, так і наслідки колективізації в Казахстані.
Це явище буде розглянуто в якості однієї із складових частин нової економічної політики Радянського Союзу, розпочатої керівництвом на чолі з Володимиром Іллічем Леніним і згодом продовженою Йосипом Віссаріоновичем Сталіним.
Аграрна сфера країни перед революцією і після неї
До початку XX століття Росія була найбільшим постачальником зерна в усьому світі. Частка експорту перевищувала 20% від усієї продажу сільськогосподарських культур в Європі та Америці. Був і ряд недоліків в даній області, які належало ліквідувати в ході запланованих реформ, наприклад недостатнє технічне оснащення роботи хліборобів, а також великі території неосвоєних земельних просторів.
У 1906 році в процесі модернізації сільського господарства в цю сферу були впроваджені результати численних відкриттів, що сприяло поліпшенню продуктивності підприємств і полегшенню праці.
Наслідки воєн
У 1914-му Росія була втягнута в загальносвітовий збройний конфлікт, який отримав назву Першої світової війни. Про прогрес у галузі сільського господарства довелося забути на довгі три роки. Країні потрібні значні фінансові кошти на підтримку оборони, до того ж величезна кількість населення працездатного віку пішло на фронт.
З цієї причини до 16-17 років XX століття у тваринницькій галузі сільського господарства, а також в аграрній промисловості спостерігався різкий спад продуктивності. Після того як у жовтні 1917-го, відбулася Велика Жовтнева Революція, Росія вийшла із світової збройного конфлікту, але була охоплена громадянською війною. Кілька років все господарство держави функціонувало в режимі екстреної ситуації.
Надзвичайний стан
Так звана політика воєнного комунізму передбачала заморожування частини ринкових відносин у країні. Певну частку продуктів населення здавало і отримувало без використання грошових одиниць. У таких обставинах у людей, що містять господарства, до того часу досить великі і приносять великий дохід, що володіли високою продуктивністю, зникла мотивація до розвитку і навіть до підтримання їх на належному рівні.
Велика частина тих коштів, які до військового часу витрачалися на удосконалення в аграрній сфері, тепер йшла на потреби оборонної промисловості та усунення післяреволюційного кризи.
Блискуче рішення Володимира Ілліча Леніна
Після закінчення громадянської війни вождь Жовтневої революції вжив заходів щодо усунення кризи в країні. Можна сказати, що ці дії були вимушеними, і введення в державі торгово-ринкових відносин з правом на дрібну та середню приватну власність, а також заняття підприємництвом, проводилося лише для ліквідації наслідків глобальних конфліктів.
Так чи інакше, новий курс, узятий вождем, сприяв різкого економічного стрибка, який відбувся в першій половині двадцятих років XX століття.
Це були перші підсумки індустріалізації і колективізації в Казахстані.
Всі вищеописані процеси в тій чи іншій мірі торкнулися і створену на початку 1920-х республіки Киргизія. До її складу тоді входила територія країни, про яку йде мова в цій статті.
Початок радянської влади в Казахстані
У роки колективізації (перших проблисків) і обмеження тиранії, яка здійснювалася в невимовних розмірах місцевими вищими верствами суспільства, – баями, частина землі у цих “господарів життя” була відібрана на користь бідних селян і скотарів. Це значно поліпшило добробут останніх.
Однією з найбільш прогресивних форм здійснення аграрної діяльності в той період була кооперативна організація господарства. Цей вид фермерських підприємств передбачав об’єднання декількох дрібних організацій в одну велику. У таких союзах, як правило, складалося певне число індивідуальних підприємців, а також кілька ферм.
Вони не тільки займалися тваринницьким працею і обробітком аграрних культур, але і здійснювали подальшу переробку продукту силами свого колгоспу. З цієї причини таке ведення справ було вкрай прибутковим і високопродуктивним.
Даний спосіб здійснення сільськогосподарської діяльності вперше був винайдений не в Росії, а в країнах Європи. Найбільш часто свої зусилля фермери об’єднували в Німеччині в першій половині XX століття. Однак і у нас в країні така стратегія прижилася. У 1910-х роках держава займала друге місце після згаданих вище німців за кількістю кооперативних організацій.
Нова економічна політика, розроблена Володимиром Іллічем Леніним після громадянської війни, принесла в Казахстан колективізацію. Історія говорить про те, що дане явище спочатку сприймалася селянами і тваринниками краю з великим ентузіазмом.
