Господи! Не знаю, чого просити в тебе! Ти один знаєш, що мені потрібно. Ти любиш мене більше, ніж я вмію любити себе. Отче! Даждь рабові Твоєму, чого і сам я просити не вмію. Не дерзаю просити ні хреста, ні втіхи: тільки предстою перед Тобою, серце моє отверсто. Ти зриши потреби, яких я не знаю. Зри і сотвори зі мною по милості Твоїй. Вибий і зціли, низложи і підніми мене. Благоговію і безмолвствую перед святою Твоєю волею і незбагненними для мене Твоїми долями. Приношу себе в жертву Тобі. Вдаюся До Тебе. Немає в мене іншого бажання, крім бажання виконувати волю Твою. Навчи мене молитися. Сам в мені молись! Амінь.
Ця велика молитва Філарета Дроздова відома всьому світу і має величезну силу Божої благодаті для тих, хто вимовляє її з вірою від усього серця.
Молитва – крила душі
За своєю природою наша душа – мешканка Божественного світу. Слід їй бути там і серцем і думками, але вантаж життєвих турбот і пристрастей відводить її від піднесеного вниз, до земного. Займаючись вирішенням життєвих завдань, проблем, переживаючи неисцелимые хвороби тіла, потрібно вдаватися до допомоги не тільки лікарів, психологів, педагогів, юристів, але і шукати зустрічі з Богом, з Його всемогутньою любов’ю, шукати допомоги згори. Не даремно існує вислів: молитва – крила душі. Молитва, піднесена до Бога з вірою, дає багаті духовні й земні плоди. Святість – це сила Божа, виявлена через особистість, це життя у вічності, життя, яка виливається на нас любов’ю в достатку. На наші, як правило, недуховные потреби святі відповідають милістю. Цю Божу любов і силу, дихання святості не можна відчути і випробувати розумом, з теорією, з книг. До цього потрібно наблизитися. Для того щоб душа волала до Бога, треба перш навчити її звертати все на славу Божу: кожне свою справу, маленьке і велике. У святій молитві Філарета Дроздова на кожен день присутні слова «немає в мене іншого бажання, крім бажання виконувати волю Твою». Тут постає смиренна душа монаха, яка бажає єдиного – виконання святої волі свого Творця, Творця, Бога і не сміє просити нічого іншого.
Великий пастир
У XIX столітті на російській землі з’явилося чимало великих, благочестивих і освічених людей, яких православною церквою до лику святих. Один з них – митрополит Філарет Московський, у миру – Василь Михайлович Дроздов. Він належить до сім’ї потомственого духовенства. Батьківщиною його є місто Коломна.
Однією з найважливіших завдань митрополита була просвітницька діяльність.
Люди відчували до пастиря високі теплі почуття, шукали його побажань і благословень. До самої старості він брав особисту участь в храмових богослужіннях. Згідно зі свідченнями, безліч людей було зцілено за молитвами святителя Філарета до Бога. Одна з них широко відома в наші дні як молитва Філарета Дроздова. Збереглася вона Легендою святий російської православної церкви. Ця молитва на кожен день. Філарет Дроздов сам щодня звертався в ній до Бога, коли ставала на коліна і підносячи смиренно свій розум і серце до горньої обителі.
Літературна спадщина святителя
Митрополит Філарет у своїх творах розглядав досить широке коло завдань та предметів, що заслуговують уваги. Одне з перших і найбільш важливих його праць – тлумачення Святого Письма, зокрема Книги Буття. Тлумачення Філарета Дроздова вважається зразковим, оскільки поєднує в собі наукову об’єктивність, вірність догматам святих отців, духовну ясність і поглиблене богозрение. Завдяки працям святителя Філарета Росія отримала зміст Слова Божого рідною мовою. У своїй просвітницькій місії митрополит виступає в першу чергу як тлумач Біблії. За участю пастиря викладачами Московської академії здійснювався переклад на російську мову творів святих отців Церкви. Філарет є автором Катехизму православної віри. Крім цього, він залишив чимало праць з написання життєвих тлумачень, повчальних роздумів, пошуку смислів Писання, які для широкого кола читачів можуть бути настановами духовного батька. Святитель дає відповіді на багато питань і сумнівів в різних біблійних місцях.
