Основні класифікатори у методології прогнозування
Основна класифікація методів прогнозування зазвичай здійснюється за такими ознаками:
За ступенем формалізації:
- інтуїтивні (евристичні) методи, які використовуються при складно прогнозованих завдань із застосуванням експертних оцінок (інтерв’ю, метод сценаріїв, метод “Дельфі”, мозковий штурм тощо);
- формалізовані методи, які переважно мають на увазі більш точний математичний розрахунок (метод екстраполяції, метод найменших квадратів і т. п., а також різні методи моделювання).
За характером прогностичного процесу:
- якісні методи, що базуються на експертних оцінках та аналітики;
- кількісні методи, що базуються на математичних методах;
- комбіновані методи, що включають (синтезуючі елементи як якісних, так і кількісних методик.
За способом отримання і обробки інформаційних даних:
- статистичні методи, які передбачають використання для обробки інформаційних даних кількісних (динамічних) структурних закономірностей;
- методи аналогій, які базуються на логічних висновках про схожість закономірностей розвитку різних процесів;
- випереджаючі методи, що характеризуються здатністю побудови прогнозів на основі новітніх тенденцій та закономірностей розвитку досліджуваного об’єкта.
Також всю сукупність даних методів можна умовно розділити на загальні методи прогнозування та спеціалізовані методи. До загальним методам можна віднести ті, що охоплюють широкий спектр вирішення прогностичних завдань у різних сферах життєдіяльності. Прикладом таких прогнозів можуть служити експертні оцінки в різних областях. З іншого боку, існують методи, орієнтовані лише на певну сферу діяльності, як, наприклад, балансовий метод одержав поширення в економічній сфері і орієнтований на інформацію бухгалтерського обліку.
