Оманлива легкість перемоги
Та легкість, яка на першому етапі була притаманна завоювання престолу Стефаном, пояснювалася тим, що англійська і нормандська знати відчувала сильні утиски з боку Генріха I. Їй хотілося настання змін в характері правління, а також вона відчувала побоювання з приводу приходу до влади жорсткого Готфріда Анжуйського, чоловіка Матильди. У той же час вельможі з повагою ставилися до матері Стефана – Аделі Нормандської.
Усіма зазначеними сприятливими обставинами зумів сміливо і з спритністю скористатися Стефан. Проте труднощі не змусили себе чекати. До цього часу війна приносила лиха англійцям лише з боку шотландців, які здійснювали набіги на прикордонні області. Тепер до них додалися страждання від анархії і міжусобиць, пов’язані з проблемами континентальних держав.
Матильда не збиралася так просто відмовлятися від своїх прав на англійський престол. Для ведення боротьби за владу вона не стала приїжджати в Англію, але тутешні її прихильники для ведення громадянської війни залучили її зведеного брата Роберта Глочестерского, який виявився сильним і енергійним ватажком опозиції. У його володінні знаходилося добре укріплений велике місто Брістоль, де він і прихистив ворогів англійського короля Стефана.
До військових дій приєднався і шотландський король Давид, дядько Матільди, який здійснив вторгнення в північну частину Англії, по дорозі спустошуючи околиці. Він хотів приєднати ці місцевості до своїх володінь, а в разі успіху і захопити англійську корону.
