Печерний монастир Гегард є однією з найбільш відвідуваних визначних пам’яток Вірменії. Він, як і скельні стрімчаки навколо святині, внесений до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Вірменські турфірми активно возять сюди туристів. Але набагато дешевше приїхати в Гегард самостійно. Так ви зможете провести у монастирі стільки часу, скільки захочете.
І потім, у вас є можливість затриматися тут і оглянути прекрасне ущелині річки Гохт, припливу Азат. Поруч знаходиться ресторан з чудовою кухнею і демократичними цінами. А трохи нижче за течією річки Азат розмістилося унікальне плато Гарни.
Але як дістатися до дикого ущелини Гегард і його монастиря? На це питання ми відповімо в цій статті. Ми також розповімо, як з користю провести день, вибравшись на самостійну одноденну екскурсію до однієї з найбільш знаменитих святинь Вірменії.
Чому так називається монастир
Повне ім’я обителі – Гегардаванк. З вірменської мови перекладається як «монастир списи». Але не варто думати, що обитель була населена войовничими ченцями-лицарями зразок тамплієрів. Свою назву монастир Гегард отримав з-за списа римського легіонера Лонгіна, яким той проткнув тіло розп’ятого Ісуса Христа на Голгофі.
Знаряддя Страстей Господніх шанується у вірменській Церкві як реліквія. Спис Лонгіна (за переказами) привіз із Єрусалима сам апостол Тадей. Довгий час реліквія зберігалася далеко від мирської суєти.
Але якщо ви – ревний віруючий і вибираєтеся в Гегардаванк тільки для того, щоб вклонитися спису Лонгіна, ми змушені вас розчарувати. Даний предмет (чи був він знаряддям Страстей чи ні – не доведено) зараз зберігається в музеї Ечміадзинського монастиря, де знаходиться престол Верховного Католікоса вірмен. Розташована ця обитель у місті Вагаршалате.
Історія монастиря Гегард
Як свідчить легенда, це місце було освоєно відлюдниками ще на зорі християнства у Вірменії за ініціативою Святого Григорія Просвітителя. Але історики датують заснування обителі четвертим століттям.
В одній з печер бере початок джерело. Важкодоступні скелі і наявність прісної води під рукою приваблювало в ущелині ченців, які рятувалися від суєти мирської в скитах.
Перші пустельники вирили келії прямо в м’якій гірській породі. Тому і скит спочатку називався Айриванк, тобто «печерний монастир». Пізніше з’явилися і наземні будівлі. Це були храми і господарські споруди.
Але в IX і Х століттях монастир серйозно постраждав від арабських набігів. Особливо руйнівним було захоплення обителі віце-регентом арабського халіфа Насром в 923 році. Також монастир страждав від частих землетрусів.
Величезний внесок у відродження цієї обителі внесли воєначальники цариці Грузії Тамари, Івана і Закаре Закоряны, які на початку XIII століття звільнили край від сельджуків. Їх нащадки (Хахбакяны і Прошяны) продовжували протегувати скельної святині. Тому вона і стала їх родовою усипальницею.
Де розташований монастир Гегард. Як дістатися з Єревану до цієї пам’ятки
Обитель знаходиться всього в 40 кілометрах на схід від столиці Вірменії. Якщо ви плануєте одноденну самостійну екскурсію, то Гегард можна подивитися в комплексі з не менш знаменитим храмом Гарни. Тим більше, що маршрутки з Єревану їдуть тільки до цього містечка.
Але спочатку потрібно дістатися до автостанції. Від центрального проспекту Маштоца туди йде міська маршрутка № 51. Проїзд до містечка Гарни коштує 250 драм. Маршрутки відправляються щогодини.
Через 30 хвилин ви вже на місці. З Гарни до монастиря Гегард йти близько восьми кілометрів. Половину шляху можна виконати на автобусі № 284, наступного до села Гохт.
Дорога дуже красива, полога, прокладена по ущелині серпантином. Для тих пішоходів, які хочуть скоротити собі шлях, є стежинки.
Збитися з дороги важко. Орієнтуватися слід на велику скульптуру левиці, виднеющуюся здалеку. А відразу ж за нею відкривається чудова панорама Гегардаванка.
Що подивитися в Гарни. Храм Мітри
Прибувши в гірське містечко, не варто відразу поспішати в монастир Гегард. У Вірменії зберігся один-єдиний язичницький храм, і знаходиться він в Гарни. Це – як шматочок античної Греції посеред Кавказьких гір: колони, портик, високі щаблі…
Храм, присвячений Митрі, був побудований в першому столітті нашої ери. Його віддаленість послужила йому гарним захистом, адже з євангелізацією Вірменії всі язичницькі споруди були зруйновані.
Храм – єдине, що залишилося від колись грізної фортеці, яку на неприступному плато Гарни звів цар Урарту Трдат Перший – той самий, який заснував місто Еребуні, сучасний Єреван. Поряд з капищем Митри можна побачити руїни античних кріпосних стін, терм, палацу.
