Зі слів літописця
Матвій Паризький в своєму літописі розповідав про цю подію таким чином. Як тільки Іван дізнався, що до нього прямує зібране баронами військо, він направив до нього архієпископа, Маршала Вільяма, графа Пембрука і ще кілька розумних людей, щоб вони дізналися, про які саме закони і вольності йде мова.
Зустрівшись з королівськими послами, барони пред’явили їм писання, яке складалося з старовинних законів і звичаїв королівства. Також вони сказали, що якщо король не погодиться на ці умови і не підтвердить свої наміри грамотою з королівською печаткою, вони захоплять все його замки і володіння. Тоді йому все одно доведеться прийняти ці закони, але вже примусово.
Архієпископ привіз послання королеві і прочитав йому главу за главою всі вимоги. Варто королю почути зміст цих статей, як він злісно засміявся, кажучи, що їх вимоги не спираються ні на яке право. Також король додав, що ні за що в житті не погодиться піти на поступки, які з нього зроблять раба. Стефан Ленгтон і Вільям Маршал намагалися вмовити короля, але все було марно: Іоанн Безземельний Велику хартію вольностей відмовлявся підписувати.
Барони відразу ж відреклися від васальної вірності королю, як тільки отримали від нього відповідь. В якості ватажка вони обрали Роберта Фіц-Уолтера і висунулися в Нортгемптону, а після в Бедфорд. Заколот отримав підтримку Лондона. Посланці «під прикриттям» запропонували баронам виступити в Лондоні, гарантуючи, що столиця стане на їх бік.
15 травня 1215 року повстання баронів почалося в Лондоні. З столиці у всі англійські графства були спрямовані гінці, з закликом приєднатися до заколоту. На послання відгукнулася майже вся знать країни і велика частина лицарів. На боці короля залишилася тільки невелика свита.
