Малахов курган – це стратегічно важлива висота, розташована в Севастополі на Корабельній стороні. Відомою вона стала після Кримської війни, коли російські війська героїчно обороняли її у протистоянні з французами і англійцями. Це було в 1854-1855 роках. У 1942 році в цих місцях знову розгорнулися запеклі бої з німецько-фашистськими загарбниками. Зараз курган є частиною міської риси, це одне з найбільш відвідуваних туристами місць у Севастополі.
Звідки взялася назва?
Назва Малахов курган з’явилося вперше в 1851 році. Воно було задокументовано на генеральному плані Севастополя. Сьогодні в архіві військово-морського флоту можна відшукати документи, які підтверджують версію про те, що курган названий на честь Михайла Михайловича Малахова.
Це був капітан російської армії, який переїхав до Севастополя з Херсона в 1827 році. Він влаштувався на Корабельній стороні, де командував ротою 18-го робочого екіпажу. У короткий термін Малахов став відомий на всю округу, завоювавши репутацію справедливого і чесного керівника, який адекватно ставився до нижчих чинів. Його будинок стояв прямо біля кургану. Він був завжди відкритий для прохачів, які приходили до нього зі спірними питаннями і проблемами. З часом прізвищем капітана стали називати весь курган.
Історія кургану
Знаменитим Малахов курган в Севастополі став під час Кримської війни. Знакові події, що тут відбувалися влітку 1854 року, коли на південно-східному схилі будували оборонний бастіон. Кошти на нього збирали самі жителі міста, керував роботами інженер Старченко. Бастіон, який з часом отримав назву Корніловського, існує і сьогодні.
У жовтні супротивник опинився біля стін Севастополя. Це була об’єднана армія англійців, французів і турків. 5 жовтня почалося бомбардування відразу і з моря, і з суші. В той день англійцям вдалося частково зруйнувати третій бастіон оборони. Було випущено величезну кількість снарядів, але масштабних руйнувань на Малаховому кургані не сталося. Зміцнення оперативно відновлювали і будували нові.
Бастіон на Корабельній стороні
В рамках військової кампанії 1854 року вдалося побудувати головний бастіон на Корабельній стороні. Він входить в четверту лінію оборони. До 1855 року ним командував контр-адмірал Істомін. В тому році на захист бастіону стояли дев’ять батарей і 76 знарядь. Малахов курган у Севастополі захищався цілим рядом надійних фортифікаційних споруд.
Під час Кримської війни для всіх стало очевидним, що саме тут розгортатимуться основні бойові дії. При цьому варто визнати, що втрата Росією частини Севастополя не означала поразку в Кримській війні. Адже велика частина Криму зберегла свою боєздатність, російська армія закріпилася на півночі міста. Воєначальник Горчаков, звертаючись до військ, зазначав, що Севастополь прикував солдатів і офіцерів до своїх стін, але вони готові грудьми зустріти ворога і відстоювати свою рідну землю.
Поразка російської армії
До 1855 році стало очевидним, що російські війська зазнають поразки від армії союзників, навіть незважаючи на значну чисельну перевагу. Одна з вирішальних битв відбулася при Інкермані. Існує поширена думка, згідно з яким, однією з ключових причин поразки стало перевагу супротивника в технічному плані. Французи і англійці були значно краще озброєні, у них були нарізні стволи. Правда сьогодні деякі історики спростовують це, стверджуючи, що і російські солдати мали нарізні штуцери. Щонайменше ними були озброєні деякі підрозділи.
Бої за Малахов курган велися запеклі. Але все-таки до літа 1855 року весь Севастополь опинився в щільному кільці, піддався масованому артилерійському обстрілу. Очевидці заявляли, що протягом декількох серпневих днів безперервно вогонь вівся постійно з восьмисот знарядь. Щодня було близько тисячі загиблих з російської сторони, до кінця серпня інтенсивність обстрілу ослабла, але все одно гарнізон щодня ніс втрати вбитими і пораненими налічували від п’ятисот до восьмисот осіб.
Облога кургану
24 серпня почалася посилена облога Малахова кургану в Севастополі, яка змусила замовкнути навіть російську артилерію на самому кургані і на другому бастіоні оборони міста. Після закінчення артпідготовки і Севастополь, і курган являли собою практично купу уламків і руїн. Виправити щось або відновити просто не представлялося можливим.
27 серпня ворог провів ще одну посилену артпідготовку, після якої почався штурм Малахова кургану. Росіяни надали масоване опір, але все-таки вже через півгодини французи змогли оволодіти оборонними редутами. Малахов курган, фото якої є в цій статті, було взято.
При цьому на більшості інших пунктів відбити атаку противника вдалося, але подальша оборона міста стала безглуздою з військової точки зору після падіння кургану.
Залишений місто
Після цієї невдачі південну частину Севастополя спішно покинув князь Горчаков, який командував військами. Йому вдалося за лічені години перевести війська на північну сторону міста. Сам Севастополь постаралися залишити ворогові в максимально непривабливому вигляді. Порохові льохи були підірвані, а місто підпалено.
Навіть військові кораблі, які стояли в Севастопольській бухті, швидко затопили. Тепер ви знаєте, яка війна на Малаховому кургані так прославила це місце. 30 серпня армія, що входила в антиросійську коаліцію, офіційно вступила в найбільший місто Криму.
