Часто можна почути, що медицина в СРСР була кращою в світі. Чи Так це насправді? Статистика невблаганна: зараз лише 44 % росіян, тобто менше половини, вважають за необхідне звертатися до лікарів при будь-якому нездужанні, інші всіма силами уникають людей у білих халатах. Дві третини населення категорично незадоволені якістю медичних послуг, скаржаться на неуважність, грубість і некомпетентність лікарів і медсестер. А як це було в СРСР? Порівняємо радянську і сучасну медицину, а потім коротко торкнемося теми досягнень і видатних лікарів часів СРСР.
Безкоштовна медицина в СРСР
Медичне обслуговування у часи Радянського Союзу було безкоштовним. Жодних медичних полісів радянським громадянам не потрібно. Доросла людина могла отримати кваліфіковану медичну допомогу в будь-якому населеному пункті СРСР при пред’явленні паспорта, а дітям достатньо було свідоцтва про народження. Платні поліклініки, звичайно, були в Союзі, але, по-перше, їх кількість була мізерно мало, по-друге, працювали там висококваліфіковані та досвідчені лікарі, багато — з вченими ступенями.
Сучасний стан медицини
Сьогодні існує видимість альтернативи. Можна звернутися у районну поліклініку за місцем проживання або піти в платну. У будь-якому випадку талончик до лікаря (навіть якщо мова йде про звичайному терапевта) потрібно брати за один-два тижні, а черги до профільних фахівців розтягуються на півроку і більше. Деякі категорії населення можуть пройти певні процедури безкоштовно, але записуватися на них потрібно за один-два роки наперед.
Блискучу освіту лікарів
Радянські лікарі отримували чудову освіту. У 1922 році в молодій державі було відкрито 16 нових медичних факультетів в різних вузах, тоді ж відновили професорсько-викладацький склад, розширили підготовку медичних кадрів. Серйозна реформа, яка збільшила тривалість освіти у медичному вузі до семи років, відбулася в кінці 60-х. Цієї реформи введено викладання нових предметів, ряд клінічних дисциплін змістили на молодші курси, посилена практична підготовка студентів.
А що зараз?
Сьогодні приймати пацієнтів, ставити діагнози і призначати ліки може практично кожен: і той, хто дійсно вчився, і той, хто просто купив диплом відповідного вищого навчального закладу. Навіть ті, у кого немає ніякого освіти, можуть стати лікарями. За прикладами далеко ходити не потрібно. Геннадій Малахов, закінчив ПТУ за спеціальністю «Електрослюсар» і Інститут фізичної культури, кілька років успішно вів свою передачу про здоров’я на центральному телебаченні. Він випустив книги по нетрадиційній медицині, якими зачитувалася половина Росії. А ось в СРСР подібну програму про здоровий спосіб життя вела Юлія Белянчикова — заслужений лікар РРФСР. Жінка закінчила Медичний інститут імені В. М. Сеченова за спеціальністю «Лікувальна справа» та кілька років працювала в Центральному інституті переливання крові.
Твердий оклад медичного персоналу
Радянські лікарі отримували твердий оклад, а не зарплату, яка залежала від числа прийнятих пацієнтів. Це давало можливість приділити увагу кожному звернувся людині, дозволити собі неспішний і грунтовний огляд, результатом якого був більш точний діагноз і правильне лікування. Сьогодні (навіть незважаючи на новітнє діагностичне обладнання) зростає число неправильно поставлених діагнозів і неадекватно призначеного лікування, а в платних клініках аналізи пацієнтів і зовсім часто плутають.
Профілактична спрямованість
Вся система охорони здоров’я в СРСР була спрямована на профілактику важких хронічних захворювань, вакцинацію та ліквідацію соціальних основ хвороб, а першочергова увага приділялась дитинства і материнства. Профілактична спрямованість радянської медицини дозволяла попередити багато небезпечні захворювання і на початкових етапах виявити патології. У мережу закладів охорони здоров’я входили не тільки поліклініки, але і санаторії, а також різного роду дослідні інститути.
Медики виїздили на робочі місця, відвідували дитячі садки і школи для проведення профілактичного огляду і щеплень. Вакцинація охоплювала всіх без винятку. При влаштуванні на роботу, в школу, дитячий сад, училище або вуз, при відвідуванні поліклініки з питань, які безпосередньо не відносяться до щеплень, вимагали відповідну довідку. В даний час відмовитися від вакцинації може будь-який бажаючий, найчастіше це роблять молоді мами, побоюючись шкоди щеплень для здоров’я малюка.
Профілактика в Росії
У сучасній Росії увагу профілактиці все ж приділяється: проводиться загальна диспансеризація, планові та сезонні щеплення, з’являються нові вакцини. Наскільки реально потрапити на прийом до фахівців у рамках цієї самої диспансеризації – це вже інше питання. З’явилися і хвороби, яких раніше не було: СНІД, свинячий і пташиний грип, лихоманка Ебола та інші. Прогресивні вчені стверджують, що ці захворювання були виведені штучно, а Сніду і зовсім не існує, але легше всім від цього не стає. Люди продовжують вмирати від “штучних” діагнозів.
