Літальний апарат Міг-23 являє собою багатоцільовий винищувач радянського виробництва, оснащений крилом із змінною конфігурацією стріловидності. Він відноситься до третього покоління, за класифікацією НАТО – «Бичеватель» (Flogger). Перший виліт був здійснений в червні 1967 року (за штурвалом – льотчик-випробувач А. В. Федотов). Цей літак в різних модифікація перебував на озброєнні багатьох країн Східної Європи, Китаю, Кореї, африканських країн і держав СНД.
Історія створення
Розробка літального агрегату Міг-23 почалася ще в 60-х минулого століття. Інженери конструкторського бюро прийшли до висновку, що модель під індексом 21 не підходить для встановлення потужного радіолокаційного обладнання із-за недостатньої вільної площі в носовій частині заборника повітря.
Цей відсік планувалося перемістити в бік або в нижню частину. При цьому новий фюзеляжный відділ повинен був обладнуватися прицільною системою «Сапфір». В якості основи виступила машина Міг-21 ПФ, на якій переобладнали носовий відсік, встановили новий силовий агрегат типу Р-21Ф-300 з нижнім повітрозабірником під фюзеляжем і фронтальним горизонтальним оперенням. Дослідний зразок під заводським індексом Е-8/1 був піднятий у повітря випробувачем Р. Мосоловым. Сталося це 2 березня 1962 року, а вже у червні почала проходити випробування друга машина.
Деякі ускладнення при тестуванні Міг-23 викликала система регулювання в прохідному перерізі основного заборника повітря. Автоматичне коректування на апаратах була відключена, випробування проводилися в ручному режимі, що часто викликало стопор мотора і його помпаж безпосередньо в повітрі. Згодом перевірка літаків проводилася з включеною автоматикою, що дало змогу дещо стабілізувати управління повітряним забірним пристроєм.