Революційні роки
Про Малахов курган в Севастополі, фото якого ви можете побачити в цій статті, багато говорили і під час Громадянської війни. Пам’ятна подія відбулася в грудні 1917 року, на самому початку протистояння “білих” і “червоних”.
Саме на кримському кургані екіпажі військових есмінців під назвами “Гаджибей” і “Фідонісі” виступили проти офіцерів, піднявши бунт на кораблі. Всі офіцери були розстріляні, всього загинуло 32 людини. Сучасні історики стверджують, що це був один з перших актів червоного терору, який в найближчому майбутньому став дуже поширений на Кримському півострові, триваючи протягом практично всієї Громадянської війни.
Захисники Кам’яної вежі
З обороною Малахова кургану пов’язано чимало знаменитих історій і легенд. Наприклад, у свій час активно обговорювалися захисники Кам’яної вежі. З гарнізону, оборонявшего це зміцнення, в живих залишилися тільки сім чоловік. Їх французи знайшли серед трупів їхніх соратників після того, як захопили півострів.
Розповідають, що одним з тяжко поранених офіцерів був Василь Іванович Колчак. Йому вдалося вижити і стати батьком Олександра Васильовича. Його син став одним з ватажків “білого” руху під час Громадянської війни в Росії, йому вдалося зібрати сильну армію в Сибіру, але вплинути на хід подій він так і не зміг. При цьому мав звання верховного правителя Росії зі ставкою в Омську.
Топоніми
Серед цікавих фактів, присвячених війні на Малаховому кургані, варто відзначити, що в багатьох містах вулиці та райони назвали в честь цього місця. Наприклад, в Парижі і сьогодні існує район під назвою Малакоф, який іменується в честь Малаховської битви, закінчився тріумфально для французької армії.
На честь цієї битви армійські частини називають навіть у Бразилії. У місті Ресіфі кургану присвятили вежу військово-морського арсеналу, настільки там високо оцінили мужність захисників Криму і Севастополя. Сьогодні в ній розташовується сучасна обсерваторія, а також музей.
Що зовсім дивно, в Австрії пригощають тортом під назвою “Малахов”, що отримав таку назву на честь герцога Малаховського Жан-Жака Пелисье. По суті, це холодний варіант австрійської “Шарлотки”.
Образ кургану в мистецтві
Образ кургану в Севастополі неодноразово використовувався в різних сферах мистецтва. Так, його можна побачити на панорамі під назвою “Оборона Севастополя”. Там зображений момент 6 червня 1855 року, коли 75-тисячна російська армія змогла в запеклій битві відбити атаку союзного війська, значно перевершував її кількістю. Англійців і французів у битві брало участь близько 173 тисяч чоловік.
На оборонній вежі в 1958 році запалили вічний вогонь, а в самій вежі відкрили філію музею “Героїчна оборона та звільнення Севастополя”.
Опис боїв навколо цього кримського міста, як вважають багато дослідників, послужило основою для пригодницьких романів Луї Буссенара про подвиги капітана Зірви-голова.
Обороні кургану присвячено художній фільм, який так і називається – “Малахов курган”. Його режисерами стали Йосип Хейфіц і Олександр Зархі. Картини вийшла на радянські екрани в 1944 році.
Курган згадується в багатьох творах мистецтва: пісні Юрія Антонова “Маки”, вірші Валентина Гафта “Хуліган”, пісні “Севастопольський вальс” на вірші Рубльова і музику Лістова, у пісні “Севастопольська жнива” групи “Іван-Царевич”.
“Севастопольські розповіді”
Мабуть, найвідоміше твір, присвячений Кримській війні, в якому згадується і цей курган, – цикл “Севастопольські оповідання” Льва Миколайовича Толстого. Класик російської словесності сам брав участь у боях в якості артилериста, тому його описи справжні, практично документальні.
В оповіданнях описується героїчна оборона Севастополя частинами російської армії. Толстой описує героїзм конкретних захисників міста, солдатів і офіцерів, багато уваги приділяє жахам і нелюдяності війни.
Це один з небагатьох випадків, коли відомий письменник опинився в лавах діючої армії, кажучи оточуючим про те, що відбувається на передовій битви. Фактично Лев Миколайович виконував функцію військового кореспондента.
Толстому вдалося з надзвичайною точністю описати побут обложеного міста. В той же час письменник встигав чергувати на батареї Четвертого бастіону, не раз потрапляв під артилерійські обстріли, в тому числі і під одну з найбільш сильних бомбардувань, яка сталася в березні 1855 року. Особисто брав участь у боях на Чорній річці за час фінального штурму міста.
Цикл складається з трьох оповідань, які називаються “Севастополь в грудні місяці”, “Севастополь у травні” і “Севастополь у серпні 1855 року”. У них з скрупульозною хронологічною точністю описані всі події. Нерідко автор критикує безглуздість, жорстокість і порожнє марнославство, які можна зустріти на війні.
У заключному оповіданні він зупиняється на долі новобранця Володі, зображуючи його юним оптимістом, який пішов воювати в Севастополь добровольцем. Практично всі, хто оточують його, не можуть збагнути, як можна було проміняти мирне життя на бруд і жах цієї війни.
Коли Володі пропонують вирушити на Малахов курган, він охоче погоджується, там гине під час атаки французьким загоном. Ця смерть перегукується зі знаменитим епізодом з епопеї Толстого “Війна і мир”, загибеллю Петі Ростова. Толстой тим самим прагне передати, наскільки ілюзорні патріотичні уявлення, які живуть у свідомості сучасної молоді.