Багато сільські працівники, які до того часу здійснювали індивідуальну діяльність, об’єдналися в загальні організації. Також радянська влада активно проводила політику модернізації праці тваринників та орачів. В республіці з’явилися перші технічні засоби обробки землі і електричні пристрої, які застосовувалися у вирощуванні зоологічних видів.
Впровадження освіти
Казахстан в період колективізації першої хвилі також отримав і фахівців в області сільськогосподарських технологій. Були організовані навчальні заклади з підготовки професіоналів у сфері агрономії.
Можна сказати, що нова економічна політика принесла в молоду республіку грамотність та залучення жителів до досягнень європейської цивілізації.
“В аулі радянської влади немає!”
У другій половині двадцятих років голова комуністичної партії Казахстану проголосив новий напрям політики, яка полягала в ліквідації застарілих форм соціальних взаємин серед місцевого населення.
Звичний уклад, з шануванням заможних людей і наділенням їх певною владою, був визнаний застарілим. Подібного ж думки став дотримуватися і Йосип Віссаріонович Сталін після здійснення ним поїздки по Сибірському регіону, а також з Казахської радянської соціалістичної республіки. Голова місцевого партійного самоврядування Голощокін образно висловився про сформованому положенні, заявивши, що в Казахстані потрібно здійснити Жовтневу революцію в зменшеному масштабі.
Економічна криза
Стан справ в країні помітно погіршилася з настанням кількох неврожайних років, коли хліба в державі було вкрай мало. Ніякі заходи, що вживаються місцевими управлінцями, не давали бажаного результату. Вибухнув голод. До того ж курс на посилення великого виробництва і оборонної промисловості терпів крах через нестачу фінансів.
У зв’язку з цим товариш Сталін на черговому з’їзді партії оголосив про завершення епохи нової економічної політики. Підприємництво середнього рівня, а також деяка частина дрібних організацій повинні були перебудуватися в ході колективізації (в Казахстані в тому числі).
Разом з цим вождь сказав про необхідність викорінення так званих куркулів і казахських баєв, тобто багатих власників.
Хороша ідея – погана реалізація
Стратегія ведення господарства, яка до революції приносила великі успіхи, а після громадянської війни сприяла відродженню аграрної і тваринницької сфери, повинна була знову прийти на допомогу в кризовій ситуації. Роки колективізації в Казахстані тривали з 1928-го по 1932-й.
Відмінна ідея провалилася в результаті її здійснення внаслідок того, що до того часу ініціативний, творчий дух, яким володіли керівники часу початку радянської влади, повністю змінився атмосферою, де голови партії місцевого значення прагнули у що б то не стало догодити вищестоящому начальству. Установка на колективізацію сільського господарства в Казахстані була сприйнята беззаперечно. Керівництво кожного окремого регіону республіки змагалося з сусідами в швидкості виконання планів по розбудові тваринництва. Тому в Казахстані насильницька колективізація була провідним методом реалізації нової політики.
У пресі майже щодня з’являлися нові статті про те, як приписи радянського уряду здійснюються в рекордні терміни. За перевиконання планів місцеве керівництво отримувало високі урядові нагороди.
Цілі колективізації в Казахстані
Найважливішими напрямами реалізації нової економічної стратегії були наступні:
- Боротьба з продовольчою кризою.
- Ліквідація полуфеодалов, що збереглися до того часу в республіці.
- Модернізація сільського господарства.
- Перехід на нові форми здійснення аграрної діяльності.
Реалізація цих напрямів велася під пильним наглядом фахівців, які прямували в Казахстан з найбільших міст Радянського Союзу.
Ці посадові особи покликані контролювати дії місцевої влади і повідомляти про результати своїх перевірок безпосередньо керівництву країни.
Позитивні наслідки
Результати колективізації в Казахстані разом з численними негативними моментами мали також безліч позитивних рис.
Так, великі території земель, досі не освоєних, були зорані і засіяні зерном.
Кількість навчальних закладів, які готують фахівців за профілем “Агрономія”, збільшилася багаторазово. Колективізація сільського господарства в Казахстані впроваджувалася прискореними темпами, що призвело до майже повного переходу на нові форми здійснення аграрної діяльності протягом декількох років.
Деякі особи, незаконно нажили величезні капітали, а також накопичили великі маси зерна в ті роки, коли в країні був голод і брак хліба, піддалися вилучення частини майна і надлишків запасів.
Прагнення догодити
Однак роки колективізації в Казахстані характеризуються безліччю найсумніших явищ. При переході на новий рівень здійснення державної економічної політики не враховувалися національні традиції і звичаї, які склалися в процесі багатовікової історії народу, а також неможливість проведення таких глобальних змін в стислі терміни.