З історії радянської медицини
Медицина в СРСР не з’явилася одномоментно — це результат кропіткої роботи. Система охорони здоров’я, створена Миколою Семашко, відома у всьому світі. Високо оцінював досягнення радянської медицини Генрі Ернст Сигерист — історик, професор медицини, двічі побував у СРСР. В основі запропонованої Миколою Семашко, системи лежало кілька ідей:
- єдність лікування та профілактики захворювань;
- першочергову увагу материнства і дитинства;
- рівна доступність медицини для всіх громадян СРСР;
- централізація охорони здоров’я, єдині принципи організації;
- ліквідація основ хвороб (як медичних, так і соціальних);
- активне залучення широкої громадськості до справи охорони здоров’я.
Система медустанов
В результаті з’явилася система медустанов, яка забезпечила доступність охорони здоров’я: фельдшерсько-акушерський пункт, або ФАП — дільнична лікарня районна поліклініка — обласна лікарня — спеціалізовані дослідницькі інститути. Зберігалися спеціальні відомчі установи для шахтарів, залізничників, військовослужбовців і так далі. Громадяни прикріплялися до поліклініки за місцем проживання, а в разі необхідності могли бути спрямовані на лікування вище по щаблях системи охорони здоров’я.
Охорона материнства і дитинства
Дитяча медицина в СРСР повторювала систему для дорослих. Для охорони материнства і дитинства було збільшено кількість жіночих консультацій з 2,2 тис. у 1928 році до 8,6 тис. в 1940-м. Молодим матерям виділялися кращі медикаменти, а навчання акушерства і педіатрії вважалося одним з найбільш перспективних напрямків. Так, чисельність населення за перші 20 років існування молодої держави зросла з 137 млн у 1920-му до 195 млн 1941 році.
Профілактика за Миколі Семашко
Значну увагу приділяв Микола Семашко профілактиці хвороб та усунення провокуючих чинників їх виникнення (причому як медичних, так і соціальних). На підприємствах організовувалися медичні кабінети, які займалися профілактикою та виявленням професійних захворювань. Особливо стежили за такими патологіями, як туберкульоз, венеричні хвороби, алкоголізм. Важливою мірою профілактики була вакцинація, яка прийняла загальнонародний характер.
У систему медицини СРСР природним чином додавалися будинки відпочинку, курорти і санаторії, лікування в яких входило в загальний терапевтичний процес. Хворі направлялися на санаторно-курортне лікування безкоштовне, іноді потрібно оплатити лише малу частину вартості путівки.
Основні досягнення
Радянські вчені внесли значний внесок у розвиток медицини. Приміром, біля витоків трансплантації органів стояв геній вченого Володимира Деміхова, який, будучи студентом 3-го курсу (1937 рік), сконструював і впровадив собаці штучне серце. Всьому світу відомий радянський офтальмолог Святослав Федоров. У співавторстві з Валерієм Захаровим він створив один з кращих штучних кришталиків у світі, який отримав назву “лінза Федорова-Захарова”. Святослав Федоров в 1973 році вперше здійснив операцію з терапії глаукоми на початкових стадіях.
Колективне досягнення вітчизняних вчених — створення космічної медицини. Перші роботи в цьому напрямку велися під керівництвом Володимира Стрельцова. Його стараннями вдалося створити систему життєзабезпечення для космонавтів. За ініціативою конструктора Сергія Корольова і міністра оборони СРСР Олександра Василевського з’явився НДІ авіаційної медицини. Першим у світі лікарем-космонавтом став Борис Єгоров, який в 1964 році здійснив політ на кораблі «Восток-1».
Історія життя Миколи Амосова — лікаря-кардіолога — стала відома після того, як він зробив своїм перші операції на серці. Книгами про здоровий спосіб життя авторства цього видатного людини зачитувалися десятки тисяч радянських громадян. Під час війни він розробив інноваційні методи лікування при пораненнях, написав вісім статей з воєнно-польової хірургії, після розробив нові підходи до резекції легенів. З 1955 року Микола Амосов почав допомагати дітям з важкими патологіями серця, а в 1960-му провів першу успішну операцію з допомогою апарату штучного кровообігу.
Найкраща в світі медицина: спростування
Рівень медицини в СРСР був кращим у світі? Тому є безліч підтверджень, але є і спростування. Медицину в СРСР прийнято хвалити, але були й огріхи. Незалежні дослідження докладно описують той жалюгідний стан, в якому перебувало вітчизняну охорону здоров’я до розпаду Радянського Союзу. В медичний інститут було не так легко вступити, покладаючись тільки на знання, а лікарська кар’єра часто забезпечувалася зв’язками. Більшість лікарів не володіли сучасними на той момент методиками лікування.
До вісімдесятих років у поліклініках використовувалися скляні шприци і багаторазові голки. Більшу частину лікарських препаратів доводилося купувати за кордоном, так як вітчизняна фармацевтика була розвинена слабо. Велика кількість радянських лікарів не переходила в якість, а лікарні (як і зараз) були переповнені. Перераховувати можна довго, але чи є в цьому сенс?
