Базисні поняття методології прогнозування
Метод прогнозування – конкретний спосіб, спрямований на дослідження об’єкта прогнозування з метою отримання цільового прогнозу.
Методологія прогнозування – загальна сукупність знань про методи, прийоми і інструменти складання прогнозів.
Методика прогнозування – поєднання методів, прийомів та інструментів, обраних для отримання цільового прогнозу.
Об’єкт прогнозування – певна область процесів, у рамках яких проводяться дослідження суб’єкта прогнозування.
Суб’єкт прогнозування – юридична або фізична особа, яка провадить дослідницьку роботу з метою отримання прогнозів.
Відмінності та взаємозв’язок планування з процесом складання прогнозів
Прогнозування на відміну від планування:
- носить інформативний, а не директивний характер;
- охоплює не тільки діяльність конкретного підприємства або організації, а всю сукупність зовнішньої і внутрішньої середовища;
- може носити більш довгостроковий характер;
- не вимагає значної деталізації.
Однак при всіх відмінностях прогнозування і планування мають тісний взаємозв’язок, особливо в економічній сфері. Отриманий цільовий прогноз показує область потенційних ризиків і можливостей, у розрізі яких формуються конкретні проблеми, завдання і цілі, які необхідно вирішити і враховувати при складанні планів різних форм (стратегічних, оперативних і т. д.). Крім того, прогнози дають можливість аналітично обґрунтованого багатоваріантного погляду на потенційний розвиток, що необхідно для побудови альтернативних планів. У загальному сенсі можна сказати, що взаємозв’язок прогнозування і планування полягає в тому, що хоча прогноз і не визначає конкретних планових завдань, але містить інформативні матеріали для здійснення ефективного цільового планування.