Храм дуже майстерно прикрашений різьбленням. Варто також спуститися вниз по ущелині до річки Азат, щоб побачити «музичний орган», утворений природою з лавових стоків. Тому плато Гарни ще називають «симфонією каменів».
Церква Маштоц Айрапет
Храм Мітри не єдина пам’ятка містечка. Вшануйте відвідуванням і християнську святиню Гарни. Церква була зведена на місці язичницького хачкара – поцяткованого петрогліфами каменю.
У IX столітті тут був похований християнський подвижник патріарх Маштоц, а трьома століттями через над його могилою спорудили храм. Його купол і фасад, так само, як і інтер’єр усипальниці, прикрашає майстерна різьба, подібна до тієї, яку можна побачити в скельний монастир Гегард.
Відвідування музею Гарни платне – 1200 драм з людини. Але якщо ви прибудете туди в останню суботу місяця, вхід буде вільний. Але за екскурсію іноземною мовою все одно доведеться заплатити дві з половиною тисячі драм.
Що подивитися в Гегардаванке. Каплиця Григорія Просвітителя
Якщо ви обмежені в часі, можна не зупинятися в Гарни, а відразу ж взяти таксі. Поїздка на машині за маршрутом Єреван – монастир Гегард – Єреван обійдеться вам в десять тисяч драм (1270 рублів за курсом), що зовсім недорого, якщо ви завантажитеся туди вчотирьох. Першим ділом потрібно зупинитися біля скульптури левиці на крутому повороті дороги, щоб зробити панорамний знімок всієї обителі.
Найдавніше спорудження монастиря стоїть окремо від нього і досить високо над дорогою. Це – каплиця Григорія Просвітителя. Вона була побудована близько 1175 року. Навколо неї височіють могильні хачкари, прикрашені різьбленням.
У самій каплиці збереглися фрагменти середньовічних фресок. Оглянувши їх, спускаємося до воріт монастиря. Зверніть увагу на фортечні вали. Незважаючи на важкодоступність обителі, ченці в допомогу стрімкого рельєфу, звели ще стрех сторін високу стіну.
Катогіке
Гегардаванк складається як з печерних споруд, прорубаних у скелі, так і з наземних споруд. До останніх відноситься Катогіке. Це – головна церква монастиря Гегард.
Незважаючи на те що спис Лонгіна вже там не зберігається, храм все одно дуже шануємо. В основі планування споруди лежить равноплечий хрест. По кутах церкви примостилися двоповерхові каплички. Деякі з них з’єднані з печерами критими переходами, що робить храм як би серцем усього монастирського комплексу.
Слід звернути увагу на ворота, розташовані на південному фасаді. Тимпан прикрашають кам’яні грона винограду, плоди граната, людські обличчя, голуби. Над воротами видніється барельєф, що зображає лева, нападника на бика. Ця висічене в камені сцена символізує міць князя.
Всередині церква прикрашена аскетично, але вражаюче. Всюди видніються хачкари – дарчі або похоронні камені, позначені майстерним різьбленням. У Катогіке проводяться богослужіння, горять свічки і лампади.
Гавит
Довгий час монастир Гегард був центром освіти у Вірменії. Сюди направлялися люди, охочі не тільки віддалитися від суєти світу, але й пізнати Бога. Для їх навчання з західної сторони церкви Катогіке на початку XIII століття була побудована примикає до скелі ризниця.
Там послушники проходили релігійну освіту. Цікаво природне освітлення цього приміщення. Вікон в цій ризниці немає, тільки посередині в стелі є круглий отвір. Кам’яне склепіння підтримують чотири колони, що розділяють приміщення на межі.
Центр ризниці вінчає купол зі сталактитами» – це найкращий у Вірменії приклад подібної архітектурної техніки. Інтер’єр гавита вражає не менше, ніж церква. Там також все поцятковано різьбленням, горять свічки. Сувора, аскетична, але піднесена краса цього місця налаштовує душу на особливий лад.
Церква Авазан
Не забуваємо, що Гегард – монастир у скелі, а тому не обійдемо увагою і печерні споруди. Адже перші келії відлюдники проривали в гірській породі. Вважається, що монастир на цьому місці виник не випадково.
Ще в язичницькі часи люди приходили сюди, щоб вклонитися німфі чудодійного джерела.Вода не вичерпалася і донині. Тепер вона проголошена чудодійної християнською Церквою. І якщо ви вірите в це, запасіться якийсь ємністю і вирушайте в печерну церкву Авазан.
Її назва перекладається як «водойма». Це перший храм обителі, який був повністю висічений в скелі в 1240 роках прямо над джерелом. Щоб набрати води, потрібно відстояти довгу чергу.
З Авазана можна потрапити в усипальницю (Жаматун) роду Прошьянов, а також другу печерну церкву, присвячену Богоматері – Аствацацин. Ці споруди були висічені в другій половині XIII століття. В останньому храмі збереглися фрески, що зображують ангелів.
На території монастирського комплексу є окремо вириті жаматуны, в яких спочивають представники княжих родів (Григора і Мерика, Рузакана і Папака). Також цікаво буде пройтися по анфиладе печерних келій, які спускаються до церкви високими, висіченими прямо в скелі сходами.
