А недоліки?
Інфляція – головний мінус. Причому вони є як в короткостроковому періоді, так і в довгостроковому, оскільки зростає пропозиція грошей. Прихильники кейнсіанської школи вважають, що подібну політику доцільно використовувати тільки в момент інфляційного розриву в економіці. Якщо ж відбувається спад, то ефективніше «підключати» стимулюючу фіскальну політику.
Наступним недоліком монетарної політики є значний зовнішній лаг. Він характеризується періодом від моменту прийняття заходів до моменту появи перших позитивних результатів в економіці. Наприклад, якщо зробити продаж державних цінних паперів у момент «перегріву», то результат може повернутися вже в момент спаду, тоді така ситуація стане тільки гірше.
Дисонанс між політикою «дорогих грошей» і «дешевих грошей». Наприклад, політика «дешевих грошей» може дати комерційним кредитним організаціям додаткові резерви, тим не менше будуть відсутні гарантії, що буде збільшення обсягу кредитного для населення. Фізичні та юридичні особи можуть побоюватися оформляти кредити зважаючи негативних поглядів на майбутнє. В повітрі витатиме побоювання щодо майбутнього економіки. Такі настрої ще більше погіршать ситуацію, незважаючи на стимулюючі інструменти.
Подвійні стандарти процентної ставки і пропозиції грошей. Центробанк може регулювати або ставку, або пропозицію грошей в країні, оскільки обидва показники визначають рівновагу ринку грошей. Тому, якщо Центральний банк використовує головним методом монетарної політики підтримку стабільності пропозиції грошей, то втратиться контроль над ставкою, а як наслідок, вона знизиться, незалежно від бажання Центробанку.