Дитинство і юність
Батьком Василя Дроздова був диякон, дав синові чудове моральне виховання та належне початкова освіта. З раннього віку Василь мав тягу до знань, не любив гучні компанії, вважаючи за краще проводити час на самоті за читанням книг. Йому подобалася гра на гуслях і в шахи.
У відповідному віці Василь Дроздов поступив навчатись в духовну семінарію, де проявляв себе як один із кращих студентів. Він навчався з великим бажанням та інтересом. Пізніше його навчання проходило у Свято-Троїцькій Сергієвій Лаврі, після закінчення якого Василю Михайловичу було запропоновано залишитися працювати викладачем поезії. І він погодився.
Монаше життя
У 1808 році Василь Дроздов вирішує відмовитися від мирського життя і приймає чернечий постриг з ім’ям Філарет. Відразу після цього він був возведений у сан ієродиякона, припускаючи провести подальше життя в Троїце-Сергієвій Лаврі. Але доля розпорядилася інакше, він був призначений наставником філософії в Петербурзькій академії. Крім цього, отець Філарет займався викладанням історії церкви. Пізніше, отримавши сан ієромонаха, він починає свою проповідницьку діяльність. Незабаром батько Філарет став відомий навіть на околицях міста і в колах вищого світського суспільства. Ще через три роки ієромонах Філарет виявив себе як професор богослов’я і зайняв посаду ректора академії, поєднуючи все це з діяльністю письменника. Після одержання перемоги в битві з Наполеоном їм був складений молебний текст про порятунок Батьківщини.
У 1820 році отець Філарет був переведений в Ярославль і трохи пізніше до Москви, де через п’ять років отримав заслужене високе духовне звання митрополита. Тіло його спочиває в Троїце-Сергієвій Лаврі.
Віршований діалог Пушкіна і святителя Філарета
Цікавим фактом з життя святителя, який відомий багатьом шанувальникам російської поезії, стала літературна листування Філарета з А. С. Пушкіна, в якій поет писав свого роду сповідь:
Дар марна, дар випадковий,
Життя, навіщо ти мені дана?
Іль навіщо долею таємницею
Ти на страту засуджена?
Хто мене ворожою владою
З нікчеми заволав,
Душу мені наповнив пристрастю,
Розум сомненьем схвилював?..
Цілі немає переді мною:
Серце порожньо, празден розум,
І томить мене журбою
Однозвучний життя шум.
Відповідь митрополита:
Не дарма, не випадково
Життя від Бога нам дана,
Не без волі Бога таємницею
І на страту засуджена.
Сам я норовливої владою
Зло з темних бездн заволав,
Сам наповнив душу пристрастю,
Розум сомненьем схвилював.
Вспомнись мені, забвенный мною!
Просияй крізь морок дум, –
І збудуєте Тобою
Серце чисто, світлий розум.
Продовження теми поетом:
У години забав іль пустотливої нудьги,
Бувало, лірі я моєї
Ввіряв зніжені звуки
Безумства, лінощів і пристрастей.
Але і тоді струни лукавою
Мимоволі дзвін я переривав,
Коли твій голос величавий
Мене раптово вражав.
Я лив потоки сліз нежданих,
І ран совісті моєї
Твоїх промов запашних
Втішним чистий був ялин.
І нині з висоти духовної
Мені руку простираешь ти,
І силою лагідної і любовної
Смиряешь буйні мрії.
Твоїм вогнем душа зігріта
Відкинула морок земних суєт,
І прислухається арфі Філарета
У священному жаху поет.
Молитва – це розмова з Богом. Таке спілкування буває справжнім, якщо людина щирий і чесний, в першу чергу з самим собою.
Молитвами Філарета (Дроздова), святого отця нашого, і всіх святих, Господи, помилуй нас!