Саме наявність суворих планів на подібні зміни є грубою логічною помилкою, оскільки такі реформи здійснюються в умовах численних сторонніх впливів на хід їх проведення. Тому створення таких установок, які повинні бути виконані з точністю до року, неможливо. Керівники Казахстану під час колективізації всіма силами намагалися догодити вищим чиновникам, тому здійснювали кожна постанова “за всяку ціну”. Так, навіть у бідних, незажиточных господарів пасовищ і ріллі відбиралося насильно їх майно і передавалася у володіння колгоспів та радгоспів.
Історикам відомі випадки, коли у осіб, що накопичили навіть невеликі запаси зерна для того, щоб прогодувати численних членів сім’ї, конфісковувалися так звані надлишки на користь держави, зміцнює виробничу сферу.
Ліквідація кочового способу життя
Колективізація в Казахстані почалася в 1928 році і включала в себе також установку на викорінення традиційного способу здійснення тваринницької діяльності в умовах степу. Протягом багатьох десятиліть і навіть століть казахи розводили велику рогату худобу і разом з цим вели кочовий спосіб життя. Клімат даної території, а також особливості місцевої флори не пристосовані для осілого існування при занятті вирощуванням домашніх тварин.
Тому численні кочівники змушені були переходити з одного місця стоянки на інше, так як для прожитку їх стад необхідно було постійне наявність свіжої рослинності. Як тільки запаси корму виснажуються на території, пастух повинен переганяти свою худобу в інше місце.
Наслідки колективізації сільського господарства в Казахстані включали в себе викорінення такого способу життя. Кочівники змушені були вступати в колгоспи. Але принцип скотарства, який добре прижився на території центральної Росії, був неприйнятний в гарячій казахської степу з її небагатій рослинністю.
Трагедія
В результаті насильницької колективізації сільського господарства в Казахстані багато тисяч голів худоби були загнані у величезні стійбища посеред степу, де для їх існування не було жодних умов. Тварини швидко виснажувалися і вмирали від голоду. Так, за роки здійснення реформ чисельність великої і дрібної рогатої худоби, а також коней зменшилася в десятки разів. А такий різновид праці, як верблюдоводство, практично зникла.
Багато казахи не змогли змиритися з подібним свавіллям місцевої влади і зробили втеча в сусідні республіки Радянського Союзу. Тисячі скотарів і землеробів пішли також в інші країни. Наслідком цього з’явився той факт, що навіть сьогодні нащадки казахських емігрантів сталінської епохи живуть в Монголії, Китаї, Кореї та інших державах.
Найсильніші репресії, яким піддавалися незгодні з загальним напрямком політики, не обійшли стороною і Казахстан. Численні розстріли і заслання в табори були в той час звичайною мірою покарання. Часто при розгляді будь-якої кримінальної справи був відсутній слідчий доказовий момент, який необхідний у здійсненні судового процесу в сучасному суспільстві.
Збройні заворушення
У місцевості, де певна частина населення має вогнепальну зброю, призначене для полювання, а також необхідної самооборони в умовах життя в дикому степу, деякі кочівників, не змирившись з тодішнім станом справ, робили спроби повалення місцевої влади насильницьким чином. Історики говорять про кілька тисяч подібних хвилювань. Всі ці інциденти були припинені, а винуватці – жорстоко покарані.
В результаті безграмотної стратегії ведення економіки в області сільського господарства в кінці двадцятих років у республіці вибухнув сильний голод. Про це Йосипа Віссаріоновича Сталіна неодноразово сповіщали в своїх листах представники місцевої інтелігенції.
Справедливості заради варто помітити, що деякі негативні моменти нового політичного курсу були усунені. Так, багатьом селянам і хліборобам були повернуті вилучені у них запаси, а також пригнані тому забрані в загальні пасовища коні та інші тварини.
Висновок
Можна з упевненістю сказати, що даний етап розвитку держави мав благі цілі, але з причини некомпетентності місцевого самоврядування, а також застосування насильницьких заходів та ігнорування національних традицій і звичаїв, реформи мали багато негативних наслідків. Однак у результаті них було зроблено і багато позитивних перетворень.
Йосип Віссаріонович Сталін пізніше визнав, що при впровадженні нових способів ведення господарства в КССР були допущені деякі перегини.
У статті були розглянуті як позитивні, так і негативні наслідки колективізації в Казахстані. Також наведено цілі, які ставило радянський уряд перед початком даного курсу політики.
